Постанова
Іменем України
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 686/2117/23
провадження № 61-12543св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - держава Україна в особі Верховного Суду,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2023 року у складі колегії суддів:
П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 26 травня 2021 року у справі
№ 686/4032/21 позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 500 грн моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року залишив без змін.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року, Міністерство внутрішніх справ України оскаржило його в апеляційному порядку.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року залишив без змін та поновив його виконання.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, ОСОБА_1 та Міністерство внутрішніх справ України оскаржили їх в касаційному порядку.
Верховний Суд постановою від 08 червня 2022 року касаційні скарги
ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишив без змін (провадження
№ 61-19006св21).
Позивач зазначав, що йому завдана моральна шкода наслідок невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 26 травня 2021 року у справі № 686/4032/21 за 29 листопада 2022 року.
Наслідком невиконання вказаного рішення суду є порушення його конституційного права на справедливий суд; права правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, що були ним понесені на відновлення порушених прав; права на судовий захист, оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна в особі Верховного Суду моральну шкоду в розмірі 5 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням
від 22 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів неправомірності дій або бездіяльності суду та факту заподіяння йому моральної шкоди, а також причинного зв`язку між ухваленням судового рішення та настанням шкоди.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 07 серпня 2023 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 22 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди скасував, провадження у справі в цій частині закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди відмовив у зв`язку з недоведеністю.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої
статті 255 ЦПК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 22 березня 2023 року, що не відповідає вимогам ЦПК України. За таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача порушує його право на судовий захист. Суд не забезпечив реалізацію його процесуальних прав, про що позивач зазначає в апеляційній скарзі, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини третьої
статті 376 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Тому у задоволенні позовних вимог до держави Україна необхідно відмовити за їх недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 (провадження № 61-2846св21), від 03 лютого 2022 року
у справі № 686/13784/21 (провадження № 61-19019св21), від 08 червня
2022 року у справі № 686/4032/21 (провадження № 61-19006св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що невиконання державою рішення суду, яке набрало законної сили, є порушенням права на судовий захист
і безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2023 року Верховний Суд подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною
і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 26 травня 2021 року у справі № 686/4032/21 позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1
500 грн моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року залишив без змін.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року, Міністерство внутрішніх справ України оскаржило його в апеляційному порядку.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року залишив без змін та поновив його виконання.
Не погодившись з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, ОСОБА_1 та Міністерство внутрішніх справ України оскаржили їх в касаційному порядку.
Верховний Суд постановою від 08 червня 2022 року касаційні скарги
ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишив без змін (провадження
№ 61-19006св21).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша
статті 13 ЦПК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Щодо позовних вимог до держави України в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди
Відповідно до частин першої, одинадцятої статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Законом встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12 березня 2009 року у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України", заява № 20347/03).
Подібний висновок висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, в якій зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи "справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.