ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 369/7594/17
провадження № 51-1306 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017110200001243 від 05 березня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Горлівки Донецької області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 186 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року про повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2022 року про закриття провадження.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, прокурор ОСОБА_7 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Київського апеляційного від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2022 року про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності повернуто особі, яка її подала.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Разом з тим прокурор вказує, що місцевий суд, постановляючи ухвалу про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не врахував правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, та безпідставно в мотивувальній частині свого рішення зазначив, що процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого, а в резолютивній частині вирішив питання щодо стягнення процесуальних витрат, чим допустив істотне порушення вимог КПК України, оскільки такі витрати повинні бути стягнені за рахунок державного бюджету.
Крім того, прокурор ОСОБА_7, посилаючись на положення статей 36, 37 КПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув її апеляційну скаргу, оскільки відповідно до постанови про зміну групи прокурорів вона входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, а тому уповноважена на подачу апеляційної скарги. При цьому, посилаючись на практику Верховного Суду стверджує, що повноваження прокурора, який входить до складу групи прокурорів не обмежуються його участю у судових засіданнях, оскільки група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний суб`єкт зі сторони обвинувачення, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час постановлення рішення.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
Що стосується законності, обґрунтованості та вмотивованості постановленого судом апеляційної інстанції рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка не має права подавати таку скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції")
Зокрема у ст. 393 КПК України закріплено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 36 КПК України, право на подання апеляційної скарги чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.
За змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обовʼязково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень та має відповідати передбаченим КПК України вимогам.