ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19206/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Баранця О.М., Мачульського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Гарбузюк Р.О. (самопредставництво),
відповідача - Даниляк О.С. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023
за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання недійсними односторонніх правочинів та стягнення 6 784 831,18 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "Львівгаз", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач) про: визнання недійсними односторонніх правочинів, оформлених заявами про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог ТОВВИХ-20-4528 від 21.04.2020, ТОВВИХ-20-5696 від 21.05.2020, ТОВВИХ-20-7081 від 19.06.2020, ТОВВИХ-20-7653 від 01.07.2020, ТОВВИХ-20-8462 від 20.07.2020, ТОВВИХ-20-9609 від 20.08.2020, ТОВВИХ-20-9642 від 20.08.2020, ТОВВИХ-20-10700 від 18.09.2020, ТОВВИХ-20-11853 від 20.10.2020, ТОВВИХ-20-11958 від 22.10.2020, ТОВВИХ-20-12976 від 19.11.2020, ТОВВИХ-20-14129 від 16.12.2020, ТОВВИХ-21-593 від 16.01.2021, ТОВВИХ-21-846 від 22.01.2021, ТОВВИХ-21-1986 від 16.02.2021, ТОВВИХ-21-2221 від 22.02.2021, ТОВВИХ-21-3239 від 18.03.2021, ТОВВИХ-21-4421 від 16.04.2021, ТОВВИХ-21-5553 від 17.05.2021, ТОВВИХ-21-6777 від 16.06.2021, ТОВВИХ-21-7756 ВІД 15.07.2021, ТОВВИХ-21-7916 від 20.07.2021 та стягнення 6 784 831,18 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що односторонні правочини ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", оформлені заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог (22 заяви на загальну суму 6 784 831,18 грн) не відповідають вимогам безспірності та відсутності спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, з огляду на що підлягають визнанню недійсними. Вимоги в частині стягнення 6 784 831,18 грн плати за недоотримання параметрів якості газу мотивовано тим, що у разі визнання судом у даному спорі 22 односторонніх правочинів на загальну суму 6 784 831,18 грн недійсними, у відповідача відновлюються грошові зобов`язання перед позивачем на спірну суму зарахувань, що відповідно, є підставою для стягнення цих коштів у судовому порядку.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2022 (суддя Кирилюк Т.Ю.) зі справи №910/19206/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (колегія суддів: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.) позов задоволено частково. Визнано недійсними односторонні правочини ТОВ "Оператор газотранспортної системи України": заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.04.2020 ТОВВИХ-20-4528 на суму 393,41 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.05.2020 ТОВВИХ-20-5696 на суму 23 405,42 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.06.2020 ТОВВИХ-20-7081 на суму 3 707,75 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 01.07.2020 на суму 658 095,77 грн ТОВВИХ-20-7653; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.07.2020 ТОВВИХ-20-8462 на суму 104 337,51 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.08.2020 ТОВВИХ-20-9609 на суму 7,96 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.08.2020 ТОВВИХ-20-9642 на суму 343 061,02 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 18.09.2020 ТОВВИХ-20-10700 на суму 480 217,28 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.10.2020 ТОВВИХ-20-11853 на суму 573 686,70 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 22.10.2020 ТОВВИХ-20-11958 на суму 143,68 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.11.2020 ТОВВИХ-20-12976 на суму 870 604, 94 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.12.2020 ТОВВИХ-20-14129 на суму 870 537, 56 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.01.2021 ТОВВИХ-21-593 на суму 414 150,78 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 22.01.2021 ТОВВИХ-21-846 на суму 29,02 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.02.2021 ТОВВИХ-21-1986 на суму 442 916,03 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 22.02.2021 ТОВВИХ-21-2221 на суму 106,93 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 18.03.2021 ТОВВИХ-21-3239 на суму 398 713,59 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.04.2021 ТОВВИХ-21-4421 на суму 478 549,71 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.05.2021 ТОВВИХ-21-5553 на суму 378 994,81 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.06.2021 ТОВВИХ-21-6777 на суму 275 034,62 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 15.07.2021 ТОВВИХ-21-7756 на суму 468 084,78 грн; заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.07.2021 ТОВВИХ-21-7916 на суму 51,91 грн. Стягнуто з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь АТ "Львівгаз" 49 940,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані з посиланням на те, що наявність грошового зобов`язання у відповідача, частину якого він на підставі вчинених ним оспорюваних правочинів зарахував як зустрічне однорідне грошове зобов`язання, є спірним. Заборгованість зі сплати щоденних небалансів у заявленому на момент проведення спірних зарахувань розмірі не відповідає ознакам прозорості та дійсності зарахованих вимог. Також за висновками судів, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача у примусовому порядку 6 784 831,18 грн плати за недоотримання параметрів якості газу позивач має прямий процесуальний обов`язок у загальному порядку довести суду право на її отримання та, відповідно наявність кореспондованого зобов`язання відповідача здійснити перерахування грошових коштів у заявленій позивачем сумі. Водночас позивачем взагалі не надано суду жодного доказу на обґрунтування вказаної вимоги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ Львівгаз" не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 зі справи №19206/21 в частині позовних вимог, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
3.2. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" також не погоджується з прийнятими у справі судовими рішеннями, у зв`язку з чим звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (повний текст постанови виготовлено 26.07.2023) зі справи №910/19206/21 в частині позовних вимог, які було задоволено та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні названих вимог.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1.1. Касаційна скарга АТ Львівгаз" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Так, в обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 75 ГПК України, що у свою чергу призвело до незаконної відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 6 784 831,18 грн плати за недоотримання параметрів якості газу.
4.1.3. За твердженням позивача, суди попередніх інстанцій не врахували, що у всіх спірних правочинах (заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідач визнав конкретні суми заборгованості зі вказівками на джерело її утворення та, відповідно, строки сплати. Окрім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу позивача, у власній апеляційній скарзі та в поданих суду апеляційної інстанції поясненнях відповідач визнав власну заборгованість у розмірі 6 784 831,18 грн плати за недоотримання параметрів якості газу. З огляду на наведене, позивач вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування у даних спірних правовідносинах реституції та відсутності доказів наявності боргу є помилковими, оскільки на обґрунтування вимог про стягнення боргу АТ "Львівгаз" не посилалося на правові наслідки недійсності правочинів, а лише зазначало про визнання відповідачем заборгованості та про необхідність застосування судом положень частини першої статті 75 ГПК України.
4.1.4. За твердженням позивача, за умови визнання судом недійсними односторонніх правочинів, які є предметом спору та визнання відповідачем власної заборгованості, а також настання строків її оплати у заявах по суті справи під час розгляду спору судом, обставини щодо наявності у відповідача спірної суми заборгованості, стягнення якої є похідною вимогою, не підлягають доказуванню в силу положень частини першої статті 75 ГПК України.
4.1.5. Позивач також зазначає про те, що посилання на положення частини першої статті 75 ГПК України міститься у численних постановах Верховного Суду, однак зазначена норма права або цитується, або застосовується у нерелевантних справах відносно справи, що розглядається. Тобто у справах де є неподібними правовідносини.
4.1.6. Касаційна скарга ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме: положення статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)], без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 22.01.2021 зі справи №910/11116/19, від 28.02.2018 зі справи №910/4312/17, від 04.07.2018 зі справи №910/16430/16, від 05.07.2018 зі справи №914/3013/16, від 19.07.2018 зі справи №910/14503/16, від 26.09.2018 зі справи №910/20105/17, від 04.04.2019 зі справи №918/329/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 зі справи №305/2082/14-ц, від 02.07.2019 №916/3006/17.
4.1.8. Зокрема, відповідач зазначає про те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень в частині задоволення вимог позивача про визнання недійсними односторонніх правочинів не врахували положень пункту 11.4 Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 та положень розділу XIV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) щодо оформлення документів на врегулювання щодобових небалансів замовника послуги транспортування, з урахуванням яких оператор ГТС (відповідач) і визначав та оформлював щодобові небаланси замовника послуги транспортування природного газу (позивача).
4.1.9. Відповідач наголошує на тому, що у сторін, у межах виконання договірних зобов`язань, утворилася взаємна заборгованість, яка визнавалась сторонами та не була оскаржена позивачем в судовому порядку. Саме у відповідності до умов договору, на підставі Акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року №01-2020-2002000109 та в порядку статті 601 ЦК України, відповідачем і було частково проведено між сторонами договору залік взаєморозрахунків на загальну суму 6 784 831,18 грн по існуючим грошовим зобов`язанням щодо заборгованості.
4.1.10. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо фактичної наявності у обох сторін заборгованості за договором, а також те, що її погашення відповідачем шляхом зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог (у відповідності до статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України) у формі заяв про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у повній мірі відповідає як положенням договору, так і вимогам чинного законодавства України щодо однорідності, зустрічності та настання строку для оплати.
4.1.11. Також відповідач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що позивачем фактично було здійснено часткову оплату за щодобові небаланси за січень 2020 року. Вказані дії позивача, на думку відповідача, свідчать про вчинення ним дій із визнання боргу.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивача ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість і просить Суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 6 784 831,18 грн залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
5.1. Сторонами у справі 04.02.2020 укладено договір транспортування природного газу №2002000109 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з транспортування природного газу, а позивач - сплатити вартість цих послуг та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1 Договору).
5.2. Відповідно до пункту 17.1 Договору він набув чинності з дня його укладення (04.02.2020) та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020.
5.3. Згідно з пунктом 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
5.4. Відповідачем через інформаційну платформу (абзац шостий пункту 1 відзиву, сторінка 2) направлено позивачу рахунок від 31.01.2020 №01-2020-2002000109 на суму 47 599 778,87 грн. За поясненнями відзиву на позовну заяву вказаний рахунок на оплату фактично створено відповідачем та надано позивачу за чотири дні до укладення Договору.
5.5. Як встановили суди, зазначена у рахунку відповідача від 31.01.2020 №01-2020-2002000109 сума грошових коштів була частково зарахована відповідачем заявами відповідача про припинення зобов`язань.
5.6. Зокрема, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у період часу з квітня 2020 року по липень 2021 року направлено АТ Львівгаз" 22 заяви про припинення грошових зобов`язань сторін за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог загальною сумою 6 784 831,18 грн.
5.7. Натомість позивач не визнає вчинення відповідачем вказаних односторонніх правочинів, зазначаючи, що останні не відповідають вимогам, які ставляться до таких правочинів і які визначені у статті 601 ЦК України (безспірність, з огляду на наявність спору у господарській справі №914/2718/20). Позивач також стверджує про відсутність договірних зобов`язань з оплати суми, яка визначена у акті .
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо оскарження рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у контексті доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Суд зазначає таке.
7.1. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсними односторонніх правочинів, оформлених заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог.
7.2. Положеннями статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша - третя, п`ята цієї статті).
7.3. Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
7.4. Згідно з частинами першою, другою статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
7.5. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають бути зустрічними: кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим; однорідними - зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду; строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
7.6. Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
7.7. Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.
7.8. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, судом застосовується з урахуванням саме відсутності спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, однак прямо випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог.
7.9. Так у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 (на неврахування якої посилається відповідач у свої касаційній скарзі) Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, згідно з яким:
"…Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього Кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення".
7.10. У контексті доводів касаційної скарги відповідача Суд зазначає про те, що відповідно до положень частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
7.11. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 ГПК України).
7.12. Згідно із частинами першою, другою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
7.13. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (на які скаржник посилається у касаційній скарзі).
7.14. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що задовольняючи повні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що така умова як безспірність вимог, які зараховуються (відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань), відсутня, оскільки:
- відповідачем не надано жодних доказів які б свідчили про визнання позивачем заборгованості в сумі 47 599 778,87 грн, яка визначена у рахунку від 31.01.2020 №01-2020-2002000109, що виникла на підставі договору і акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць 2020 року, та підлягає частковому зарахуванню за оспорюваними заявами, а всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості;
- матеріали справи не містять відповідних актів прийняття-передачі виконаних послуг, актів звірки взаємних розрахунків, листів чи інших документів позивача, якими він визнає існування відповідних грошових зобов`язань;
- з судових рішень у справі №914/2718/20 слідує, що будь-які документи, які б свідчили про визнання позивачем вказаної заборгованості взагалі відсутні, а її наявність відповідач обґрунтовує лише документами, які позивачем не складались та не підписувались;
- суди також взяли до уваги, що рахунок на оплату від 31.01.2020 №01-2020-2002000109 відповідачем створено відповідачем та направлено позивачу за чотири дні до укладання Договору, а тому, за висновком суду, з урахуванням суми зазначеної у рахунку логічною дією було б зафіксувати визначену відповідачем суму заборгованості позивача або у тексті самого Договору, або у будь-якому іншому двосторонньому документі письмової форми (додаткова угода, додаток до договору, акт взаєморозрахунків, акт прийняття наданих послуг тощо). Проте матеріали справи не містять жодного доказу узгодження позивачем у будь-якій формі факту наявності грошового зобов`язання за січень 2020 року у розмірі 47 599 778,87 грн;
- суди також відхилили посилання відповідача на часткову оплату позивачем рахунку від 31.01.2020 №01-2020-2002000109, як на доказ визнання зобов`язання в цілому, оскільки відповідно до наданого відповідачем реєстру платежів обслуговуючого банку призначення платежу у розмірі 2 262 995,45 грн, ініційованого позивачем 20.02.2020, не містить посилань на часткову оплату, а тому, за висновками суду, платіж ініційований позивачем 20.02.2020, рівною мірою може довести як факт часткової оплати так і факт повної оплати вартості послуги у розмірі 2 262 995,45 грн.
7.15. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що правочини, оформлені заявами відповідача про зарахування зустрічних однорідних, не відповідають вимогам статті 601 ЦК України, оскільки грошові вимоги відповідача до позивача, які є предметом зарахування за заявами відповідача, оформленими у період часу з квітня 2020 року по липень 2021 року, не є безспірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними як таких, що вчинені з недодержанням вимог частини першої статті 203 ЦК України.
7.16. Верховний Суд зазначає про те, що за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування у контексті доводів позивача та правових підстав заявленого позову, задля встановлення обставин щодо спірності/безспірності вимог встановленню підлягають обставини у тому числі і пов`язані з наданням послуг транспортування газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як це передбачено Кодексом ГТС; акт наданих послуг; акт врегулювання щодобових небалансів за січень 2020 року.
7.17. Поряд з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять відповідних актів прийняття-передачі виконаних послуг та довідок про добові небаланси та реєстри файлів, завантажених до інформаційної платформи відповідно до вимог Кодексу ГТС.
7.18. З огляду на що, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень і встановили, що грошові вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до позивача, які є предметом зарахування за заявами вчиненими відповідачем у період часу з квітня 2020 року по липень 2021 року від 04.08.2021 №23, не є безспірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання.
7.19. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що інформація про подання позову щодо стягнення заборгованості за з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року не підтверджує спірність заборгованості.
7.20. Також Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги відповідача та висновків судів попередніх інстанцій зазначає про те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20 викладено правову позицію стосовно добових небалансів замовника послуг транспортування, зокрема такого змісту:
"… Системний аналіз статті 35 Закону України "Про ринок природного газу", пунктів 3, 6, 8, 10, 11, 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, дає підстави для таких висновків: оператор газотранспортної системи доводить до відома замовника інформацію про його попередній добовий небаланс та вартість природного газу в обсязі добового небалансу (пункт 3 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС); добовий небаланс замовника може бути позитивним (замовник надав оператору більше газу, ніж отримав) або негативним (навпаки). У випадку позитивного небалансу вважається, що замовник продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і має право на отримання грошових коштів від оператора. У випадку негативного небалансу вважається, що замовник придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункти 6, 11 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС); вартість добового небалансу, попередньо доведена оператором газотранспортної системи замовнику, підлягає уточненню. Остаточно плата за добовий небаланс розраховується на підставі маржинальної ціни природного газу, яка визначається на підставі вартості природного газу, придбаного/проданого оператором газотранспортної системи для балансуючих дій, з урахуванням величини коригування (пункти 3, 9, 13 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС); отже, заявлена оператором газотранспортної системи попередня вартість газу в обсязі добового небалансу корегується для визначення остаточної плати за добовий небаланс, яку сплачує оператор замовнику або навпаки, оскільки така плата остаточно встановлюється за наслідками визначення витрат оператора газотранспортної системи на купівлю природного газу для надання послуг балансування".