ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 756/15077/21
провадження № 51-2680км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту взяття під варту, а саме із 07 вересня 2021 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без зміни.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 9598,29 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 18 липня 2021 року близько 18:00 між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, які були в стані алкогольного сп`яніння та перебували на кухні квартири АДРЕСА_1, у якій проживав ОСОБА_7, а саме за адресою АДРЕСА_2, виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 не менше двох ударів ногою та рукою в обличчя, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки головного мозку, внаслідок якої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Місцевий суд кваліфікував дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_9 .
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у місцевому суді. Покликається на те, що місцевий суд, ухвалюючи вирок, не мав прямих доказів винуватості засудженого в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 . Крім того, наголошує на відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями
ОСОБА_7, спрямованими на самозахист, та настанням смерті ОСОБА_9 . Стверджує, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи від 26 серпня 2021 року № 021-2153-2021, який, на думку сторони захисту, є недопустимим доказом, оскільки його складено на підставі недостовірних даних. Також зазначає, що не досліджено історії хвороби потерпілого ОСОБА_9, якому після госпіталізації було проведено оперативне втручання. Вказує, що йому вводилися сильнодіючі речовини, які могли бути несумісними з алкоголем або іншими токсичними речовинами та могли призвести до негативної реакції. Посилається на те, що потерпілий після проведення нейрохірургічної операції прожив у реанімації ще кілька днів і причиною смерті, згідно з медичною картою хворого, є зупинка серця. Зазначає, що лікарі, які проводили операцію ОСОБА_9, не були допитані як свідки. Вказує, що місцевий суд необґрунтовано відмовив стороні захисту в забезпеченні доказів, проведенні повторної експертизи та виклику свідків захисту. У свою чергу суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого та обмежився загальними фразами про належність і допустимість доказів, що підтверджують винуватість засудженого.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор не підтримав доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, і просив залишити її без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість
ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів
у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК, суд оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, доведена поза розумним сумнівом.
Так, відповідно до вироку, місцевий суд ґрунтовно проаналізував докази у їх сукупності та взаємозв`язку і зазначив, що критично оцінює показання ОСОБА_7, надані ним у судовому засіданні, про те, що в момент намагання ОСОБА_9 повалити його на підлогу він випадково завдав йому удару коліном у голову. Суд першої інстанції зазначив, що ці показання спростовуються фактичними даними, що містяться: у висновку експерта від 26 серпня 2021 року № 021-2153-2021 щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 ; показаннях експерта ОСОБА_10, який зазначив, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_9, останній міг отримати лише від сильного, цілеспрямованого удару в обличчя, більш вірогідно - від удару коліном і менш вірогідно - від удару кулаком.
У цьому аспекті суд не взяв до уваги фактичних даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7, вказавши, що продемонстрована засудженим амплітуда завдання удару в голову суперечить відомостям, викладеним у висновку експерта від 26 серпня 2021 року № 021-2153-2021 щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9, і роз`ясненням самого експерта стосовно сили та механізму завданого удару, який і міг би спричинити такі ушкодження.
Крім того, місцевий суд спростував версію ОСОБА_7 про те, що він не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9, а вдарив останнього з метою захистити себе від його неправомірних дій, оскільки той завдав йому тілесних ушкоджень та мав намір заподіяти удар ножем.
Так, за результатами дослідження в місцевому суді фотознімків ОСОБА_7, які зроблено 21 липня 2021 року, тобто через три дні після того, як, за версією засудженого, ОСОБА_9 завдав йому ударів, а також висновку експерта від
26 серпня 2021 року № 021-2153-2021, суд обґрунтовано зазначив, що досліджені фотознімки не містять будь-яких видимих ушкоджень на обличчі засудженого, зокрема синців або саден. А з дослідної частини вищевказаного висновку експерта, крім ушкоджень на обличчі потерпілого, експертом у ході зовнішнього дослідження не знайдено будь-яких інших ушкоджень та особливостей, хоча, зважаючи на версію засудженого про заподіяння йому ОСОБА_9 чотирьох ударів, на руках останнього й на обличчі ОСОБА_7 мали б бути сліди таких фізичних впливів, зокрема пошкодження шкірного покриву, однак в обох випадках вони відсутні.
На підставі вказаного суд обґрунтовано спростував показання свідка
ОСОБА_11 про наявність на обличчі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, зокрема синців/саден, оскільки такі показання суперечать вищевказаним доказам та не підтверджені жодними іншими фактичними даними.
У цьому аспекті місцевий суд зауважив, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_7 звертався за медичною допомогою після завдання йому ударів ОСОБА_9, як і не повідомляв лікарю швидкої медичної допомоги або ж працівникам поліції про намагання ОСОБА_9 завдати йому удару ножем. При цьому свідку ОСОБА_11 засуджений розповів лише про сутичку під час вживання алкогольних напоїв.