Постанова
Іменем України
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 127/31539/21
провадження № 61-2281св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року в складі судді Іщук Т. П., додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року в складі судді Іщук Т. П. та постанови Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2023 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання припиненими зобов`язань та вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений кредитний договір №111/49. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань за цим договором укладено договори поруки від 21 листопада 2005 року: № 111-2/104 з ОСОБА_2, № 111-2/105 з ОСОБА_3, № 111-2/106 з ОСОБА_4, за якими поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладений договір іпотеки, предметом якого є належна позивачу квартира АДРЕСА_1 .
Також 15 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладений договір № 000174 про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки. До цього договору укладена додаткова угода про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 21 листопада 2005 року. Цей договір разом із додатковою угодою ОСОБА_1 виконані у повному обсязі, тому вони є закритими (закінченими).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2014 року із ОСОБА_1 та поручителів на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором № 111/49 від 21 листопада 2005 року в розмірі 8 608,30 доларів США, що еквівалентно 83 989,48 грн, а також 839,89 грн судового збору.
На підставі цього рішення виданий виконавчий лист, який пред`явлений до примусового виконання. Надалі рішення суду про стягнення заборгованості було виконане у повному обсязі поручителем ОСОБА_2, у зв`язку із чим державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Королем В. В. винесена постанова від 05 квітня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Цією ж постановою припинена чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.
28 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до відповідача про скасування усіх обтяжень та повернення оригіналів документів на іпотечну квартиру у зв`язку з повним погашенням боргу, однак АТ "УкрСиббанк" у своїй відповіді від 01 липня 2021 року № 25-1-01/49009 повідомило, що позивачем сплачена сума боргу не в повному обсязі, питання зняття обтяжень може бути вирішене лише після повного погашення заборгованості, а також указано на те, що кредитний договір свою дію не припинив, оскільки рішення суду є документом, який підтверджує лише стан зобов`язання на певну дату, виходячи зі змісту заявлених вимог.
АТ "УкрСиббанк" відмовляється вчинити дії, спрямовані на виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження нерухомого майна іпотекою, а також з Єдиного реєстру запису про заборону відчуження нерухомого майна, обтяженого іпотекою, через що позивач позбавлений можливості розпоряджатися іпотечним майном, чим порушується його право власності.
Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, він просив:
визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором від 21 листопада 2005 року №111-49 та додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 21 листопада 2005 року до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 000174 від 15 листопада 2005 року;
визнати припиненими зобов`язання за договором іпотеки від 21 листопада 2005 року;
виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис, внесений реєстратором, приватним нотаріусом Стеблюк Н. В. 21 листопада 2005 року, за реєстраційним номером обтяження 2614253, яким зареєстровано тип обтяження - заборона на нерухоме майно, на підставі іпотечного договору, 4153, 21 листопада 2005 року, об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_2, власник - ОСОБА_1 ;
виключити з Державного реєстру іпотек запис, внесений реєстратором, приватним нотаріусом Стеблюк Н. В., 21 листопада 2005 року, за реєстраційним номером обтяження № 2614309, яким зареєстровано тип обтяження - іпотека, на підставі іпотечного договору, 4153, 21 листопада 2005 року, об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_2, іпотекодавець - ОСОБА_1, іпотекодержатель - АКІБ "УкрСиббанк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненими зобов`язання за кредитним договором № 111/49
від 21 листопада 2005 року та додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 21 листопада 2005 року до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 000174 від 15 листопада 2005 року, укладеними між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк".
Визнано припиненими зобов`язання за договором іпотеки від 21 листопада 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 4153.
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис, внесений реєстратором - приватним нотаріусом Стеблюк Н. В., 21 листопада 2005 року, за реєстраційним номером обтяження 2614253, яким зареєстровано тип обтяження - заборона на нерухоме майно, на підставі іпотечного договору, 4153, 21 листопада 2005 року, об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_2, власник - ОСОБА_1 .
Виключено з Державного реєстру іпотек запис, внесений реєстратором - приватним нотаріусом Стеблюк Н. В., 21 листопада 2005 року, за реєстраційним номером обтяження № 2614309, яким зареєстровано тип обтяження - іпотека, на підставі іпотечного договору, 4153, 21 листопада 2005 року, об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_2, іпотекодавець - ОСОБА_1, іпотекодержатель - АКІБ "УкрСиббанк", код ЄДРПОУ 09807750.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що зобов`язання за кредитним договором № 111/49 від 21 листопада 2005 року припинилось у зв`язку із його виконанням. За таких обставин, у зв`язку із припиненням зобов`язань за кредитним договором, відсутні будь-які зобов`язання і за похідним від нього іпотечним договором від 21 листопада 2005 року. Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
При цьому судами звернуто увагу, що визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором не позбавляє кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, оскільки ці правовідносини та зобов`язання продовжують існувати в силу законодавства України, а не договору, тоді як договірні зобов`язання між сторонами припинені, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2023 року, стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі з урахуванням участі в судових засіданнях в межах дії договору, неминучими (у зв`язку з виконанням умов договору про правову допомогу), розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
20 лютого 2023 року АТ "УкрСиббанк", засобами електронного зв`язку, подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2023 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2023 року в указаній справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин статтю 17 Закону України "Про іпотеку" (відсутні підстави для застосування через не припинення основного зобов`язання), статті 1048, 1049 ЦК України (щодо права на нарахування відсотків), статті 1, 2, 89, 263-265 ЦПК України та не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 та постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц.
Вказує, що виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не є підставою для припинення кредитного договору та договору іпотеки, а лише свідчить про погашення заборгованості на певну дату та не є фактичним виконанням у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. Банк вправі нараховувати відсотки до повного повернення коштів.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо:
- застосування положень статті 151-2 Конституції України в аспекті питання яка частина рішення (все рішення або лише його мотивувальна частина, або лише його резолютивна частина) Конституційного Суду України з урахуванням положень статті 151-2 Конституції України встановлює елемент обов`язковості;
- співвідношення (конфлікту) та пріоритетності застосування між собою положень статті 151-2 Конституції України та частини 4 статті 263 ЦПК України - щодо пріоритету норм між собою в аспекті яким чином застосовувати між собою положення статті 151-2 Конституції України та частини 4 статті 263 ЦПК України за наявності елементу обов`язковості у обох рішеннях (у рішенні Конституційного Суду України та постановах Верховного Суду), але за наявності різного підходу щодо застосування однієї і тієї ж норми права, зокрема положень частини першої статті 1048 та частини першої статті 1050 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заперечуючи проти додаткового рішення, заявник посилався на те, що позивач не довів, що докази, надані на підтвердження отримання правничої допомоги, стосуються саме розгляду цієї справи.
Крім того, у касаційній скарзі заявник просив зупинити провадження в справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/4518/16.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мазур О. В., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ "УкрСиббанк" понесені ним на підготовку відзиву на касаційну скаргу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 15 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" (тепер АТ "УкрСиббанк") укладений договір № 000174 про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки, на підставі якого банк відкриває клієнту картрахунок та видає платіжну картку. 21 листопада 2005 року до вказаного договору між сторонами укладена додаткова угода про встановлення ліміту овердрафту № 1.
21 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладений кредитний договір №111/49, за яким позивач отримав кредит на суму 13 000,00 доларів США та зобов`язався щомісячно його повертати в обсязі та строки, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти не пізніше 19 листопада 2021 року, якщо тільки не застосовується інший строк погашення кредиту.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за кредитним договором були укладені договори поруки від 21 листопада 2005 року № 111-2/104 з ОСОБА_2, № 111-2/105 з ОСОБА_3, № 111-2/106 з ОСОБА_4 . Відповідно до укладених договорів поруки поручителі зобов`язувалися відповідати перед кредитором за виконання позичальником всіх його зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, в тому числі за повернення суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, штрафних санкцій.
З метою реструктуризації заборгованості сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 15 квітня 2009 року, № 2 від 24 березня 2010 року, № 3 від 10 березня 2011 року за кредитним договором від 21 листопада 2005 року №111/49, згідно з якими змінено графік погашення кредиту.
21 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 4153. Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В. 21 листопада 2005 року за реєстром № 4150, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 21 листопада 2005 року за № 976787. Згідно з пунктом 1.2 цього договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 21 листопада 2005 року № 111/49 - додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 000174 від 15 листопада 2005 року.
11 лютого 2014 року банк пред`явив позичальнику та поручителям вимогу про дострокове повернення кредиту, після чого звернувся до суду позовом про стягнення кредитної заборгованості.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2014 року у справі № 127/6664/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 111/49 від 21 листопада 2005 року у розмірі 8 608,30 доларів США, що еквівалентно 83 989,48 грн, а також стягнуто 839,89 грн судового збору.
Вказане рішення було пред`явлено до примусового виконання та 05 квітня 2021 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Королем В. В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №127/6664/14-ц, виданого 09 липня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання цього рішення суду, боржником за яким є ОСОБА_2, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із повним виконанням вимог виконавчого документа.
Цією ж постановою державний виконавець припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "УкрСиббанк" із заявою, в якій просив надати письмове підтвердження щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором від 21 листопада 2005 року № 111/49; скасувати та виключити з відповідних реєстрів усі обтяження, обмеження та арешти, накладені на підставі договору іпотеки, а також повернути йому отримані на зберігання документи, вказані в акті приймання-передачі документів від 21 листопада 2005 року, що є додатком до договору відповідального зберігання.
Листом від 01 липня 2021 року № 25-1-01/49009 АТ "УкрСиббанк" повідомило ОСОБА_1 про те, що заявлені в заяві вимоги можуть бути вирішені лише після повного погашення боржником заборгованості за кредитним договором.
Довідкою від 29 червня 2022 року вих. №21-1-05/б/н, яка надана на виконання вимог ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року АТ "УкрСиббанк" повідомило, що заборгованість за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 21 листопада 2005 року до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 000174 від 15 листопада 2005 року відсутня. Також повідомлено про відсутність станом на 30 червня 2022 року договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 000174 від 15 листопада 2005 року з додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 21 листопада 2005 року (том 1, а. с. 125).
Крім того, АТ "УкрСиббанк" надало письмові пояснення, в яких повідомило про відсутність станом на 30 червня 2022 року договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 000174 від 15 листопада 2005 року з додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 21 листопада 2005 року у системі банку, що пов`язано з тим, що при закритті рахунків банк проводить взаєморозрахунки із клієнтом та закриває всі рахунки, що були відкриті клієнту в межах договору, а договір вважається розірваним за умови повного погашення заборгованості клієнта перед банком та відсутності залишку коштів на рахунках (том 1, а. с. 124).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступлено від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, і зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".