ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №826/3020/16
адміністративне провадження № К/9901/2936/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 (суддя - Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 (Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Шурко О.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які полягають у недотриманні встановлених Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві строків опрацювання клопотання №3 (реєстраційний №08/М-11692 від 30.11.2015) та підготовки проекту з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови у його наданні.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням №3 у порядку ст. 118 Земельного кодексу України.
Позивач просив у порядку реалізації його гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки - надати згоду на розробку проекту землевідведення земельної ділянки №3, відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 72:531 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного і обґрунтованого рішення; повідомити заявника про прийняте рішення шляхом направлення на його адресу копії витягу з рішення сесії. Додатком вказано графічні матеріали на звороті клопотання.
За результатами розгляду клопотання Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 31.12.2015 №057029-08/М-11692-18766 повідомлено ОСОБА_1 про відповідність такого клопотання чинному законодавству, у зв`язку з чим Департаментом сформовано справу-клопотання К-25989, яку буде розглянуто і опрацьовано у порядку визначеному чинним законодавством.
Однак, прийняття рішення за клопотанням позивача не здійснено.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.
В обгрунтування вимог позивач покликався на те, що, в порушення законодавчих положень відповідачем у встановлені строки не було підготовлено проекту рішення Київської міської ради з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови у його наданні за результатами розгляду його клопотання.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 113.12.2018, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, які полягають у недотриманні встановлених Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві строків опрацювання клопотання №3 (реєстраційний №08/М-11692 від 30.11.2015) та підготовки проекту з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови у його наданні.
В задоволенні стягнення з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 4 409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) грн. 60 коп. відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розгляд клопотання позивача на його відповідність або не відповідність вимогам чинного законодавства фактично відбувся 31.12.2015 із порушенням строку розгляду клопотання та підготовки проекту рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови у його наданні.
Відмовляючи у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суди дійшли висновку, що ОСОБА_2 не є адвокатом, а допомога таким була надана як фахівцем у галузі права - фізичною особою - підприємцем, тому підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, надання неправильної оцінки обставинам справи в частині вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу, що призвело до ухвалення частково помилкових судових рішень.
Покликається на те, що суди при вирішенні спору дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу. Наголошує, що для представництва в суді першої інстанції не було обов`язкової вимоги щодо наявності у представника посвідчення адвоката. В подальшому в суді апеляційної інстанції та касаційну скаргу підготовано адвокатом, а тому позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу, які ним понесені за весь час розгляду справи.
Просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати; рішення суду першої інстанції змінити шляхом заміни у п. 1 його резолютивної частини словосполучення "задовольнити частково" на "задовольнити"; в частині відмови у присудженні на користь позивача витрат на правову допомогу рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
Також просив вирішити питання розподілу судових витрат в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-5 ст. 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями ст. 139 КАС України, частиною першою, якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зі змісту ст. 134 КАС України слідує, що витрати на професійну правничу допомогу пов`язуються із правничою допомогою саме адвоката. Це пов`язано, зокрема, із запровадженою судовою реформою та змінами до Конституції України, які набули чинності 30.09.2016 в частині правосуддя, а також новою редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Так, згідно ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відмовляючи позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суди виходили з того, що ОСОБА_2 не є адвокатом, а допомога таким була надана як фахівцем у галузі права - фізичною особою - підприємцем, а тому підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.
Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються позивачем лише в частині вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу, в іншій частині, в силу положень ст. 341 КАС України, рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не переглядаються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Верховний Суд вже розглядав справу в якій поставало аналогічне питання - а саме можливість відшкодування витрат на правову допомогу надану позивачу ОСОБА_2 не як адвокатом, а як фахівцем в галузі права.
Зокрема, у постанові від 16.12.2021 у справі №826/13376/16 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
"…..відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.