ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 335/2242/21
провадження № 51-3888км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Запорізького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в кримінальному провадженні № 12021080060000026 за обвинуваченням
ОСОБА_6, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, встановлені ст. 76 КК України.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 04 січня 2021 року близько 06:00 год. ОСОБА_6, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, зайшов до службового кабінету №6 КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи", яка розташована на вул. Миру, буд.1, у м. Запоріжжя. При цьому, з метою реалізації свого злочинного умислу, взяв із собою заздалегідь підготовлений предмет, схожий на ніж, а також вдягнув на обличчя медичну маску. Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, ОСОБА_6, тримаючи вказаний підготовлений предмет у правій руці, зайшов до службового кабінету №6 та підійшов до ОСОБА_8, яка в цей час знаходилась на своєму робочому місці, і наказав мовчати та віддати йому гроші, які знаходились у неї у гаманці. Після чого, потерпіла взяла до рук свою сумку, з якої дістала грошові кошти в сумі приблизно 300 грн., 10 євро, та 1 долар США.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 почав оглядати приміщення службового кабінету з метою виявлення цінних речей, після чого наказав потерпілій ОСОБА_8 віддати її мобільний телефон "Samsung j5", вартістю 1 331 грн. 67 коп. Після чого, ОСОБА_6 забрав гроші та мобільний телефон та залишив приміщення службового кабінету та зник у невідомому напрямку. Своїми злочинними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1 709 грн. 10 коп.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року зазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено ОСОБА_6 призначити за ч. 1 ст. 187 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вироку апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Просить застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок апеляційного суду про неможливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання є безпідставним. Апеляційний суд необґрунтовано взяв до уваги доводи прокурора, залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_6 після постановлення вироку судом першої інстанції до розгляду судом апеляційної інстанції не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Також вказує, що безпідставно визнано обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки потерпілій на момент вчинення злочину не було 60 років.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, вважала її безпідставною, а вирок апеляційного суду - законним та обґрунтованим.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника та матеріали кримінального провадження, Верховний Суд приходить до таких висновків.
Висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, отже, суд касаційної інстанції не перевіряє їх обґрунтованість.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_6, який в силу ст. 89 КК України вважається таким, що раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно; визнав обставинами, які пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, також суд врахував те, що обвинувачений, незважаючи на відсутність цивільного позову потерпілої, добровільно відшкодував останній матеріальну шкоду, і на підставі наведеного дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Свій висновок про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувачений критично поставився до вчиненого, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду.
Не погодившись з вказаними висновками суду першої інстанції, прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку.
У свою чергу суд апеляційної інстанції, перевіривши висновки суду першої інстанції щодо призначеного покарання та застосування ст. 75 КК України, з ними не погодився.
Апеляційний суд дійшов висновку про невмотивованість рішення місцевого суду щодо звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням, вказав, що застосоване місцевим судом звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а наведені у вироку суду першої інстанції дані про особу ОСОБА_6 та обставини, що пом`якшують покарання, не встановлюють підстав уважати, що його виправлення можливе без відбування покарання.