1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 160/6427/23

адміністративне провадження № К/990/30331/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (суддя: Боженко Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2023 року (судді: Чабаненко С.В., Білак С.В., Юрко І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

31 березня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 384-к про звільнення ОСОБА_1 з 14 травня 2020 року з посади прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";

поновити ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді в органі прокуратури України з 14 травня 2020 року та внести відповідні записи до особової справи та трудової книжки про стаж роботи (вислугу років) за час вимушеного прогулу.

Одночасно з позовною заявою позивачка заявила клопотання про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Заявлене клопотання позивачка мотивувала тим, що з 12 березня 2020 року на території України встановлено карантин. Статтею 233 Кодексу законів про працю України встановлено місячний строк на оскарження наказу про звільнення, в той час як згідно з пунктом 1 глави ХІХ Кодексу законів про працю України строки, визначені статтею 233 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також послалася на запровадження в Україні воєнного стану, який дій по теперішній час, в зв`язку з чим позивачка евакуювалася в іншу місцевість. Позивачка пояснила, що за захистом своїх прав не зверталася, оскільки до прийняття Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року не була обізнана про порушення своїх прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачці протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів; засвідчених належним чином додатків для позовної заяви для відповідача.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою оскаржено наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 384-к, з порушенням місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому судом враховано, що з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року строк звернення до суду був продовжений в зв`язку з набранням чинності Законами України від 30 березня 2020 року №540-IX та від 18 червня 2020 року №731-IX.

Щодо наведених позивачкою аргументів про поважність підстав для поновлення строку суд першої інстанції зазначив, що норма частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства є спеціальною нормою права щодо статті 233 Кодексу законів про працю України, тому посилання позивачки на положення Кодексу законів про працю України визнав неспроможними.

Посилання позивачки на запровадження в Україні карантину, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції відхилив, оскільки позивачка не навела жодних посилань та доказів на підтвердження того, що обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, перешкоджали їй звернутися до суду у встановлений строк.

Також необґрунтованими визнав суд першої інстанції аргументи позивачки щодо запровадження в Україні воєнного стану, зазначивши про те, що строк звернення до суду вже був значно порушений позивачкою до запровадження воєнного стану. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги покликання позивачки на евакуацію в іншу місцевість, погіршення стану здоров`я у зв`язку з не підтвердженням їх жодними доказами.

До того ж, суд першої інстанції уважав, що позивачка безпідставно посилається на Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023 у справі 3-5/2022(9/22), оскільки вказане рішення не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду або вважатися обставиною, у зв`язку з якою позивачка дізналася про порушення її прав.

Поряд з наведеним, суд першої інстанції зазначив, що позивачка надала до суду примірник додатків до позовної заяви для відповідача, що не засвідчені належним чином, чим порушила вимоги статей 94, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

14 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачкою подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано засвідчені належним чином додатки до позовної заяви для відповідача та заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій позивачки повторно послалася на запровадження на території України карантину та воєнного стану, а також ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року у справі №3-5/2022(9/22).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено; повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на посаді позивачці на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що позивачка не навела об`єктивних підстав, які унеможливили звернення її до суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк та не зазначила існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення нею прав чи законних інтересів.

Суд першої інстанції повторно наголосив, що сам по собі факт запровадження карантину не є підставою для поновлення процесуального строку починаючи з 17 липня 2020 року, позивачка мала довести обставини пропуску строку звернення до суду дією обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином. Також цей суд зазначив, що позивачка не довела неможливість звернення до суду у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану.

Також суд першої інстанції відзначив суперечливість позиції позивачки щодо дії в Україні карантину та воєнного стану як підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки остання звернулася до суду в період дії карантину та воєнного стану, що є безпосереднім підтвердженням можливості звернення до суду в період дії таких обмежень.

Щодо посилань позивачки на Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року у справі №3-5/2022(9/22) та очікування формування судової практики суд першої інстанції зазначив, що позивачці належало звернутися до суду за захистом своїх прав та в рамках відповідної судової справи вживати заходів, пов`язаних з урахуванням судом обставин розгляду Конституційним Судом України справи щодо конституційності норми права, яка має бути використана при розгляді відповідної позовної заяви.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 160/6427/23 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи таке рішення, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що при зверненні до адміністративного суду позивачкою був пропущений місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України

Суд апеляційної інстанції також уважав, що викладені позивачкою доводи стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими.

Зокрема, апеляційний суд визнав неспроможними доводи позивачки про те, що на період виникнення спірних правовідносин та звернення до суду на території України діють запровадженні карантинні обмеження та воєнний стан, позаяк об`єктивні обставини, які унеможливили звернення до суду позивач не навела та не надала доказів, що вказані обставини унеможливили її звернення до суду з позовом у найкоротший строк.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що наведені позивачкою аргументи щодо існування карантину та воєнного стану не позбавляли позивачку права звернутись до суду з даним позовом через систему "Електронний суд" або засобами поштового зв`язку у термін, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, суд апеляційної інстанції визнав неприйнятними твердження позивачки про необхідність поновлення пропущеного строку звернення до суду починаючи з дати прийняття Конституційним Судом Рішення від 01 березня 2023 року у справі № 3-5/2022(9/22), з огляду на те, що застосування вказаного судового рішення до правовідносин, які виникли до його прийняття, виключається.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції констатував законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу № 160/6427/23 до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржниця покликається на відсутність висновку щодо питання правомірності відмови судами попередніх інстанцій у доступі до правосуддя на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з пропущенням строків звернення до суду за умови не застосування до позивачки Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 3-5/2022(9/22).

За доводами скаржниці, саме Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 3-5/2022(9/22) докорінно змінило усталений підхід до застосування законодавчих положень у спірних правовідносинах. А тому юридичним фактом, що порушує право позивачки на звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, а також правового врегулювання спірних правовідносин за умови визнання неконституційності закону або його окремих положень, ефективного досягнення мети правосуддя, скаржниця уважає ухвалення Конституційним Судом Рішення від 01 березня 2023 року.

Скаржниця також звертає увагу на те, що суд першої інстанції необґрунтовано розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження справу, а суд апеляційної інстанції - у порядку письмового провадження. Окрім того, наголошує, що ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки клопотанням позивачки про розгляд справи № 160/6427/23 за правилами загального позовного провадження.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній, вказуючи на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 160/6427/23.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 04 жовтня 2023 року призначено справу до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд убачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Основними засадами судочинства є зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).


................
Перейти до повного тексту