Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 522/4230/21
провадження № 61-7697св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б.І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Скіндером Владиславом Броніславовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року він придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2016 року у справі № 522/1921/16-ц позов ОСОБА_2 задоволено частково та витребувано у нього зазначену квартиру.
Посилався на те, що за час, коли квартира перебувала у його власності, ним зроблено коштовний ремонт та прибудовано додатково 1,8 кв. м площі квартири, що складає 6,2 % від загальної площі квартири, тобто 31/500 частини квартири, у зв`язку із чим вважав за доцільне визнати за ним право власності на це майно та стягнути з відповідачів вартість збільшення майна.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ним право власності на 31/500 частин квартири АДРЕСА_1 ;
- стягнути на його користь з ОСОБА_2, ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 154 622 гривні 00 коп;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року у складі судді Бондар В. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд зазначив, що ОСОБА_1 доказівна підтвердження того, що витрати, про які він зазначає, по-перше, стосуються утримання або збереження майна (квартири), по-друге, були необхідними для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності, по-третє, були здійснені саме ним, як набувачем (володільцем) квартири, суду не надав, а звіт про визначення ринкової вартості невід`ємних поліпшень квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 07 вересня 2018 року не містить відповідей на вказані питання, відтак він не довів своїх позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, з урахування ухвали Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 154 622 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання права власності на 31/500 частин квартири АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту цивільних прав в контексті обставин справи, зокрема особа набуває згідно з вимогами закону право на компенсацію здійснених витрат, а тому окреме визнання права на поліпшення, за які стягується компенсація, не вимагається.
Отже, оскільки ОСОБА_1 добросовісно володів нерухомим майном та під час володіння здійснив поліпшення нерухомого майна, внаслідок чого ринкова вартість останнього збільшилася (на підтвердження чого в матеріалах справи міститься звіт про визначення ринкової вартості), він має право на підставі частини четвертої статті 390 ЦК України отримати відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість у сумі 154 622 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що наданий позивачем звіт про визначення ринкової вартості невід`ємних поліпшень квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 07 вересня 2018 року, який надано Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АМК Траст", не є допустимим доказом проведення саме позивачем ремонту та добудови, оскільки підтверджує лише збільшення вартості квартири, проте не вказує, ким такі поліпшення були проведені та оплачені. Крім того, позивачем не надано доказів про те, що після добудови спірна квартира була здана в експлуатацію.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 753/427/16 (провадження № 61-25866св18) та від 17 травня 2021 року у справі № 296/1033/18 (провадження № 61-14137св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 березня 1993 року на праві спільної часткової власності є власниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1, яку отримали у власність в порядку приватизації.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2013 року у справі № 522/3621/12 позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано укладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_5 право власності на продану квартиру АДРЕСА_1 .
Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_5 у цю квартиру.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16грудня 2014 року у справі № 522/23159/14-ц позов ОСОБА_6 задоволено.
Розділено майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як подружжя, шляхом виділення ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
18 вересня 2015 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, продав спірну квартиру ОСОБА_4 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року у справі № 522/3621/12, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2013 року скасовано.
ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову.
14 грудня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 спірну квартиру.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року, зокрема, встановлені наступні факти: власник 1/2 частини спірної квартири ОСОБА_2 не надавав своєї згоди ні на оренду своєї частки квартири, ні на її продаж і незаконним шляхом був позбавлений своєї частини власності. ОСОБА_3 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 бути її представником щодо укладення та підписання договору оренди спірної квартири, однак, довіреність не містить посилань на можливість викупу квартири у майбутньому, на ціну квартири та інші умови продажу для зарахування орендної плати в рахунок ціни за квартиру і відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погоджувались з істотними умовами договору. Суд також зробив висновок, що договір оренди спірної квартири від 01 листопада 2009 року є нікчемним.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2016 року у справі № 522/1921/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2016 року скасовано.
Позов ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 березня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 13-72.
Відмовлено ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення разом з особами, що з ним проживають.
Відповідно до звіту про визначення ринкової вартості невід`ємних поліпшень квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 07 вересня 2018 року, який надано ТОВ "АМК Траст", ринкова вартість спірної квартири, у результаті невід`ємних поліпшень квартири, збільшилась на 154 622,00 грн
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.