ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №826/7469/17
касаційне провадження № К/9901/69228/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 28.03.2017 №0000351306, №0000401306.
На обґрунтування вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовій збір, оскільки фінансовий результат операцій позивача з інвестиційними активами (акціями простими бездокументарними іменними ПАТ "Київський завод газового устаткування та приладів") у 2015 році дорівнює нулю. Позивач зазначає, що ним не одержано жодного інвестиційного прибутку по операціях з продажу акцій простих бездокументарних іменних ПАТ "Київський завод газового устаткування та приладів" в кількості 250 000 штук у 2015 році.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.06.2018 у задоволені позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем отримано дохід від продажу акцій простих бездокументарних іменних ПАТ "Київський завод газового устаткування та приладів" в сумі 2500000,00 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.12.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 28.03.2017 №0000351306, №0000401306.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обов`язок обчислення, утримання з доходів та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб був покладений на ТОВ "Алор Україна", яке на час укладання відповідних договорів купівлі-продажу акцій було професійним торгівцем цінними паперами та у відповідності до договорів доручення виступало податковим агентом позивача.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що позивачем одержано інвестиційний прибуток по операціях з продажу акцій простих бездокументарних іменних ПАТ "Київський завод газового устаткування та приладів" в кількості 250000 штук у 2015 році та, відповідно, позивач повинен був сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого інвестиційного прибутку та військовий збір.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.10.2023 - визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив розгляд справи на 04.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів отриманих, як інвестиційний прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 26.12.2016 №2029/13-06/2091114531 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем статті 36, пункту 44.6 статті 44, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167, підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170, статті 176, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 500000,00 грн внаслідок отримання платником інвестиційного прибутку (доходу) в 2015 році від продажу акцій простих бездокументарних іменних ПАТ "Київський завод газового устаткування та приладів" (код за ЄДРПОУ 05453410) в сумі 2500000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017: №0000201306, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 625000,00 грн, з яких: за основним платежем в сумі 500000,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 125000,00 грн; №0000211306, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з військового збору у сумі 46875,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 37500,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9375,00 грн.
За наслідками адміністративного скарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 17.03.2017 №1975/В/26-15-10-02-16 прийняті податкові повідомлення-рішення скасовані та прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017: №0000351306, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 625000,00 грн; №0000401306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 46875,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 30.05.2017 №7007/Т/99-99-11-02-01-14 прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та вартістю останнього, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4, 170.2.6 цього пункту.
Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України податковий агент - професійний торговець цінними паперами, з метою визначення об`єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов`язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов`язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених у підпунктів 170.2.8 пункту 170.2 статті 170 ПК України.
Згідно з частиною першою статті 1087 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції та іншого майна.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб, коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях в електронному вигляді.
Таким чином, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.
Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.