ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 817/1228/17
касаційне провадження № К/9901/16207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 (суддя - Недашківська К.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 №193872-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 13581,57 грн.
зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що застосування фіскальним органом ставки податку на нерухоме майно, яка затверджена Дубровицькою міською радою у 2016 році, є протиправним. На думку позивача, у 2016 році повинна застосовуватися ставка податку на нерухоме майно, яка встановлена органом місцевого самоврядування у 2015 році, оскільки відповідно до норм податкового законодавства рішення про встановлення місцевих податків та зборів оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду. Вважає, що ставка податку на нерухомість фіскальним органом має застосовуватися у розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати на 01 січня звітного року, а не 2%, як було нараховано відповідачем. Тому, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 14.09.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 23.06.2017 №193872-13 в частині визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2016 рік у розмірі 10186,18 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення місцевої ради стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте в 2016 році, не могло бути застосоване в цьому ж 2016 році. Таке рішення могло передбачати плановим лише 2017 рік і саме з цього періоду ставка даного податку могла вважатись встановленою місцевою радою саме у такому розмірі.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, зокрема, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просив рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, зазначає, що ним правильно на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до положень підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України донараховано податкові зобов`язання з податку на майно, від`ємне від земельної ділянки, оскільки позивач є платником зазначеного податку.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.10.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 04.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач є власником виробничого корпусу Б-2 площею 492,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 27.01.2015 №947 встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Дубровиця. Зокрема, для інших будівель (приміщень), як типу об`єктів нежитлової нерухомості, якою володіє позивач, встановлена ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Відповідно до рішення Дубровицької міської ради Рівненської області від 04.02.2016 №82 внесені зміни до рішення від 27.01.2015 №947, а саме змінена ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яка встановлена у розмірі 2 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду.
У подальшому Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 №193872-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 13581,57 грн.
Спірним питанням між сторонами у даних правовідносинах є питання розміру ставки податку на нерухоме майно для об`єктів нежитлової нерухомості, який повинен застосовуватися у 2016 році.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями частини першої статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України (в редакції до 01.01.2015) визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.2 статті 265 ПК України).
Враховуючи встановлені обставини у даній справі суди дійшли правильного висновку, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належна йому на праві власності нерухомість, є об`єктом оподаткування цим податком.
Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України (в редакції до 01.04.2014) базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
В редакції підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України з 01.04.2014 базою оподаткування визначено загальну площу об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 ПК України (в редакції до 01.01.2015) база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 265.5.2 пункту 265.2 статті 265 ПК України (в редакції Закону від 04.07.2013 №403-VІІ) визначено ставки податку для фізичних осіб у такому розмірі: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв метрів.
За правилами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.