ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/2275/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Дроботова Т. Б., Міщенко І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Приватного акціонерного товариства "Київстар" - Пшевлоцького Ю. М.,
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях - Іванченко І. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022
(суддя Бажанова Ю. А.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023
(судді Верхогляд Т. А., Мороз В. Ф., Парусніков Ю. Б.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Криворізький національний університет,
про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. У серпні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - ПАТ "Київстар", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Криворізький національний університет (далі - Криворізький національний університет, третя особа), в якому просило визнати продовженим (поновленим) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД, укладений між позивачем та відповідачем, на тих самих умовах і на той же строк, а саме - до 19.01.2025, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД у редакції, викладеній у позовній заяві.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору мав би закінчитися 19.02.2019, проте з огляду на відсутність як дій відповідача, спрямованих на припинення договору у строк до 21.01.2019 як так і його заперечень проти продовження договору у період з 20.02.2019 до 20.03.2019, продовження виконання позивачем його умов в частині сплати орендної плати, унаслідок мовчазної згоди та конклюдентних дій сторін, договір продовжив свою дію в силу статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.3. Також, за твердженням позивача, оскільки загальний строк договору оренди з моменту його укладення становив п`ять років та одинадцять місяців, то й продовжений він має бути на той самий строк.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Відповідач (орендодавець) та позивач (орендар) 20.03.2013 уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5187-ОД, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме нерухоме майно - частину нежитлових приміщень коридору 2, 3, 4, 5 поверхів та частину приміщення надбудови з виходом на дах площею 32,28 м2, розміщене за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 12, гуртожиток № 2 5-ти поверхової (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі: третьої особи (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 18.10.2012 і становить за належною оцінкою 25 282,00 грн.
2.2. Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікацій, який надає послуги з доступу до Інтернету (пункт 1.2 договору).
2.3. Відповідно до пункту 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
2.4. У разі наміру продовжити строк дії договору оренди орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копію договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.20 договору).
2.5. Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 20.03.2013 до 19.03.2014 включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
2.6. Згідно з пунктом 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
2.7. Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.9 договору).
2.8. В подальшому дія договору неодноразово продовжувалась шляхом підписання сторонами додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21.03.2013 №12/02-5213-ОД від 24.04.2018 сторони договору внесли зміни до договору оренди, в тому числі до пункту 10.1, який виклали в такій редакції: "Цей договір є пролонгованим з 20.02.2018 по 19.02.2019 (включно)".
2.9. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області 24.04.2018 видало наказ № 66/02-Н "Про припинення роботи по договорам оренди нерухомого майна державних закладів освіти", згідно з пунктом 1 якого відділу орендних відносин наказано припинити проведення роботи за заявами на укладення та продовження терміну дії договорів оренди державного майна закладів освіти з використанням не за освітнім призначенням. Виняток становлять заяви, за якими до видання цього наказу: отримано дозвіл уповноваженого органу на укладення або продовження терміну дії договору оренди; опубліковано оголошення конкурсу з вибору суб`єкта оціночної діяльності; проводиться незалежна оцінка; затверджено висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта оренди.
2.10. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області звернулося до позивача та третьої особи із листом від 13.12.2018 № 11-02-08243 "Щодо договору оренди від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД", в якому повідомило, що відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з урахуванням приписів статті 80 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VІІІ "Про освіту", керуючись наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 24.04.2018 № 66/02-Н, договір оренди державного майна від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД буде припинений з 20.02.2019 та просило орендаря своєчасно повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу.
2.11. Листом від 15.03.2019 № 11-02-01776 відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди державного майна від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД припинений з 20.02.2019 та просив відповідно до умов спірного договору повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу з наданням одного примірника акта орендодавцю.
2.12. Не примирившись з цим, позивач у серпні 2022 року просив суд визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД, продовженим (поновленим) на тих самих умовах і на той же строк, а саме до 19.01.2025, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД, у редакції, викладеній у позовній заяві.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Суд установив, що відповідач завчасно надіслав позивачу та балансоутримувачу лист № 11-02-08243 від 13.12.2018 із повідомленням про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2013 № 12/02-5187-ОД, відтак, дійшов висновку, що спірний договір є таким, що припинився 20.02.2019 з підстав закінчення строку, на який його було укладено.
3.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 29.05.2023 рішення суду залишив без змін.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 20.06.2023 ПАТ "Київстар" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (повний текст складений 01.06.2023), в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Наголошує, що після настання дати припинення договору (19.02.2019) орендні правовідносини сторін продовжилися.
4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 764 ЦК України, статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, від 19.11.2019 у справі № 922/781/19, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.09.2021 у справі № 905/2137/19, від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 щодо розподілу між сторонами обов`язку доказування обставин справи та обставин, що підлягають доказуванню, поклавши на позивача цим надмірний тягар.
4.3. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування у подібних правовідносинах статті 764 ЦК України в сукупності із положеннями договору про зобов`язання орендодавця письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору та вважає, що в цьому конкретному випадку односторонній правочин як підстава для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин за договором оренди має вчинятися у формі двох заяв-повідомлень (як до, так і після припинення строку оренди).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін
5.2. Третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. У пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
6.4. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
6.5. Згідно зі статтею 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
6.6. Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
6.7. Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
6.8. Згідно із частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
6.9. Аналогічні положення визначені у частині другій статті 17 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
6.10. Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні.
6.11. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Застосування принципу "мовчазної згоди" при поновленні договору оренди фактично означає, що таке поновлення пов`язується не з волевиявленням сторін договору, а з сукупністю юридичних фактів, наведених у відповідних положеннях законодавства.