ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Гриціва М. І., Ткача І. В., Шевцової Н. В.
щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 4/333 (провадження № 12-13звг23) за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств (далі - Облспоживспілка) до Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Коопінвестбанк"; далі - Банк), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", Товариства з обмеженою відповідальністю "Латуж", про визнання договору недійсним
Короткий виклад історії справи
У грудні 2002 року Облспоживспілка звернулася з позовом до Банку, згідно з яким, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просила визнати недійсними договори купівлі-продажу частини будинку на АДРЕСА_1 від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР з поверненням сторін у попередній стан і визнати недійсним свідоцтво про право власності на 24/100 частки будинку, видане на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 11 листопада 2008 року прийняв до спільного розгляду з первісно заявленими вимогами вимогу Облспоживспілки про визнання права власності Облспоживспілки на адмінбудівлю, що розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори підписані головою правління Облспоживспілки Микайло Л. Л. з перевищенням наданих йому на те повноважень на порушення вимог Статуту Облспоживспілки,затвердженого другими зборами ради Облспоживспілки 10 скликання 04 серпня 1989 року, зареєстрованого рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 26 грудня 1991 року № 272 (далі - Статут), та чинного на момент виникнення спірних правовідносинзаконодавства, що регулювало питання розпорядження майном споживчої кооперації.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 10 лютого 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог Облспоживспілки до Банку про визнання права власності на 24/100 частки адмінбудівлі відмовив; у частині визнання права власності на 76/100 часток адмінбудівлі - провадження у справі припинив на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 з поверненням сторін у попередній стан, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на 24/100 частки цієї адмінбудівлі, яке видано на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1, - відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що обмеження повноважень правління Облспоживспілки щодо укладення договорів чи угод Статутом не встановлені, тому твердження Облспоживспілки про відсутність у голови правління на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу належних повноважень на їх вчинення є необґрунтованими.
Крім того, постановою правління Облспоживспілки від 12 грудня 1996 року № 199 було затверджено договір купівлі-продажу від 02 грудня 1996 року № 1, що також підтверджує наміри Облспоживспілки відчужити на користь Банку належне їй на праві власності майно.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення сторін у попередній стан, а також відмовили Облспоживспілці в задоволенні вимог про визнання за нею права власності на 24/100 частки спірного приміщення та визнання недійсним відповідного свідоцтва про право власності, яке видано на підставі спірного договору.
Крім того, врахувавши те, що Облспоживспілкою заявлено вимогу про визнання права власності на всю будівлю в АДРЕСА_1, а вказаний спір виник щодо права власності останньої лише на 24/100 частки цього приміщення, власність позивача на 76/100 часток приміщення ніким у зазначеній справі не оспорюється, суди дійшли висновку про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК.
Вищий господарський суд України постановою від 03 грудня 2009 року касаційну скаргу Облспоживспілки залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року у справі № 4/333 - без змін.
У жовтні 2010 року Облспоживспілка звернулася до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) із заявою № 65719/10, яку обґрунтовувала порушенням державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Облспоживспілка зазначила, що 29 грудня 2009 року вона подала до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року. 31 травня 2010 року Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу Облспоживспілки із зазначенням, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів. Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню не підлягають.
15 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України" (за заявою № 65719/10 та 2 іншими заявами), яким оголосив прийнятною заяву № 65719/10 зокрема, постановив, що: було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з правом на доступ до Верховного Суду України організації-заявниці у заяві № 65719/10; не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з необґрунтованою тривалістю провадження у заяві № 65719/10; немає необхідності розглядати скаргу організації-заявниці за статтею 13 Конвенції у заяві № 65719/10;упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити 1 500 (одну тисячу п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися організації-заявниці у заяві № 65719/10, як компенсація судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді; відхилив решту вимог організації-заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Зазначене рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 15 грудня 2022 року.
09 березня 2023 року Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК.
Облспоживспілка просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, Облспоживспілка посилається на рішення ЄСПЛ, ухвалене 15 вересня 2022 року.
Ухвалою від 12 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду закрила провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333.
Основні мотиви, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року дійшла висновку про таке.
За змістом пункту 2 частини другої статті 321 ГПК з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною третьою статті 320 ГПК, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Оскільки рішення, про перегляд якого просить Облспоживспілка, набрало чинності 03 грудня 2009 року, заява про перегляд справи за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом (частина третя статті 320 ГПК) могла бути подана до 03 грудня 2019 року включно. А рішення ЄСПЛ ухвалив 15 вересня 2022 року.
Із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду 09 березня 2023 року, після прийняття рішення ЄСПЛ у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України", тобто більше ніж через 13 років після набрання чинності зазначеною постановою.
Рішення ЄСПЛ, яке стало підставою для звернення Облспоживспілки із заявою про перегляд судових рішень, набуло статусу остаточного після спливу десятирічного строку з дня набрання постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року законної сили.
Сплив такого строку не пов`язаний з несвоєчасним вчиненням Облспоживспілкою дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а зумовлений тривалим розглядом справи в ЄСПЛ. Тому пропуск десятирічного строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень не можна ставити у вину Облспоживспілці. Однак це не означає, що лише в силу цього перегляд судового рішення за виключними обставинами є можливим.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Згідно із частиною третьою статті 34 ГПК суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
З висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалівід 12 вересня 2023 року, про закриття провадження за заявою Облспоживспілки не погоджуємось, зважаючи на таке.
Юридичний зміст основних принципів міжнародного права закріплює обов`язок кожної держави виконувати свої міжнародно-правові зобов`язання.