ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/802/20(908/2766/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивач - Данілов А.І.,
відповідач-1 - Літинський О.П.,
відповідач-2 - Тесленко Т.В.,
третя особа - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Мороз В.Ф., Чередко А.Є.)
за клопотанням ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі №908/802/20(908/2766/22)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" Данілова Артема Івановича
до 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_1
за участю третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудика Валерія Вікторовича
про визнання недійсними договорів та скасування рішень
у межах справи №908/802/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад заяви про забезпечення позову
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" (далі - ТОВ "Квартал 5").
2. Постановою господарського суду від 09.10.2020, зокрема, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данілова А.І.
3. У грудні 2022 року ліквідатор ТОВ "Квартал 5" Данілов А.І. (далі - ліквідатор боржника) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати недійсним договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 було передано в іпотеку ОСОБА_1 таке нерухоме майно: трикімнатну квартиру номер АДРЕСА_1, загальною площею 197,80 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 677605180000; земельну ділянку площею 0,049 га за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий №8000000000:79:004:0035; РНОНМ 834637980000); земельну ділянку площею 0,0523 га за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий №8000000000:79:004:0036; РНОНМ 834579380000); земельну ділянку площею 0,0487 га за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий №8000000000:79:004:0037; РНОНМ 805986380000) (далі - Іпотечне майно);
- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором №2349, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком В.В. від 08.12.2022, згідно з яким було звернено стягнення на Іпотечне майно;
- визнати недійсними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 65718928; 65719048; 65719177; 65718679 від 08.12.202219:37:40.
4. 06.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ліквідатора боржника про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/802/21(908/2766/22), згідно з яким позивач просить суд накласти арешт на Іпотечне майно.
5. Заява мотивована тим, що після ухвалення Верховним Судом 06.12.2022 постанови у справі №908/802/20, усвідомлюючи наявність невиконаного рішення суду та можливість звернення стягнення на майно, що йому належить, з метою уникнення звернення стягнення на майно, діючи недобросовісно, ОСОБА_2 було відчужене все належне йому нерухоме майно, що унеможливило задоволення вимог кредиторів ТОВ "Квартал 5" за його рахунок.
6. Позивач вважає, що переоформлення ОСОБА_2 прав на належну йому нерухомість на користь пов`язаної особи є фраудаторним правочином, здійсненим на шкоду інтересам кредиторів боржника, у зв`язку з чим ліквідатором боржника подано позови про визнання недійсними відповідних правочинів, які потребують вжиття заходів забезпечення позову.
7. На переконання позивача, захід забезпечення позовних вимог, який він просить вжити, є співмірним та адекватним, оскільки боржник немає ніякого майна (активів) у складі ліквідаційної маси, яке можна було б використати для задоволення вимог кредиторів. Єдиним можливим джерелом погашення таких вимог є майно ОСОБА_2, на якого судовим рішенням у справі №908/8902/20 покладено субсидіарну відповідальність у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
9. Постановляючи ухвалу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що не накладення арештів якимось чином утруднить виконання можливого рішення суду.
10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 та прийнято нове рішення. Клопотання ліквідатора боржника про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на Іпотечне майно.
11. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на майно, яке було відчужене за іпотечним договором та договором задоволення вимог іпотекодержателя, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на нерухоме майно, визначене в іпотечному договорі та договорі задоволення вимог іпотекодержателя, має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Крім того, вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем-2 вказаним нерухомим майном.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
12. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023.
13. Скаржник вважає, що аналіз положень ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
14. Отже, скаржник зауважує, що звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав би довести належними та достатніми доказами про наявні дії ОСОБА_1, які б були спрямовані на зміну правового статусу оспорюваного майна, або суб`єктивних причин (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна тощо). Натомість, подана позивачем заява ґрунтувалася лише на припущеннях щодо можливих дій ОСОБА_1 з відчуження майна, не доведених жодними доказами.
15. Отже, скаржник зазначає, що оскільки ліквідатор боржника не довів наявність та не подав належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України тих обставин, з якими діюче законодавство пов`язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на ускладнення виконання рішення, господарський суд апеляційної інстанції, всупереч положенням усталеної судової практики, викладених у постановах Верховного Суду, неправильно застосував норми права та дійшов помилкового висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
17. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
18. Відповідно до вимог ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
19. Перелік заходів забезпечення позову міститься у ч. 1 ст. 137 ГПК України.
20. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
21. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
22. Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
23. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.
24. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
25. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21(908/1624/21)).
26. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
27. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
28. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.