ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 755/6891/20
провадження № 51-1662км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002757, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обухів Київської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст.191, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_8 до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року і остаточно визначено до відбування 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно із вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватиму шахрайстві, вчиненому повторно, за обставин, що детально описані у судових рішеннях.
Так, ОСОБА_8 19 квітня 2020 року, близько 19:00, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_6, який добровільно надав йому для використання у службі таксі автомобіль "Renault Logan", д.н.з. НОМЕР_1, та мобільний телефон "Huawei Y5" (ІМЕІ: НОМЕР_2, НОМЕР_3 ), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення здав вищевказаний телефон у ломбард, отримавши за нього грошові кошти у сумі 950 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на суму 2917 гривень.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7,зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у затвердженні угоди про примирення із потерпілим з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України і в подальшому, в порушення вимог ч. 6 ст. 469 КПК України, використав факт досягнення такого компромісу як доказ винуватості ОСОБА_8 за зміненим обвинуваченням за ч. 2 ст. 190 КК України.
Стверджує, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а наявні у матеріалах кримінального провадження докази є неналежними та недопустимими і не доводять винуватість ОСОБА_8 у шахрайстві,його умисел, мотив, мету вчинення кримінального правопорушення та розмір завданої шкоди.
Крім цього, захисник зазначає, що місцевий суд доручив уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого, однак така у матеріалах кримінального провадження відсутня і рішення про обрання ОСОБА_8 міри примусу приймалося без урахування усіх даних про особу винного.
В свою чергу, апеляційний суд, на думку сторони захисту, на зазначені порушення уваги не звернув, в порядку процедури апеляційного перегляду вироку місцевого суду ухилився від перевірки усіх доводів апеляційної скарги і як наслідок постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 та 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 вимоги касаційної скарги підтримали та просили її задовольнити на викладених підставах.
Потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що з приводу вимог поданої стороною захисту касаційної скарги він покладається на розсуд Суду.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Зважаючи на вказані положення процесуального закону, доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильну оцінку доказів не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами, дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно.
Доводи про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні шахрайських дій та відсутності у нього умислу, корисливого мотиву та мети місцевий і апеляційний суди належним чином перевірили та обґрунтовано визнали такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
Так, ст. 190 КК України передбачено відповідальність за шахрайство, що з об`єктивної сторони виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.
Під обманом слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей або свідоме приховування замовчування певних обставин, повідомлення про які було обов`язковим і мали суттєве значення для поведінки потерпілого.
Зловживання довірою - це недобросовісне використання довіри з боку власника чи іншої особи, у віданні котрої знаходиться майно або інші предмети, у заволодінні якими зацікавлена винна особа.
В свою чергу суб`єктивна сторона складу злочину характеризується такими юридичними ознаками як прямий умисел, корисливі мотив і мета.
Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний мотив визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, в той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються винною особою.