Постанова
Іменем України
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 752/17592/19
провадження № 61-12242св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 10" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатеса Гаврилова Ірина Анатоліївна, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду
від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А.,
Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської клінічної лікарні № 10 (далі - Київська МКЛ № 10) про визнання неправомірними та скасування наказів, попередження.
Позовна заява мотивована тим, що наказом від 12 грудня 1986 року № 451 ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої гастроентерологічним відділенням Київської МКЛ № 10. На цій же посаді позивачка перебувала
і на момент звернення до суду з позовом.
На виконання наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради від 04 липня 2019 року № 762, Київська МКЛ № 10 наказом від 08 липня 2019 року № 110 "Про введення в дію структури штатного розпису" ввела в дію нову структуру лікарні та штатний розпис зі змінами з 09 вересня 2019 року, відповідно до якої гастроентерологічне відділення лікарні припиняє своє функціонування. Натомість до структури лікарні включено відділення гематології. Пунктом 3.1 оскаржуваного наказу вирішено ознайомити працівників про зміни в організації виробництва і праці. Отже, Київська МКЛ № 10 наказом від 08 липня 2019 року № 110 припинила надавати медичну допомогу хворим гастроентерологічного профілю, а тому вказаний комунальний заклад охорони здоров`я було перепрофільовано.
ОСОБА_1 вручено попередження від 08 липня 2019 року, яким повідомлялось, що відповідно до наказу Київської МКЛ № 10 від 08 липня 2019 року № 111 посада, яку вона обіймала, підлягала скороченню
на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України
(далі - КЗпП України).
Позивачка також стверджувала, що рішення про перепрофілювання Київської МКЛ № 10 прийнято з порушенням вимог Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки в порушення вимог статей 15, 16 цього ж Закону, питання щодо перепрофілювання Київської МКЛ № 10 не виносилось на розгляд Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) та Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров`я та соціального захисту, відповідно таке рішення про перепрофілювання Київської МКЛ № 10 останніми не приймалось.
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлена про звільнення у зв`язку з внесенням змін до штатного розпису наказом від 02 жовтня 2019 року
№ 162 та звільнена з посади наказом КНП "Київська МКЛ № 10"
від 02 грудня 2019 року № 104-К "За особовим складом".
Згідно з додатком до наказу від 02 жовтня 2019 року № 162 "Відомість заміни до штатного розпису, введеного в дію з 16 вересня 2019 року, Київська МКЛ № 10 зі штатного розпису лікарні вивела посаду завідувача відділення гепатології - лікаря-гастроентеролога та ввела посаду завідувача відділення гепатології - лікаря-хірурга.
У повідомленні від 02 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 зазначено: "у зв`язку зі змінами до штатного розпису лікарні (наказ
від 02 жовтня 2019 року № 162) "Про введення в дію змін до штатного розпису Київської МКЛ № 10" попереджаємо про наступне звільнення з посади завідувача відділення, лікаря-гастроентеролога відділення гепатології на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться
02 грудня 2019 року, з виплатою вихідної допомоги. Одночасно пропонуємо переведення на посаду лікаря-гастроентеролога відділення гематології".
Київська МКЛ № 10 наказом від 02 грудня 2019 року № 104-К "За особовим складом" звільнила ОСОБА_1 з посади завідувача відділенням гепатології 02 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила суд:
- визнати неправомірними та скасувати накази Київської МКЛ № 10
від 08 липня 2019 року № 110 "Про введення в дію структури штатного розпису"; від 08 липня 2019 року № 111; від 02 жовтня 2019 року № 162;
від 02 грудня 2019 року № 104-к "За особовим складом" про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої гастроентерологічним відділенням Київської МКЛ № 10;
- стягнути з Київської МКЛ № 10 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 23 жовтня 2020 року замінив відповідача Київську МКЛ № 10 на належного
відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 10" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - КНП "Київська МКЛ № 10").
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 25 травня 2022 року
позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Київський апеляційний суд постановою від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишив без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування наказів до апеляційного суду не оскаржувалося, апеляційним судом не переглядалось в цій частині, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.
Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивачки ОСОБА_1
у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося без порушення вимог законодавства про працю,
а відтак відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог
про визнання протиправними та скасування наказів від 08 липня 2019 року № 110, 111, від 02 жовтня 2019 року № 162, від 02 грудня 2019 року № 104-к та поновлення її на роботі.
Разом з тим, оскільки звільнення позивачки відбулося з дотриманням трудового законодавства, тому правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які є похідними вимогами від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатеса Гаврилова І. А., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій іухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18, провадження № 11-431асі18), постановах Верховного Суду України
від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року
№ 6-491цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 1264цс17, постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20 (провадження № К/9901/7983/21).
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли підтвердити здійснення відповідачем порівняння кваліфікації і продуктивності праці працівників, яких було запропоновано звільнити, та працівників, яким запропоновано перевестись на інші посади, із зазначенням чому саме надається перевага.
Також заявниця зазначила, що посада лікаря-гастроентеролога відділення гепатології, котра була їй запропонована як вакантна, була зайнята її дочкою ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до Статуту КНП "Київська МКЛ № 10", затвердженого розпорядженням КМДА від 27 жовтня 1998 року № 2146
(у редакції розпорядження виконавчого органу КМДА від 11 березня
2017 року), КНП "Київська МКЛ № 10" є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, бюджетною неприбутковою установою, заснованою на комунальній власності територіальної громади міста Києва (КМДА). Установу створено відповідно до розпорядження КМДА
від 27 жовтня 1998 року № 10 "Про створення Київської МКЛ".
Київська міська рада рішенням від 24 жовтня 2019 року № 6/7579
"Про реорганізацію закладів охорони здоров`я, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва", з метою управлінської та фінансової автономізації системи закладів охорони здоров`я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, реорганізувала Київську МКЛ № 10 шляхом перетворення її в КНП "Київська МКЛ № 10" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
КМДА розпорядженням від 31 січня 2020 року № 107 затвердила
Статут КНП "Київська МКЛ № 10", відповідно до якого утворене підприємство КНП "Київська МКЛ № 10" є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Київської МКЛ № 10.
Департамент охорони здоров`я наказом від 04 липня 2019 року № 762
"Про затвердження структури Київської МКЛ № 10", з метою раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів затвердив структуру
КНП "Київська МКЛ № 10". Головному лікарю вказано на необхідність підготувати штатний розпис та подати його на затвердження до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради в триденний термін з дня видання наказу, у встановленому законодавством порядку. При внесенні змін до штатного розпису забезпечити дотримання усіх прав працівників відповідно до законодавства України.
Відповідно до Статуту КНП "Київська МКЛ № 10" метою і предметом діяльності лікарні є підвищення доступності та якості медичної допомоги, ефективного та раціонального використання ресурсів, забезпечення потреб населення у якісному, кваліфікованому та доступному медичному обслуговуванні, своєчасна госпіталізація і стаціонарне лікування хворих, кваліфіковане надання населенню медичної допомоги. Керівник у межах повноважень самостійно вирішує всі питання діяльності установи в межах компетенції, відповідно до законодавства та Статуту. Зокрема, затверджує положення про структурні підрозділи, посадові інструкції керівників установи, затверджує розподіл обов`язків, складає штатний розпис установи в межах встановленого фонду оплати та подає на затвердження директорові Департаменту охорони здоров`я.
Згідно з частинами першою, третьою статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) організаційна структура підприємства може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Законодавством не вимагається будь-яке технічно-економічне обґрунтування рішення про зміни до організаційної структури підприємства, чисельності працівників.
При вирішенні заявленого спору суд зобов`язаний перевірити, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в структурі закладу, зокрема перепрофілювання відділення гастроентерології на відділення гепатології, зміни у штатному розписі та скорочення штату працівників, чи додержано КНП "Київська МКЛ № 10" норм законодавства щодо переведення позивачки ОСОБА_1 на іншу роботу або ж відсутність можливості перевести її ж на іншу роботу в цій же лікарні, чи не користувалася позивачка переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувалася вона за два місяці до наступного вивільнення.
Суди також встановили, що відповідно до витягу з трудової книжки
ОСОБА_1 наказом від 12 грудня 1986 року № 451К призначена на посаду завідуючої гастроентерологічним відділенням.
На виконання наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради від 04 липня 2019 року № 762, КНП "Київська МКЛ
№ 10" наказом від 08 липня 2019 року № 110 "Про введення в дію структури штатного розпису" ввело в дію нову структуру лікарні та штатний розпис зі змінами з 09 вересня 2019 року, відповідно до якої гастроентерологічне відділення лікарні припиняє своє функціонування. Натомість до структури лікарні включено відділення гематології. Пунктом 3.1 оскаржуваного наказу вирішено ознайомити працівників про зміни в організації виробництва
і праці. Отже, КНП "Київська МКЛ № 10" наказом від 08 липня 2019 року
№ 110 припинила надавати медичну допомогу хворим гастроентерологічного профілю, а тому вказаний комунальний заклад охорони здоров`я було перепрофільовано.
Відповідно до відомостей заміни штатного розпису, введеного в дію
з 09 вересня 2019 року, КНП "Київська МКЛ № 10": вивело - відділ бухгалтерії, центр хірургії печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози імені Земскова В. С., рентгенологічний кабінет, гастроентерологічне відділення; ввело - відділ бухгалтерського обліку і аудиту, хірургічне відділення, рентгенологічне відділення, відділення гепатології.
02 грудня 2019 року КНП "Київська МКЛ № 10" видало наказ № 104-К
"За особовим складом", відповідно до якого ОСОБА_1, завідувачку відділення гепатології звільнити з посади 02 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України). Підставами для видання цього наказу зазначено: наказ "Про введення в дію змін до штатного розпису КНП "Київська МКЛ № 10" від 02 жовтня
2019 року № 162; повідомлення про заплановане вивільнення від 02 жовтня 2019 року; згода профспілкового комітету на звільнення (протокол
від 02 грудня 2019 року).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції
та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша
статті 13 ЦПК України).
Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи
(стаття 5-1 КЗпП України).
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною четвертою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).