ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/25557/15
касаційне провадження № К/9901/35960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2016 (суддя - Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Аліменко В.О., Епель О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Міст" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Міст" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 №0000212802, зобов`язати відповідача поновити інформацію щодо відображення в системі електронного адміністрування від`ємного значення суми податку на додану вартість.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про необґрунтованість прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення з підстав його прийняття на підставі даних камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, яка була проведена через 4 місяці після граничного строку проведення камеральної перевірки, встановленого пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та даних камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, результати якої взагалі не були оформленні податковим повідомленням-рішенням щодо відображення задекларованих сум.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Інспекції від 15.10.2015 №0000212802. В решті позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка виникла за період березень - грудень 2010 року, оскільки таке декларування залишку від`ємного значення позивач мав право проводити поза межами строку, встановленого приписами пунктом 102.5 статті 102 ПК України.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: пункту 102.5 статті 102, пункту 200.4 статті 200 ПК України, статей 70, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує, що платником в порушення абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України не зменшено залишок від`ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Офісу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.10.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки зазначені вимоги не є предметом касаційного оскарження.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість щодо від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 21.09.2015 №160/1-26-50-28-02-35138731 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, в зв`язку з чим позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року у розмірі 5029881,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 №0000212802, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5030697,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, у тому числі шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.