У х в а л а
02 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 639/2548/22
Провадження № 14-124зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши скаргу ОСОБА_1 на ухвали колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження ухвал Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року про повернення апеляційної скарги, ухвал Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги, а також на ухвали Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року та від 13 лютого 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2022 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Ухвалою від 15 вересня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова відкрив провадження у справі.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом та заявою про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 18 жовтня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова заяву ОСОБА_1 про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишив без задоволення.
Ухвалою від 20 жовтня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова відмовив ОСОБА_1 у прийнятті зустрічного позову.
Ухвалою від 21 жовтня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова позов КП "Харківські теплові мережі" задовольнив.
ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалами та рішенням місцевого суду, звернулася з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного суду.
Ухвалами від 22 листопада 2022 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу заявниці в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2022 року та в частині оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2022 року залишив без руху та надав десятиденний строк для усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвалами від 22 листопада 2022 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 вересня 2022 року та в частині оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року повернув заявниці.
Ухвалами від 13 лютого 2023 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу заявниці на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2022 року та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2022 року визнав неподаною та повернув.
Не погодившись із ухвалами Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року та від 13 лютого 2023 року, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 03 серпня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвал Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року про повернення апеляційної скарги.
Мотивував ухвалу тим, що заявниця в строк, визначений судом, не подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою від 03 серпня 2023 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвал Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.
Мотивував ухвалу тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Великої Палати Верховного Суду скаргу на ухвали:
1) колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал:
а) Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року про повернення апеляційної скарги,
б) Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги,
2) Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року та від 13 лютого 2023 року; -просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а також ухвал Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та ухвалити нове судове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Скаргу мотивувала тим, що відмова у відкритті провадження у справі в частині оскарження ухвал Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року про повернення апеляційної скарги є необґрунтованою, оскільки заявниця при зверненні з касаційною скаргою виклала клопотання про поновлення строку на її подання у прохальній частині та, незважаючи на це, на вимогу ухвали від 26 червня 2023 року повторно надала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в межах десятиденного строку, викладеного в ухвалі, однак, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, заявницею в строк, визначений судом, не подано заяву про його поновлення.
Також скарга мотивована тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовляючи у відкритті касаційного провадження, ухвалою від 03 серпня 2023 року в частині оскарження ухвал Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги погодилась із ухвалами апеляційного суду які постановлені з порушенням антикорупційного закону.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті скарги необхідно відмовити та повернути її ОСОБА_1 .
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).