Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 715/1733/20
провадження № 61-19132св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 липня 2021 року в складі судді Григорчука Ю. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., а також касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 липня 2021 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, поділ житлового будинку, поділ рухомого майна, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, поділ житлового будинку, поділ рухомого майна, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач разом із ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 2012 року до 18 липня 2019 року.
Станом на 25 травня 2015 року за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321055100:01:005:0287, загальною площею 0,1500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Глибоцької селищної ради на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).
Позивач зазначала, що у жовтні 2015 року вона разом із ОСОБА_2, маючи домовленість між собою про будівництво житлового будинку та господарських споруд, подали до Управління архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області повідомлення про початок виконання робіт з будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).
Одночасно з початком будівництва житлового будинку за вказаною адресою ОСОБА_1 зверталася із заявою до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (далі - АТ "Чернігівобленерго") про приєднання електроустановки певної потужності до житлового будинку, уклавши договір про приєднання до електричних мереж № 245/03-15 від 2015 року, оформила технічні умови стандартного приєднання до мереж електроустановок від 30 липня 2017 року, подала заяву щодо укладання договору про користування електричною енергією від 25 серпня 2015 року № 22013728.
ОСОБА_1 зазначала про те, що будівництво спірного житлового будинку в основному здійснювалося за кошти подружжя, при цьому вона перебувала на заробітках за кордоном, де була офіційно працевлаштована. Раз на рік вона приїжджала під час відпустки додому в смт Глибока Глибоцького району Чернівецької області, гроші ж на будівництво передавала своєму чоловікові як по приїзду в Україну, так і безпосередньо в Італії, оскільки ОСОБА_2 займався міжнародними пасажирськими перевезеннями громадян України і часто бував у Італії.
Станом на червень 2018 року будівництво спірного будинку перебувало на завершальній стадії та в кінці місяця, збираючись їхати в Італію після своєї відпустки, ОСОБА_2 запропонував їй надати йому довіреність для здачі вже готового об`єкта будівництва - житлового будинку та господарських споруд, розташованого на належній їй земельній ділянці, в експлуатацію, виготовлення технічної документації, реєстрації права власності, отримання правовстановлюючого документа та інших пов`язаних з цим дій.
27 червня 2018 року позивач оформила на свого чоловіка ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на здійснення зазначених дій, серед яких було і зазначено право представника на укладання договору оренди. Довіреність була видана нею за ініціативою її чоловіка. Метою видачі довіреності слугувала виключно необхідність здійснення дій щодо введення побудованого житлового будинку в експлуатацію, замовлення та отримання технічної документації на будинок та належне оформлення правовстановлюючих документів на нього.
Позивач зазначала, що довіреність була видана, коли будівництво спірного житлового будинку було завершено та за наявності у ОСОБА_1 будівельного паспорта, який вона отримала 09 липня 2015 року.
По приїзду у вересні 2019 року в чергову відпустку додому вона випадково дізналась, що без її відома та згоди 26 жовтня 2018 року її чоловік на підставі зазначеної довіреності уклав договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав строком на 10 років, а орендар ОСОБА_3, яка є матір`ю відповідача, прийняла у строкове платне користування земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача.
Разом із цим позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_3 вже не тільки є орендарем земельної ділянки, а є власницею розташованого на ній житлового будинку площею 206,4 кв. м, який вона нібито побудувала.
Позивач зазначала, що ОСОБА_2 під час укладання договору оренди землі діяв всупереч її волі та діяв у власних інтересах, оскільки є сином орендаря.
Також ОСОБА_1 зазначала, що 01 вересня 2019 року вона зверталася до Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (матеріали кримінального провадження від 01 вересня 2019 року № 12019260080000419) із заявою про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, та під час проведення перевірки було встановлено, що останній оформив спірний житловий будинок всупереч інтересам позивача на ОСОБА_3 .
Також позивач посилалася на те, що під час шлюбу ОСОБА_2 придбав п`ять транспортних засобів, три із яких, а саме: автомобіль марки "Citroen Jumpy", реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп марки Сантей 750-141, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль марки "Citroen Jumpy", реєстраційний номер НОМЕР_3, були в наявності на час припинення шлюбних відносин.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір оренди землі від 26 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасувати рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області Чорної Н. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди за спірним договором, індексний номер 43828399 від 02 листопада 2018 року (запис про інше речове право від 29 жовтня 2018 року № 28714449);
- визнати спірний житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та здійснити його поділ, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 29 січня 2019 року державного реєстратора КП "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Чернівецької області Берегеч І. А. про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме права приватної власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1755077173210, номер запису про право власності від 29 січня 2019 року 30092650, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45309575 від 31 січня 2019 року;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, видане державним реєстратором КП "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Чернівецької області Берегеч І. А. ОСОБА_3 на спірний житловий будинок;
- визнати транспортні засоби: автомобіль марки "Citroen Jumpy", реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп марки Сантей 750-141, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль марки "Citroen Jumpy", реєстраційний номер НОМЕР_3, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості зазначених транспортних засобів, яка буде визначена після проведення автотоварознавчих експертиз.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Глибоцький районний суд Чернівецької області рішенням від 07 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав недійсним договір оренди землі, укладений 26 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом якого є спірна земельна ділянка.
Скасував рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області Чорної Н. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди, індексний номер 43828399 від 02 листопада 2018 року (запис про інше речове право від 29 жовтня 2018 року № 28714449).
Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора КП "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Чернівецької області Берегеча І. А. від 29 січня 2019 року про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме права приватної власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1755077173210, номер запису про право власності 30092650 від 29 січня 2019 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45309575 від 31 січня 2019 року.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості транспортних засобів "Citroen Jumpy", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, 2007 року випуску, причепа марки "Сантей 750-141", реєстраційний номер НОМЕР_2, шасі НОМЕР_5, 2013 року випуску, та автомобіля марки "Citroen Jumpy", реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_6, 2013 року випуску, у розмірі 219 784,18 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Визнаючи недійсним договір оренди землі, суд першої інстанції, виходив з того, що, укладаючи вказаний договір, ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_1, та його матір ОСОБА_3 діяли за зловмисною домовленістю з метою виведення з-під правового режиму спільного сумісного майна подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці, у зв`язку із чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Оскільки вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_3 на земельну ділянку є похідними вимогами від вимог про визнання недійсним договору оренди, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення державного реєстратора КП "Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу" Чернівецької області Берегеча І. А. щодо державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинним забудовником згідно з будівельно-технічною документацією є ОСОБА_1, а також урахувавши висновки щодо недійсності договору оренди земельної ділянки, укладеного відповідачами, суд вважав, що такі вимоги підлягають задоволенню.
Однак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами державної реєстрації права власності станом на час виникнення спірних правовідносин видача такого документа, як свідоцтво про право власності, не передбачена.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання спірного будинку об`єктом права спільної сумісної власності та поділу його між колишнім подружжям, суд першої інстанції виходив із того, що шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинені з липня 2018 року. З цього часу позивач перестала брати участь у будівництві спірного житлового будинку, яке здійснювалося й на час подачі позову у цій справі. При цьому обсяг робіт, який виконувався після липня 2018 року, згідно з показами свідків є значним та не обмежується лише оздоблювальними роботами. Так, зокрема, це стосується зведення господарської споруди, літньої кухні, огорожі, облаштування електропостачання, водопостачання, водовідведення, зовнішнього утеплення будинку тощо. При цьому позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надала доказів щодо ступеня готовності спірного житлового будинку на час фактичного припинення шлюбних відносин - липень 2018 року. Зазначене унеможливлює задоволення позовних вимог щодо визнання наявного на час розгляду цієї справи спірного житлового будинку в його теперішньому стані об`єктом права спільної сумісної власності та поділу його між колишнім подружжям у рівних частках.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача половини вартості транспортних засобів, суд виходив з того, що спірні транспортні засоби набуті подружжям під час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя та відчужені відповідачем ОСОБА_2 після його припинення без отримання на те згоди позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права оренди землі та права власності на спірний житловий будинок, подала апеляційну скаргу.
Також апеляційну скаргу подала ОСОБА_1, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ і ухвалити нове про задоволення цих вимог. Крім цього, просила змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивації визнання недійсним договору оренди землі.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 липня 2021 року в частині обґрунтування підстав визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 26 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, змінив.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ скасував та ухвалив у цій частині нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав спірний житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та здійснив його поділ за першим варіантом розподілу згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 18.
Виділив ОСОБА_1 (як І співвласнику) 1/2 частки у таких приміщеннях підвалу, І поверху та мансарди загальною вартістю 740 536,00 грн, а саме:
в підвалі: II коридор - 10,2 кв. м, вартістю 52 013,00 грн; III котельня - 8,1 кв. м, вартістю 41 304,00 грн; IV комора - 1,8 кв. м, вартістю 9 179,00 грн; V підвал приміщення - 15,8 кв. м, вартістю 80 568,00 грн; VI комора - 3,5 кв. м, вартістю 17 848,00 грн; VII душова - 2,7 кв. м, вартістю 13 768,00 грн, а всього 42,1 кв. м;
на І поверсі: 1-1 частина коридору - 4,6 кв. м;
в мансардному поверсі: 1-8 коридор - 7,2 кв. м, вартістю 46 291,00 грн;
1-9 кімната 13,0 кв. м, вартістю 83 581,00 грн; 1-10 кімната - 10,8 кв. м, вартістю 69 437,00 грн; 1-11 душова - 5,5 кв. м, вартістю 35 362,00 грн; 1-12 кімната - 10,8 кв. м, вартістю 69 437,00 грн; 1-13 коридор - 3,5 кв. м, вартістю 22 503,00 грн, а всього - 50,8 кв. м.
Виділив ОСОБА_1 наступні будівлі та споруди: літ. "Г" сарай, вартістю 27 957,00 грн, літ. "Д" літня кухня, вартістю 77 292,00 грн; літ. "Е" 1/2 навісу, вартістю 8 222,00 грн.
Виділив ОСОБА_2 (як ІІ співвласнику) 1/2 частки у таких приміщеннях підвалу та І поверху загальною площею 108,9 кв. м та вартістю 903 984,00 грн, а саме:
в підвалі гараж - 35,6 кв. м, вартістю 181 534,00 грн;
на І поверсі: 1-1 частина коридору - 8,6 кв. м, вартістю 58 898,00 грн; 1-2 кімната - 24,1 кв. м, вартістю 198 907,00 грн; 1-3 кухня - 11,3, вартістю 77 390,00 грн; 1-4 ванна - 6,1 кв. м, вартістю 41 777,00 грн; 1-5 комора - 3,1 кв. м, вартістю 21 231,00 грн; 1-6 комора - 2,0 кв. м, вартістю 13 697,00 грн; 1-7 кімната - 18,1 кв. м, вартістю 149 387,00 грн; всього на І поверсі 73,3 кв. м.
Виділив ОСОБА_2 такі будівлі та споруди: літ. "Б" сарай, вартістю 50 980,00 грн; літ. "В" сарай, вартістю 47 691,00 грн; літ. "Е" 1/2 навісу, вартістю 8 222,00 грн.
Залишив у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: літ. "№ 1" криниця, вартістю 4 934,00 грн, літ. "№ 2, 4" огорожа, вартістю 20 557,00 грн; літ "№ І" замощення, вартістю 28 779,00 грн, вартість яких увійшла до загальної вартості часток.
Витрати на проведення робіт на І поверсі щодо: встановлення перегородки у коридорі, відокремивши площу 4,6 кв. м; демонтування дверей у приміщенні 1-4; пробиття прорізу і встановлення дверей між приміщеннями 1-4 і 1-6 поклав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 81 724,00 грн компенсації різниці між ідеальними частками.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач надала відповідачу довіреність на вчинення дій, що пов`язані з оформленням права власності на належне їй нерухоме майно з подальшою реєстрацією у встановленому законодавством порядку та вчинення інших пов`язаних з наведеними дій, а ОСОБА_2 на підставі довіреності уклав договір оренди земельної ділянки зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та передав їй у строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови (належну на праві власності ОСОБА_1 ), та обумовили в пункті 3 договору, що на земельній ділянці відсутній об`єкт нерухомого майна, проте там вже знаходилася забудова спірного житлового будинку, що, у свою чергу, свідчить про намагання відповідачів усунути від власності позивача на належну їй частку в спільному майні подружжя, що суперечило волі довірителя.
Незважаючи на те, що довіреність містить уповноваження на укладення договору оренди землі, проте в сукупності доводів сторін та матеріалів справи наведена дія свідчить про зловмисність (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя) в діях ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, що в подальшому призвело до переоформлення житлового будинку, який був спільним майном подружжя на третю особу - ОСОБА_3 (матір відповідача), а тому, на думку суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги законність рішення суду в оскаржуваній частині щодо визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації не спростовують.
Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції неправильно встановив час припинення шлюбних відносин сторін, що стало наслідком безпідставної відмови у визнанні спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділі. Встановивши, те, що сторони припинили свої стосунки у липні 2019 року, а будинок здано в експлуатацію у листопаді 2018 року, тобто до часу припинення шлюбних відносин, що свідчить про завершення об`єкта будівництва сторонами як подружжям, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділу.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року заяву ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1, про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 20 701,00 грн.
Додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що є, на думку суду апеляційної інстанції, підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
У листопаді 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 654/5243/14, від 29 серпня 2018 року в справі № 522/15095/15, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2202/15, від 09 листопада 2020 року в справі № 445/813/15, від 14 квітня 2021 року в справі № 760/34776/19 та від 20 квітня 2021 року в справі № 727/967/16, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також зазначає, що справу розглянуто за її відсутності, належним чином не повідомлено її про дату, час і місце судового засідання, й суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини першої та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2018 року в справі № 727/967/16, від 29 серпня 2018 року в справі № 522/15095/15, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2202/15, від 09 листопада 2020 року в справі № 445/813/15 та від 14 квітня 2021 року в справі № 760/34776/19, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивовані тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_2, укладаючи оспорюваний договір оренди землі, діяв в інтересах своєї матері ОСОБА_3, а значить і у власних інтересах, що є порушенням положень частини третьої статті 238 ЦК України, є помилковими. На їх думку, для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
На думку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивач не надала доказів на підтвердження зловмисної домовленості відповідачів, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням статті 81 ЦПК України.
Оскільки право власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок оформлено на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 04 грудня 2018 року, яка не оскаржена у встановленому законом порядку, тому, на думку заявників, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей будинок з підстав, зазначених у оскаржуваних судових рішеннях, є незаконним.
Разом із цим, на думку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивач не надала належних та допустимих доказів того, що вона надавала кошти на будівництво спірного житлового будинку.
Крім того, заявники в касаційних скаргах посилаються на те, що довіреність від 27 червня 2018 року, що стала підставою для укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, посвідчена нотаріусом Бреславською - Григорчак С. О., яка є дружиною судді Глибоцького районного суду Чернівецької області Григорчака Ю. П., який розглядав справу та ухвалив оскаржуване рішення. У зв`язку із чим суддя Григорчак Ю. П. не мав права брати участі у розгляді цієї справи і підлягав самовідводу, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Також вказують про те, що підлягали самовідводу судді Чернівецького апеляційного суду: Лисак І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., оскільки вони перебувають у дружніх відносинах з представником позивача ОСОБА_4, який був суддею цього суду, що також є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Також ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі зазначає, що не погоджується із оскаржуваними судовими рішеннями у частині поділу транспортних засобів, оскільки, на його думку, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку зібраним у справі доказам.
ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі також зазначає про те, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції.
Разом із цим ОСОБА_3 зазначає, що скасувавши рішення суб`єктів владних повноважень, суди попередніх інстанцій не залучили їх до участі у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали цивільної справи із Глибоцького районного суду Чернівецької області.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому зазначено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 (а. с. 15 т. 1).
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2015 року ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку (а. с. 16 т. 1).
Згідно з інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 травня 2015 року № 38038622 ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки (а. с. 23 т. 1).
Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 29 жовтня 2015 року № 1024-120/6-2392 ОСОБА_1 повідомила Управління архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17, 18 т. 1).
Відповідно до заяви про видачу будівельного паспорта ОСОБА_1 зверталася із проханням видати їй будівельний паспорт забудови земельної ділянки площею 0,15 га, право власності на яку посвідчене витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 22 т. 1).
09 липня 2015 року ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку й господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 19-21 т. 1).
ОСОБА_1 була замовником ескізу намірів забудови індивідуального житлового будинку й господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 27-43 т. 1).
Листом АТ "Чернівціобленерго" від 11 листопада 2019 року № 9/4128 підтверджується, що ОСОБА_1 зверталася із заявою до АТ "Чернівціобленерго" про приєднання електроустановки певної потужності до житлового будинку, уклавши договір про приєднання до електричних мереж № 245/03-15 від 2015 року (а. с. 58 т. 1).
Згідно з відповіддю на адвокатський запит у повідомленні про початок виконання будівельних робіт № ЧВ 062153062796 на об`єкт "Будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд; АДРЕСА_1" замовником значиться ОСОБА_1 . Повідомлення зареєстровано посадовими особами управління 02 листопада 2015 року, а також вказане повідомлення зареєстровано відділом державного архітектурно-будівельного контролю Глибоцької селищної ради Глибоцької селищної об`єднаної територіальної громади 23 листопада 2018 року (а. с. 59, 60 т. 1).
Відповіддю від 01 жовтня 2019 року № 01-10/1569, наданою на адвокатський запит, підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Глибоцької селищної ради від 17 січня 2019 року № 1/9 спірній земельній ділянці було присвоєно адресу АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_2 від 09 січня 2019 року (а. с. 62, 105, 106 т. 1).
Згідно із листом-відповіддю від 02 жовтня 2019 року № 29-24-0.23-4148/2-19, наданим Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області на адвокатський запит, виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру здійснено за заявою ОСОБА_2 . Державним кадастровим реєстратором у частині виправлення поштової адреси відповідно до рішення Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області від 17 січня 2019 року № 19. Крім цього, повідомлено, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 на вчинення від її імені та в її інтересах юридично значущих дій довіреністю за № 9181, яка посвідчена 27 червня 2018 року приватним нотаріусом (а. с. 63 т. 1).
Відповідно до копії нотаріально посвідченої довіреності від 27 червня 2018 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 вчиняти ряд юридично значищих дій, у тому числі й укладати від її імені договір оренди земельної ділянки (а. с. 86 т. 1).
Згідно із договором оренди землі від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1, уклав із ОСОБА_3 договір оренди спірної земельної ділянки (а. с. 88-90 т. 1).
Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта оренди ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, передав в оренду спірну земельну ділянку ОСОБА_3 (а. с. 187 т. 1).
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184410581 орендатором спірної земельної ділянки є ОСОБА_3, підставою є договір оренди землі від 26 жовтня 2018 року (а. с. 71-73 т. 1).
15 квітня 2018 року ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 93 т. 1).
26 листопада 2018 року на замовлення ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на спірний житловий будинок (а. с. 95-98 т. 1).
29 листопада 2018 року ОСОБА_3 подано до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Глибоцької селищної ради декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме спірного житлового будинку (а. с. 102, 103 т. 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184408790 та витягу з рішення Глибоцької селищної ради Чернівецької області від 17 січня 2019 року № 1/9, адресу спірної земельної ділянки змінено на підставі заяви ОСОБА_2 з АДРЕСА_2 (а. с. 68-70, 105, 106 т. 1).
Заочним рішенням Глибоцького районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року у справі № 715/1170/19 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 107, 108 т. 1).
Заочним рішенням Глибоцького районного суду Черкаської області від 19 серпня 2019 року визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим будинком (квартирою) на АДРЕСА_3 (а. с. 109, 110 т. 1).
Відповідно до інформації із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019260080000419 ОСОБА_1 зверталася до Глибоцького відділу поліції із заявою про вчинення злочину ОСОБА_2, зазначаючи те, що останній шляхом підроблення документів оформив право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 111 т. 1).
Згідно із приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 09 листопада 2018 року, виданим відділом державного архітектурно-будівельного контролю Глибоцького району Чернівецької області, будівництво спірного житлового будинку терміново припинено, оскільки за результатами перевірки було встановлено, що будівельні роботи вказаного будинку розпочато без документа, який надає право на їх виконання, а постановою № 4/18/08.14-27 у справі про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2018 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини четвертої статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 4 250,00 грн (а. с. 178, 179, т. 1).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2021 року № 18, проведеної експертом СП "Західно-український експертно-консультативний центр", у цій справі встановлена ринкова вартість домоволодіння у сумі 1 644 520,00 грн станом на день дослідження, а також визначено два варіанти розподілу вказаного домоволодіння (а. с. 23-58 т. 2).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова апеляційного суду відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок, про визнання спірних транспортних засобів спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини вартості транспортних засобів в апеляційному порядку не оскаржувалося та в цій частині не переглядалося, Верховний Суд не здійснює перегляд судових рішень у цій частині.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, скасувати рішення державних реєстраторів про реєстрацію права оренди землі та права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, визнати житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя та здійснити його поділ.
Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".
Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.
Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").