ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17576/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку
"Олімпійський" - Поліщука Р.М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" - Булаєнка Р.В.,
Головного територіального управління юстиції у місті Києві - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 (суддя Смирнова Ю.М.)
у справі № 910/17576/20
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпійський"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпійський" (далі - ОСББ "Олімпійський") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (далі - ТОВ "Євротранссервіс"), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14646257 від 23.07.2014 15:23:43), Чекригін Олександр Валерійович, Управління державної реєстрації Головного територіального юстиції у м. Києві, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414123280000;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:14647281 від 23.07.2014 15:39:38, Чекригін Олександр Валерійович, Управління державної реєстрації Головного територіального юстиції у м. Києві, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414154480000.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до зазначених рішень проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "Євротранссервіс" на нежитлові приміщення № 11 (літ. А) загальною площею 69,7 кв. м та № 12 (літ. А) загальною площею 114 кв. м по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві, проте ці об`єкти є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку та належать на праві спільної сумісної власності співвласникам цього будинку, тому рішення про державну реєстрацію відповідних прав за відповідачем щодо таких приміщень є незаконними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.
ТОВ "Євротранссервіс" проти позову заперечило та заявило про застосування позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14646257 від 23.07.2014 15:23:43, Чекригін Олександр Валерійович, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414123280000) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14647281 від 23.07.2014 15:39:38, Чекригін Олександр Валерійович, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414154480000. Стягнуто з ТОВ "Євротранссервіс" на користь ОСББ "Олімпійський" витрати зі сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн, витрати на проведення експертизи в сумі 42 902,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25 000,00 грн.
Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, у червні 2023 року ТОВ "Євротранссервіс" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, або при встановленні інших підстав - передати справу повністю або частково на новий розгляд. Також скаржник навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, який приблизно становить 40 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/17576/20 за касаційною скаргою ТОВ "Євротранссервіс" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.09.2023.
ОСББ "Олімпійський" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Також у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом касаційної скарги відповідача та становить 50 000,00 грн.
Головне територіальне управління юстиції у місті Києві в судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника третьої особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ОСББ "Олімпійський" як юридичну особу зареєстровано 31.10.2011.
За змістом статуту ОСББ "Олімпійський" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів співвласників від 10.07.2020), об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку № 2-Б, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Ділова (пункт 1 розділу І); метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (пункт 1 розділу ІІ); завданням та предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном (пункт 3 розділу ІІ).
Відповідно до сертифіката серії КВ № 16412053310 від 06.04.2012 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта: Будівництво житлового будинку на перетині вул. Димитрова та вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва (загальна площа квартир - 25022,2 кв. м, житлова площа квартир - 12865,4 кв. м, кількість квартир - 192 квартири, кількість поверхів - 25 поверхів, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 3339,7 кв. м, офісні приміщення, площа 1 та 2 рівнів підвалів (паркінгів) - 6509,1 кв. м) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтвердила його готовність до експлуатації.
Розпорядженням Печерської районної в місті Києва державної адміністрації від 24.01.2013 № 34 присвоєно закінченому будівництвом об`єкту "Будівництво житлового будинку на перетині вул. Димитрова та вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва" поштову адресу: вул. Димитрова, 2-Б у Печерському районі м. Києва.
У подальшому рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 "Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві" (з урахуванням змін, внесених рішенням Київської міської ради від 11.06.2015 № 617/1481) вул. Димитрова перейменована на вул. Ділову (район Голосіївський, Печерський).
Як свідчить зміст наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.10.2020 № 230192471, 23.07.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чекригіним О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14646257, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію за ТОВ "Євротранссервіс" права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 11 (літ. А) загальною площею 69,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Ділова, б. 2-Б, приміщення 11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414123280000).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.10.2020 № 230189316, 23.07.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чекригіним О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14647281, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію за ТОВ "Євротранссервіс" права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №12 (літ. А) загальною площею 114 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, б. 2-Б, приміщення 12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 414154480000).
Підставою для державної реєстрації права власності за відповідачем на ці об`єкти нерухомого майна зазначено договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення від 26.05.2014 № 2605/1, укладений між Публічним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс") та ТОВ "Євротранссервіс".
За змістом договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення від 26.05.2014 № 2605/1 (форма договору проста письмова) ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" (продавець) продає, а ТОВ "Євротранссервіс" (покупець) купує майнові права на два нежитлових приміщення загальною площею 183,7 кв. м, які будуються в житловому будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на перетині вулиць Димитрова та Анрі Барбюса Печерського району м. Києва. Характеристика об`єкта: місто Київ; адреса, № будинку - Димитрова 2-Б; № приміщень - XI, XIІ; секція 1; поверх 17; загальна площа 69,7; 114,0; запланована дата введення будинку в експлуатацію - І кв. 2014 року. Предметом цього договору є майнові права на об`єкти, які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) після введення об`єкта будівництва в експлуатацію пункт 1.2); майнові права на об`єкти за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта прийому-передачі майнових прав (пункт 1.3); загальна вартість майнових прав на об`єкт на момент укладення цього договору становить 918 500,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 153 083,33 грн (пункт 2.2).
ТОВ "Євротранссервіс" надано копію акта прийому-передачі від 06.06.2014 № 1 про передачу майнових прав на 2 нежитлових приміщення.
ОСББ "Олімпійський" в обґрунтування позовних вимог у справі, що розглядається, зазначило, зокрема, що приміщення № 11 (літ. А) площею 69,7 кв. м та №12 (літ. А) площею 114 кв. м за адресою: м. Київ, вулиця Димитрова (нині Ділова), 2-Б, право власності на які зареєстровано за відповідачем відповідно до рішень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чекригіна О.В. від 23.07.2014, є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку, належать на праві спільної сумісної власності співвласникам відповідного будинку і не могли бути зареєстровані за відповідачем на праві власності, тому рішення про державну реєстрацію відповідних прав за відповідачем щодо таких приміщень є незаконними та підлягають скасуванню.
ТОВ "Євротранссервіс" проти позову заперечило та зазначило, що спірні приміщення утворилися після проведення реконструкції нежитлових приміщень, є окремими об`єктами нерухомого майна та не належать до допоміжних приміщень у складі багатоквартирного будинку. Водночас відповідач заявив про застосування позовної давності.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що оскільки спірні приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними), тобто за своєю правовою природою мають статус спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, тому ТОВ "Євротранссервіс" не могло набути та зареєстровати ці приміщення на праві власності як окремі нежитлові приміщення, а відтак оспорювані позивачем рішення про здійснення за відповідачем державної реєстрації права власності на спірні приміщення прямо суперечать приписам частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК; у тому числі в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень про державну реєстрацію прав), порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку № 2-Б по вул. Діловій у м. Києві, отже підлягають скасуванню. Крім того, суд на підставі встановлених обставин дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог розпочався 29.10.2020, а тому такий строк позивачем не пропущено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Євротранссервіс" послалося, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції у цій справі не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, стосовно того, що для правильного вирішення такого спору визначальним є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме, чи належать усі спірні приміщення до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень та первинних документів. Судами попередніх інстанцій не було враховано те, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для інших потреб непромислового характеру і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Також не застосовано висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, щодо можливості проведення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт за договором купівлі-продажу немайнових прав. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 256, 257, 261 ЦК, що стосується питання пропуску позивачем позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 02.04.2019 у справі № 908/6214/14, від 24.11.2021 у справі № 760/25506/17, щодо необхідності доведення позивачем обставин, за якими він дізнався про порушення свого права. Судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про призначення у справі повторної експертизи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
У статті 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2).
Отже, частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
ОСББ "Олімпійський", вважаючи порушеним право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку № 2-Б по вул. Діловій у м. Києві на нежитлові приміщення № 11 (літ. А) загальною площею 69,7 кв. м та № 12 (літ. А) загальною площею 114 кв. м у зазначеному будинку, право власності на які відповідно до оспорюваних рішень державного реєстратора зареєстровано за відповідачем, послалося на те, що ці приміщення є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку, належать на праві спільної сумісної власності співвласникам цього будинку, тому рішення про державну реєстрацію відповідних прав за відповідачем щодо таких приміщень суперечить закону.
Відповідач у свою чергу заперечив щодо належності спірних нежитлових приміщень до допоміжних у складі багатоквартирного будинку та зазначав, що вони є окремими об`єктами нерухомого майна.
Таким чином, при вирішенні цього спору необхідним є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме, встановлення того, чи відносяться зазначені приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У частині 2 статті 382 ЦК (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК (у чинній редакції) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом наведеної норми, як у редакції на час виникнення спірних правовідносин, так і в чинній редакції, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону (стаття 385 ЦК у редакції на час створення ОСББ та на час виникнення спірних правовідносин).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.
Аналогічне за своєю суттю визначення поняття допоміжних приміщень багатоквартирного будинку наведено і у прийнятому 14.05.2015 Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).