ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/14143/21
адміністративне провадження № К/990/26401/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року (колегія у складі суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Ганечко О.М.)
у справі № 640/14143/21
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення адміністративного-господарських санкцій.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2021 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом"; відповідач), у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію у розмірі 165.724.200 грн та пеню у розмірі 1.009.206,32 гривень.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Київського відділення Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПОІ за 2020 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість працівників відповідача становить 33 755 осіб, з них 936 осіб середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність; кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 350.
3. Отже, в 2020 році у ДП "НАЕК "Енергоатом" працювало 936 осіб з інвалідністю, що на 414 осіб менше ніж встановлений норматив у 1350 осіб.
4. Поряд з цим, відповідач надав копії звітів форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2020 рік" з відмітками про отримання центром зайнятості, які свідчать про виконання обов`язку подання звіту до центру зайнятості про наявність вільних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2020 року (вакантних посад), а також копії газет із оголошеннями відповідача про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, які підтверджують проведення роботи з пошуку працевлаштування осіб з інвалідністю
5. Позивач не заперечив подання ДП "НАЕК "Енергоатом" інформації про створення протягом 2020 року 414 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не навів фактів безпідставної відмови ДП "НАЕК "Енергоатом" особам з інвалідністю, які самостійно звертались до відповідача з метою працевлаштування, або направлені державною службою зайнятості для працевлаштування.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
6. Позивач вважає, що оскільки відповідач не вжив заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.
7. Відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що на підприємстві створено робочі місця для інвалідів та протягом 2020 року та подавались звіти форми 3-ПН про наявні вільні робочі місця, на яких може використовуватись праця інвалідів.
У 2020 році у ДП "НАЕК "Енергоатом" працювало 936 осіб з інвалідністю. Фактів безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, або були направлені Державною службою зайнятості для працевлаштування не було.
Крім того, ДП "НАЕК "Енергоатом" подавало звіти про наявність вакансій, публікувало оголошення про наявні вакансії, на яких може бути використана праця осіб з інвалідністю.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.06.2018 у справі №819/639/17, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 03.12.2020 у справі №812/1189/18 та від 11.08.2021 у справі №260/557/19, зазначив, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Отже, відповідач здійснив усі заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії, надання копії звітів про попит на робочу силу та подання оголошень про вакантні посади, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
11. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права, висловлених у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 819/537/16. Річний звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів по формі № 10-ПОІ, який позивач надав відповідачу, відображає основні показники дотримання (недотримання) роботодавцем законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та про наявність або відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій. Позивач повинен доводити фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю, при невиконанні норм працевлаштування - сплачувати адміністративно-господарську санкцію. Законом України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця. ДП "НАЕК "Енергоатом" створило робочі місця для осіб з інвалідністю "лише на папері".
12. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
14. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
16. Частиною 2 ст. 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
17. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).
18. Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
19. Зі змісту ч. 2 ст. 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
20. Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
21. За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
22. На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
23. При цьому, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
24. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.