ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 495/922/21
провадження № 51-269 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 вересня 2022 року й ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160240002723, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Великомар`янівка Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він з 05 листопада 2019 року до 31 грудня 2020 року, діючи умисно, злісно ухилився від сплати встановлених за рішеннями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2015 року і від 12 березня 2019 року аліментів на утримання неповнолітніх дітей: дочок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до виникнення заборгованості за вказаний період у розмірі 174 749,43 грн.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2022 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення і пом`якшити призначене ОСОБА_7 покарання, а саме призначити його у виді громадських робіт на строк 80 годин. Вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не врахували, що останній мав реальні труднощі з працевлаштуванням, а тому несплата ним коштів на утримання дітей не відповідає критерію злісного ухилення. Також захисник зазначає, що під час призначення ОСОБА_7 найсуворішого виду покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення місцевий суд не врахував, що він раніше не судимий і почав активно виконувати рішення суду, яким установлено його обов`язок сплачувати аліменти.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, у письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 як законні й обґрунтовані залишити без зміни, а скаргу - без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг і наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій із будь-яких інших підстав і виходить із фактичних обставин, встановлених ними.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 164 КК України кваліфіковані правильно.
Так, об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України, є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя і всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Предметом цього кримінального правопорушення є кошти, які за рішенням суду підлягають сплаті на утримання дітей.
З об`єктивної сторони вищевказане кримінальне правопорушення може бути вчинене у формі злісного ухилення від сплати коштів на утримання дітей (аліментів), під яким законодавець розуміє будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду, котрі призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за 3 місяці відповідних платежів (примітка до ст. 164 КК України). Такі діяння можуть виразитися як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку.
Як видно з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами попередніх інстанцій, ОСОБА_7, будучи обізнаним про зобов`язання сплачувати встановлені за рішеннями суду кошти на утримання дітей і попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, без поважних причин, офіційно не працював, не вживав заходів для працевлаштування, не перебував на обліку в центрі зайнятості і не надавав матеріальної допомоги на утримання дітей, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 174 749,43 грн.
Висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених обставин достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих у порядку, визначеному КПК, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме на: показаннях законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, судових рішеннях щодо встановлення аліментів, довідці державного виконавця про розмір заборгованості ОСОБА_7 зі сплати коштів на утримання дітей та інших документах.
Аналіз зазначених доказів дозволив судам попередніх інстанцій чітко встановити обов`язки ОСОБА_7 зі сплати аліментів, які він повинен був виконати, але, діючи умисно, не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
Водночас суди перевірили та обґрунтовано визнали неприйнятними доводи сторони захисту, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника, про несплату ОСОБА_7 аліментів через неможливість працевлаштуватися водієм міжнародних перевезень після обмеження його права виїзду за межі України. Суди з`ясували, що ОСОБА_7 за відсутності будь-яких об`єктивних перешкод не вчиняв жодних заходів для працевлаштування в межах України, а тому зазначені доводи є надуманими та не звільняють ОСОБА_7 від виконання своїх обов`язків щодо матеріального забезпечення неповнолітніх дітей.