ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 823/1609/15
адміністративне провадження № К/990/24051/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.) у справі № 823/1609/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року № 0000111701.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 11 серпня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року № 0000111701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2241223,84 грн за основним платежем та 1120611,92 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 9 липня 2021 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнив частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року скасував в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року № 0000111701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2241223,84 грн за основним платежем та 1120611,92 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року залишив без змін.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не перевірили обставини щодо ненадання платником під час здійснення перевірки первинних та розрахункових документів, зокрема податкових накладних, які засвідчують правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 1703591,00 грн, за серпень 2014 року в розмірі 785389,00 грн, за вересень 2014 року в розмірі 57807,00 грн. Також Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставини щодо дотримання позивачем встановленого пунктами 44.6, 44.7 статті 44 ПК України порядку подання після закінчення контрольного заходу документів, визначених в акті перевірки як відсутні.
За наслідками повторного перегляду справи рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 23 березня 2015 року №0000111701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2241223,84 грн за основним платежем та 1120611,92 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на час призначення контролюючим органом перевірки первинні та бухгалтерські документи, якими підтверджується товарність відповідних операцій, були залучені до матеріалів господарської справи №925/1586/14, яка на той момент перебувала в апеляційній інстанції, у зв`язку з чим суди виснувались, що позивач належним чином повідомила контролюючий орган про наведені обставини та надала відповідні докази на їх підтвердження.
Також суди відзначили, що висновком експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 травня 2016 року № 915/15-23;339/16-23 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, донарахування позивачу податку на додану вартість відповідно до акта перевірки від 04 лютого 2015 року № 23/23-01-17-01/2700016467 підтверджується лише частково на суму 305563,16 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність дій позивача щодо формування позивачем відповідних показників її податкової звітності.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що судами не надано належної оцінки твердженням відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та внаслідок чого судами попередніх інстанцій неправильно застосовано п.44.6 ст. 44 ПК України, оскільки, на думку відповідача, такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ПК України, без урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №808/3769/16, від 27 липня 2018 року у справі №810/2775/17, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15.
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористалась, що не перешкоджає її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 24 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 4 лютого 2015 року № 23/23-01-17-01/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 1703591,00 грн, за серпень 2014 року в розмірі 785389,00 грн, за вересень 2014 року в розмірі 57807,00 грн з підстави ненадання для здійснення контрольного заходу первинних документів, які засвідчують правомірність відображених даних.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року № 0000111701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2546787,00 грн за основним платежем та 1273394,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).
Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Окрім того, судами установлено, що ПАТ "Миронівський хлібопродукт" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом (справа № 925/1586/14) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості у зв`язку з невиконанням нею зобов`язань з оплати поставленого товару згідно договору поставки від 2 січня 2014 року №ПТ1П/ЧФЧ.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 листопада 2014 року у справі №925/1586/14 стягнуто солідарно з Позивача та з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "Миронівський хлібопродукт" - 7487028,19 грн заборгованості.
15 січня 2015 року позивачем подано до заступника начальника ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області заяву про те, що станом на 15 січня 2015 року надати документи для проведення у відношенні неї ліквідаційної перевірки не має можливості, оскільки немає можливості закрити розрахунковий рахунок в АТ "Сбербанк Росії" через ряд боржників (дебіторів), які станом на 15 січня 2015 року не провели повний розрахунок. Також повідомлено про відсутність можливості здати до ДПІ відповідної ліквідаційної декларації про майновий стан (про доходи за 2015 рік). Тому після проведення повного розрахунку із дебіторами, закриттям р/р та здачі ліквідаційної декларації, ДПІ буде повідомлено додатково.