Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 295/15287/21
провадження № 61-6482св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Житомирської міської ради як органу опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року в складі судді Семенцової Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2023 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну місця проживання малолітніх дітей та припинення стягнення аліментів.
В обґрунтування позову вказав, що з квітня 2009 року до жовтня 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2017 року шлюб між ними був розірваний, місце проживання дітей визначено з матір`ю. Між сторонами існують напружені відносини, відповідачка перешкоджає йому в реалізації батьківських прав щодо виховання дітей. Діти проживали з відповідачкою та її співмешканцем, однак через постійні сварки в сім`ї, прискіпливе ставлення вітчима та відсутність захисту з боку матері, старша дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 переїхала жити до нього, а з 01 жовтня 2021 року до нього також переїхала жити й молодша дочка ОСОБА_4 . Причиною стало те, що 18 вересня 2021 року вітчим ОСОБА_5 застосував насильство відносно ОСОБА_3, спричинивши їй тілесні ушкодження.
На даний час діти проживають разом з ним у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей, діти мають окремі місця для сну, занять. Він повністю опікується дітьми, бере участь у шкільному житті, несе витрати на шкільні та інші потреби, харчування, оплачує гуртки та позакласні додаткові заняття. Він добросовісно виконує батьківські обов`язки, створив спокійні та стійкі умови для проживання своїх дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, забезпечив усім необхідним. Він є приватним підприємцем, отримує достатній дохід для утримання дітей. Намірів перешкоджати участі матері у вихованні дітей він не має.
Водночас він сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей відповідно до судового наказу Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/9670/20, заборгованості зі сплати аліментів немає. Не дивлячись на те, що діти проживають разом із відповідачкою, проте знаходяться на його утриманні, ОСОБА_2 отримує аліменти та використовує їх на свої потреби.
З огляду на зазначене позивач просив визначити місце проживання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за його місцем проживання та припинити стягнення з нього аліментів на утримання дітей за судовим наказом, виданим Богунським районним судом міста Житомира 28 серпня 2020 року в справі № 295/9670/20, з 01 вересня 2021 року на ОСОБА_3 та з 01 жовтня 2021 року на ОСОБА_4 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 .
Припинено стягнення аліментів зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2020 року у справі № 295/9670/20, з 01 вересня 2021 року на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 та з 01 жовтня 2021 року на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що на даний час проживання малолітніх дітей з батьком відповідає їх інтересам та бажанню, позитивно сприятиме їх розвитку. Урахувавши конкретні обставини спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що думка дітей щодо їх бажання проживати з батьком у контексті цієї справи є досить переконливою, незважаючи на вік дітей та з урахуванням нетривалого часу проживання з батьком і періодичного спілкування з матір`ю. Водночас суд констатував, що визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком не позбавляє відповідачку можливості любити своїх дітей, піклуватися про них, брати участь у їх вихованні та фізичному і духовному розвитку.
Також суди дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог про припинення стягнення аліментів з позивача, оскільки з 01 вересня 2021 року малолітня ОСОБА_3, а з 01 жовтня 2021 року і малолітня ОСОБА_4 проживають разом з батьком, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справа № 154/1554/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач погасив заборгованість зі сплати аліментів лише з метою виїзду за кордон. Старша дочка переїхала жити до батька через конфлікт із вітчимом, а молодша - у звʼязку із кращим ніж у матері матеріальним забезпеченням батька. Після того як діти почали проживати із батьком, усі кошти, які він сплачував як аліменти на утримання дітей, відповідач повертала на його ім`я поштовими переказами. Позивач вивіз дітей за кордон та надає можливість відповідачу спілкуватися з ними лише в онлайн режимі. Відповідач погодилась би із судовими рішення, якими визначено місце проживання дітей із батьком, за умови їх проживання в Україні. Своїми діями позивач фактично розлучив дітей із матір`ю, позбавивши їх права на спілкування та турботу з боку матері.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З квітня 2009 року до жовтня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2017 року в справі № 295/9911/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Неповнолітніх дітей залишено на подальше проживання при матері.
Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 13 серпня 2020 року та до досягнення дітьми повноліття.
06 жовтня 2021 року було відкрито кримінальне провадження № 12021065410000250 за фактом нанесення ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_3, 2009 року народження.
Із консультаційного висновку спеціаліста КНП "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня Житомирської обласної ради" № 7699 від 19 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз - забій м`яких тканин в ділянці правового променево-зап`ястного суглобу.
Згідно із відповіддю ПП "Житлово-будівельна компанія №2/1" від 09 листопада 2021 року та довідок Управління ведення реєстру територіальної громади ЖМР про реєстрацію місця проживання особи від 13 серпня 2020 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01 листопада 2021 року орендованої ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_3, заначено, що у квартирі створені усі належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей.
Станом на 09 листопада 2021 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 на підставі судового наказу № 295/9670/20 відсутня.
У висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради як органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21 вересня 2022 року № 766, зазначено про доцільність визначення місця проживання дітей разом із батьком ОСОБА_1 .
У квітні 2022 року ОСОБА_6 вивіз дітей до Канади, де орендував житловий будинок на період з 01 травня 2022 року до 30 квітня 2023 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відвідують школу Св. Марка у м. Саскатун, Канада.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи була заслухана думка малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо визначення їх місця проживання. Обидві виявили бажання продовжити проживання разом із своїм батьком ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.