УХВАЛА
28 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/129/22 (908/1333/22)
провадження № 12-46гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - Скаржник, ГУ ДПС)
на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 (суддя Ніколаєнко Р. А.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Кузнецов В. О., Чередко А. Є.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (далі - Товариство)
до Державної податкової служби України (м. Київ) в особі ГУ ДПС
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень
в межах справи № 908/129/22
про банкрутство Товариства
УСТАНОВИЛА:
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 відкрито провадження у справі № 908/129/22 про банкрутство Товариства, введено процедуру розпорядження та призначено розпорядника майном боржника.
2. 08.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства до ГУ ДПС про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2021 № 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717, прийнятих на підставі акта перевірки від 24.06.2021 № 5470/08-01-07-03/00382094 (далі - Податкові повідомлення-рішення).
3. Позов мотивованотим, що документальна планова виїзна перевірка дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2021, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2017 по 31.03.2021 була проведена з порушенням статті 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України), якою встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - Уряд) на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19). Відтак результати проведеної ГУ ДПС перевірки не могли бути покладені в основу Податкових повідомлень-рішень. Крім того, висновки акта перевірки є неправильними, оскільки надані на перевірку первинні документи підтверджують здійснення Товариством відповідних господарських операцій. При цьому постанова Уряду від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - Постанова № 89) не підлягає застосуванню, оскільки вона суперечить нормам пункту 2.1 статті 2, пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано Податкові повідомлення-рішення.
5. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ГУ ДПУ після прийняття Постанови № 89 не було наділено повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки Товариства з дотриманням положень пункту 77.4 статті 77 ПК України. Протиправність проведення такої перевірки остаточно підкріплена в судовому порядку із визнанням протиправною та нечинною Постанови № 89. Відтак Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками вказаної перевірки, також є протиправними, що є достатньою і самостійною підставою для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського суду, врахувавши, зокрема, чинність пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок; встановлення мораторію нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (стаття 2 ПК України); частину сьому статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка передбачає, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили, а також протиправність та нечинність Постанови № 89.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що позов у цій справі має розглядатися господарським судом у провадженні якого перебуває справа № 908/129/22 про банкрутство Товариства, оскільки за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
6. 25.05.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга ГУ ДПС, у які воно просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
7. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми глави 8 розділу ІІ ПК України та повністю проігнорував висновки Великої Палати Верховного Суду про застосування цих норм, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, хоч правовідносини в цих справах не є подібними.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки дійшов висновку про те, що прийняття податкового повідомлення-рішення в період дії мораторію зумовлює його протиправність. Ця позиція апеляційного суду ґрунтується на висновках, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від яких, на думку Скаржника, необхідно відступити.
На переконання Скаржника, суд апеляційної інстанції не застосував у спірних правовідносинах пункт 77.1 статті 77 ПК України, який підлягав застосуванню, оскільки проведення перевірки не перебуває в причиново-наслідковому зв`язку з Податковими повідомленнями-рішеннями.
Окрім цього, Скаржник посилається на недослідження судом апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, які підтверджують (спростовують) наявність причиново-наслідкового зв`язку між процедурними порушеннями (допущеними, на переконання Товариства) з прийняттям Податкових повідомлень-рішень, а також доказів, які підтверджують їх правомірність.
8. Ухвалою від 14.06.2023 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС, а ухвалою від 06.07.2023 на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від її висновків про застосування статей 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у співвідношенні з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), викладених у пунктах 94 -98 постанови від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, про те, що:
8.1. регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні;
8.2. правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ;
8.3. у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник";
8.4. спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України;
8.5. ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.
9. Мотивуючи ухвалу про передання, колегія суддів КГС ВС вказала, що законодавець встановив співвідношення законодавства про банкрутство як спеціального відносно господарського процесуального законодавства як загального і саме КУзПБ передбачає особливості розгляду справ про банкрутство.