Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 754/5676/22
провадження № 61-10461св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Деснянська районна
в м. Києві державна адміністрація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2022 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1
та ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позов обґрунтовано тим, що 12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк"), правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 204-ф/07, належне виконання якого забезпечено договором іпотеки від 12 липня 2007 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 128 479,46 доларів США та 47 069,05 грн, яка рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року у справі
№ 2-3206/2009 стягнена й звернено стягнення на предмет іпотеки.
Під час виконавчого провадження та відповідно до інформації з витягу із Реєстру територіальних громад м. Києва встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано: 18 лютого 2003 року - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 17 червня 2008 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 24 квітня 2016 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 08 травня 2019 року - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі
№ 754/11803/13 виселено ОСОБА_4 із неповнолітньою дочкою ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із квартири
АДРЕСА_1 .
За умовами договору іпотеки право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб можливе лише при отриманні від іпотекодержателя письмової згоди
на це (пункт 3.4.3 договору іпотеки).
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані
у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки, з порушенням норм законодавства, банк вважав, що вони не мають права на користування цією квартирою.
Із урахуванням цих обставин, банк просив виселити ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2 із квартири
АДРЕСА_1, та зняти з реєстрації за адресою іпотечної квартири.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 червня
2023 року, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано недоведеністю позивачем порушення його прав внаслідок реєстрації відповідачів, членів сім`ї іпотекодавця,
у спірній квартирі. Сама по собі відсутність отримання від іпотекодержателя письмової згоди на реєстрацію осіб у предметі іпотеки не є підставою для виселення осіб, зокрема неповнолітньої дитини, із житлового приміщення.
Водночас, оскільки спірна квартира набута ОСОБА_8 у власність не за рахунок кредитних коштів, відповідачі зареєстровані та проживають у спірній квартирі, іншого житла не мають, а банк, звернувшись з позовом про виселення відповідачів зі спірної квартири, не вказав у позовній заяві іншого постійного житлового приміщення, яке відповідно до вимог частини другої статті 109 ЖК УРСР має бути надане особам одночасно з їх виселення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2023 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 лютого
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 570/3689/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня
2023 року у справі № 361/4481/19.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
12 липня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 204-ф/07, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 120 000,00 доларів США строком до
11 липня 2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передається трикімнатна квартира
АДРЕСА_1 .
12 липня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_4
з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладено договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., реєстровий № 1579.
Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 44,00 кв. м, загальною - 78,00 кв. м. Вказана квартира належала на праві власності позичальниці ще до укладання нею кредитного договору.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року
у справі № 2-3206/2009 стягнуто з ОСОБА_4 на користь
ПАТ АБ "Укргазбанк" загальну суму заборгованості за кредитним договором
у розмірі 128 479,46 доларів США та 47 069,05 грн. Звернено стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1, яка належить на праві власності
ОСОБА_4 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2014 року у справі № 754/11803/13 відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до
ОСОБА_8, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої
ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції
у м. Києві, про виселення мешканців зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі
№ 754/11803/13 апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення та ухвалено в цій частині нове рішення, яким виселено ОСОБА_8 разом із неповнолітньої дочкою ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_1 .
12 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження
№ 6328481 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3206/09, виданого
30 листопада 2009 року Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення
з ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" загальної суми боргу в розмірі 128 479,46 доларів США та 47 069,05 грн і звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
Станом на 22 жовтня 2020 року в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані: з 18 лютого 2003 року - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 17 червня 2008 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка виселена рішенням у справі № 754/11803/13); з 24 квітня 2016 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 08 травня 2019 року - малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно із висновком Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної
в м. Києві державної адміністрації щодо розв`язання спору про виселення без надання іншого жилого приміщення від 05 грудня 2022 року, батьками малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_9 та
ОСОБА_3, які перебувають у шлюбі між собою.
Відповідно до інформації з витягу із Реєстру територіальної громади міста Києва від 08 листопада 2022 у квартирі
АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Власником вказаної квартири є ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу.
За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та з`ясовано, що фактично у квартирі АДРЕСА_1, проживають ОСОБА_3 (мати малолітньої ОСОБА_2 ), ОСОБА_9 (батько малолітньої), ОСОБА_2 (дитина), ОСОБА_4 (баба малолітньої) та ОСОБА_1 (чоловік баби малолітньої). Для малолітньої
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, створені всі належні умови для виховання, зростання та розвитку, у дитини наявна окрема кімната, спальне ліжко, іграшки та одяг відповідно до віку дитини.
Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, на підставі матеріалів справи та рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 17 листопада 2022 року № 20), діючи виключно в найкращих інтересах дитини, вважає, що задоволення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, законним представником якої є її мати ОСОБА_3, з квартири
АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення, є порушенням житлових прав малолітньої дитини.
25 березня 2021 року ПАТ АБ "Укргазбанк" на адресу ОСОБА_4 направляло вимогу про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку, а саме: з квартири
АДРЕСА_1, зареєстрованих осіб протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Станом на час звернення банку до суду першої інстанції з цим позовом зазначену вимогу не виконали відповідачі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем недоведено порушення його прав внаслідок реєстрації відповідачів, членів сім`ї іпотекодавця, у спірній квартирі. Сама по собі відсутність отримання від іпотекодержателя письмової згоди на реєстрацію осіб у предметі іпотеки не є підставою для виселення осіб, зокрема неповнолітньої дитини, із житлового приміщення. Також зазначив, що спірна квартира набута ОСОБА_8 у власність не за рахунок кредитних коштів, відповідачі зареєстровані та проживають у спірній квартирі, іншого житла не мають, а банк, звернувшись з позовом про виселення відповідачів зі спірної квартири, не вказав у позовній заяві іншого постійного житлового приміщення, яке відповідно до вимог частини другої статті 109 ЖК УРСР має бути надане особам одночасно з їх виселення.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним
і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі "C. Г. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) (тут
і далі - у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 3 Закону № 898-IV визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
У частині третій статті 33 Закону № 898-IV визначено, що існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:
- судовий (на підставі рішення суду);
- позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно
з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону
№ 898-IV).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).