УХВАЛА
28 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № Б8/065-12 (911/229/22)
провадження № 12-50гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" (далі - ТОВ "Будівельна Українська Спілка") в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О. І.,Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк) та ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 (головуючий суддя Гарник Л. Л., судді Полякова Б. М., Пантелієнко В. О.)
за позовом ТОВ "Будівельна Українська Спілка"
до ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Банк, Товариств з обмеженою відповідальністю "Маєток Сервіс" (далі - ТОВ "Маєток Сервіс") і "Сантехсервіс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на, стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна товарна біржа "Соціум"
про витребування майна,
УСТАНОВИЛА:
1. У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № Б8/065-12 за заявою ТОВ "Маєток сервіс" про банкрутство ТОВ "Будівельна Українська Спілка" на стадії ліквідаційної процедури.
2. 19.01.2022 ТОВ "Будівельна українська спілка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3221483301:01:040:0019 загальною площею 2,9521 га (далі - Земельна ділянка) в порядку, передбаченому статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3. Позов мотивованотим, що Земельна ділянка вибула з власності ТОВ "Будівельна Українська Спілка" за результатом скасованого в судовому порядку аукціону з відчуження майна боржника у цій справі.
4. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2022 позов задоволено та витребувано Земельну ділянку у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельна українська спілка".
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для витребування на користь позивача Земельної ділянки із незаконного володіння відповідача, який є недобросовісним набувачем, оскільки він як покупець не вжив достатніх заходів, не проявив обережність та обачність для з`ясування правоможностей продавця на відчуження майна. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, та враховуючи тривалий судовий розгляд спорів щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута (ТОВ "Будівельна Українська Спілка"), а саме з 2016 по 2019 роки, а також звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі в межах незначного проміжку часу після встановлення обставин недійсності результатів вказаного аукціону і, як наслідок, наявності для позивача підстав вважати, що його права можуть бути захищені в цьому судовому провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
6. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2022 задоволено заяву позивача та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельна Українська Спілка" 44 911,35 грн судового збору.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 та додаткове рішення цього ж суду від 26.10.2022 скасовано; ухвалено нові рішення - про відмову у задоволенні позову та заяви про прийняття додаткового рішення.
8. Мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності порушених прав ТОВ "Будівельна українська спілка", оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі, а відповідач не визнає його право власності.
Водночас суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які свідчать про недобросовісність відповідача, та зауважив, що станом на момент укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рулл" (далі - ТОВ "Рулл") та ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу спірної нерухомості (24.10.2019) було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр), який містив відомості про реєстрацію права власності за ТОВ "Рулл" на спірні земельні ділянки та не містив відомостей про наявність обтяжень щодо цього майна. Відтак відомості з Реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
Суд апеляційної інстанції не ставив під сумнів добросовісність ОСОБА_1 та вважав необґрунтованим протилежний висновок суду першої інстанції, оскільки було б надмірним очікувати від відповідача, навіть при всій його обачності, спроможності самостійно встановити на момент придбання спірного майна нікчемність договорів, за якими воно було відчужено. При цьому матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем зобов`язань за цими договорами, зокрема щодо оплати вартості придбаної нерухомості, доказів невизнання ТОВ "Рулл" здійснення такої оплати або наявності спорів про розірвання чи тлумачення умов цих договорів.
Разом з тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача виникло право на витребування спірних земельних ділянок від відповідача на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України. Однак, врахувавши, що перебіг позовної давності за пред`явленими у цій справі вимогами не зупинявся і не переривався до його закінчення (13.08.2018), суд апеляційної інстанції вказав на відсутність обставин, що свідчать про наявність у позивача поважних причин для пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі, а тому його позов не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності.
9. 12.04.2023 та 24.04.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшли касаційні скарги ТОВ "Будівельна Українська Спілка" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О. І. та Банку, в яких вони просили скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023, а рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 та додаткове рішення цього ж суду від 26.10.2022 - залишити в силі.
10. Підставами касаційного оскарження вказаної вище постанови ТОВ "Будівельна Українська Спілка" визначила пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 256, 261, 267 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № Б8/180-11 (911/1704/21), від 22.12.2022 у справі № Б8/078-12 (911/3091/21), від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 07.10.2020 у справі № 908/6183/15, від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, щодо визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, а також, викладених у постановах від 08.08.2019 у справі № 902/1722/14 та від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, щодо визнання поважними строків пропуску давності з ініціативи суду.
У свою чергу Банк посилався, зокрема, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ЦК України про позовну давність без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.11.2022 у справі № 902/858/15 (902/310/21), щодо початку перебігу позовної давності (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); відсутність висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо початку перебігу строків позовної давності за вимогою про витребування майна, якщо підставою такої вимоги є визнання недійсним оспорюваного правочину про відчуження майна і визнання недійсним такого правочину відбулось не за позовом власника, а за позовом іншої особи - кредитора у справі про банкрутство (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); порушення судом апеляційної інстанції статей 7, 73, 76, 77, 79, 86 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
11. 21.04.2023 до КГС ВС надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 без зміни резолютивної частини щодо відмови у задоволенні позову.
12. Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки він вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України в частині висновку щодо відсутності волі власника на продаж майна у процедурі банкрутства та можливості позбавлення добросовісного набувача цього майна за критерієм його вибуття за волею чи поза волею боржника, без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № Б-50/274-10, а також неправильно застосували частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в частині оцінки пропорційності втручання у право відповідача на мирне володіння майном, без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
13. Ухвалами від 24.04.2023, 04.05.2023 та 22.05.2023 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргами ТОВ "Будівельна Українська Спілка", Банку та ОСОБА_1, а ухвалою від 20.07.2023 передала справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 ГПК України, оскільки вважала, що ця справа містить виключну правову проблему щодо застосування частини першої статті 261 ЦК України, вирішення якої має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також що існує необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) від 22.02.2023 у справі № 760/3709/18 та від 24.05.2023 у справі № 202/3068/20, щодо перевірки добросовісності / недобросовісності набувача майна і висновків цього ж суду, зроблених у постанові від 22.09.2021 у справі № 453/121/19, щодо встановлення відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння.
Обґрунтування необхідності відступу від висновків КЦС ВС, викладених у постановах від 22.02.2023 у справі № 760/3709/18 та від 24.05.2023 у справі № 202/3068/20
14. Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз судової практики та дійшла висновку про наявність різних підходів при перевірці добросовісності / недобросовісності набувача майна, що є визначальним як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.
15. Так, у постанові КЦС ВС від 22.02.2023 у справі № 760/3709/18 зазначено, що суди не врахували, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Реєстрі, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
У постанові КЦС ВС від 24.05.2023 у справі № 202/3068/20 зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Реєстрі. Тому за відсутності в цьому Реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
16. Натомість у постанові від 17.03.2021 у справі № 922/634/19 КГС ВС критично оцінив твердження відповідача 1 про те, що він не знав і не міг знати про те, що він придбаває частку, щодо якої існували триваючі судові спори. Суд звернув увагу на те, що при придбанні майна (частки у статутному капіталі) покупець мав би проявляти розумну обачливість і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників - учасників товариства хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою при купівлі частки у статутному капіталі товариства, особливо у розмірі 100 %.
У постанові КГС ВС від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Коммерс Груп" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на відповідність його оцінки для мети внесення до статутного капіталу ринковій вартості, співставити ціну майна при внесенні до статутного капіталу та при продажу з торгів тощо, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів (близькі за змістом висновки містяться в пункті 50 постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19).
У постанові від 12.07.2023 у справі № 911/1265/21 КГС ВС зазначив, що, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном. З урахуванням викладеного судам попередніх інстанцій належало дати правову оцінку доводам позивача про обізнаність відповідача про наявність спору щодо нерухомого майна на момент його придбання, а також доводам відповідача, наведеним на їх спростування.
17. Колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КЦС ВС від 22.02.2023 у справі № 760/3709/18 та від 24.05.2023 у справі № 202/3068/20, оскільки добросовісним набувачем вважається особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження. Відповідно, недобросовісним є набувач, який знав або за фактичних обставин набуття майна міг знати, що отримує майно від особи, яка не має права його відчужувати. При цьому добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованості набувача про правомірність набуття майна в особи, яка не має права на його відчуження. Добросовісність дій набувача має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
18. На думку колегії суддів КГС ВС, встановлення обставин, які передували вчиненню правочину зі спірним майном, зокрема, наявність судових спорів щодо спірного майна, у тому числі щодо недійсності аукціону з його продажу, накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, неодноразова зміна власників майна із застосуванням різних способів переходу права власності впродовж нетривалого періоду часу, ліквідація ланцюга попередніх власників майна безумовно впливає на оцінку судом добросовісності набувача майна в контексті розгляду віндикаційного позову.
Обґрунтування необхідності відступу від висновків КЦС ВС, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі № 453/121/19
19. Колегія суддів КГС ВС посилається на те, що у спорах про витребування майна у добросовісного набувача Верховний Суд сформував протилежні висновки щодо визначення відсутності волі власника при недійсності правочину стосовно відчуження спірного майна.
20. Так, у постанові КЦС ВС від 22.09.2021 у справі № 453/121/19 зазначено, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 388 ЦК України. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі. Таким чином, відмова у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.12.2008, за наявності висновку про вибуття спірного приміщення поза волею його власника - Міністерства оборони України, не свідчить про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, для витребування вказаного майна на користь позивача.
21. Колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне відступити від викладених вище висновків КЦС ВС, оскільки недійсність аукціону з продажу майна не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів у порядку частини першої статті 388 ЦК України (близькі за змістом висновки містяться у постановах КГС ВС від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08).
Обґрунтування наявності у цій справі виключної правової проблеми
22. Колегія суддів КГВ ВС вважає, що у цій справі наявна виключна правова проблема щодо застосування статті 261 ЦК України, пов`язана із визначенням початкового моменту перебігу строку позовної давності у спорах про витребування нерухомого майна.
23. Колегія суддів посилається на існування в судах касаційних інстанцій різних підходів до вирішення описаного вище питання, а саме визначення відповідного моменту з:
- дати підписання акта приймання-передачі майна (постанова КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 910/10580/20);
- дати державної реєстрації права власності на майно (постанови КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 916/1689/17 та КЦС ВС від 24.03.2021 у справі № 205/3243/17, від 15.04.2021 у справі № 463/4418/17 та від 29.04.2020 у справі № 372/3917/15);
- дати проведення аукціону з продажу майна (постанова КГС ВС від 20.01.2022 у справі № 5009/4987/12 (908/25/21)).
24. Колегія суддів КГС ВС вважає, що якісний критерій необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду полягає у наявності протилежних висновків КГС ВС та КЦС ВС, викладених у наведених вище постановах, а кількісний - обумовлюється низкою справ з подібними правовідносинами, що наразі перебувають на розгляді в судах усіх інстанцій. Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманими на пошуковий запит за алгоритмом: "Стаття 261. Початок перебігу позовної давності" AND "Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача" AND "ЦК України"; форма судового рішення - "постанова, рішення", в реєстрі міститься 4 707 судових рішень.