ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03 жовтня 2023 року
справа № 280/3836/22
адміністративне провадження № К/990/28026/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року (суддя - Сацький Р. В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (судді: Чумак С. Ю., Чабаненко С. В., Юрко І. В.),
у справі № 280/3836/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року № 0110590701, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 16 652 176, 25 грн, № 01106000701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 559 000 грн, № 0110610701, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 17 238 385 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №280/3836/22, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено відповідними первинними документами. Отже, податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №0110590701, № 01106000701, № 0110610701 є протиправними і підлягають скасуванню.
14 серпня 2023 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення, провадження за якою відкрито після усунення скаржником недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
11 вересня 2023 року справа №280/3836/22 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 травня 2023 року у справі № 816/1583/15, від 17 грудня 2020 року у справі №826/6821/13-а, від 18 березня 2020 року у справі № 826/8114/15, від 26 січня 2021 року у справі № 826/23062/15, від 20 жовтня 2022 року у справі № 620/3716/18, від 28 лютого 2023 року у справі 420/3226/19. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права.
Посилаючись в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №826/23062/15, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки суду, які полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18.
Відповідач вважає, що суди також не врахували висновки Верховного Суду, здійснені в постанові від 12 травня 2023 року у справі №816/1583/15, зокрема, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі реального проведення господарської операції, якщо ж така операція не здійснювалась, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням, викладеного, дані податкового обліку можуть формуватися лише на підставі тих первинних документів, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі №21-4953а15 від 20 січня 2016 року, сам факт того, що на момент розгляду справи не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.
З огляду на зазначений висновок Верховного Суду України, скаржник звертає увагу на пояснення гр. ОСОБА_1, з яких вбачається, шо останній був формальним засновником та директором, і не мав ніякого відношення до діяльності ТОВ "Стройгруп проект", документи не підписував, у тому числі з ТОВ "Керуюча компанія Мрія", погодився на призначення себе директором підприємства за грошову винагороду. Також зауважує на поясненнях співробітників Товариства, які зазначили, що протягом 2017-2020 років вони декілька разів послідовно були звільнені та працевлаштовані на ТОВ "Керуюча компанія Мрія", ТОВ "Будівельна індустрія проект" та ТОВ "Стройгруп проект", при цьому, працевлаштування на зазначених підприємствах було суто формальним, оскільки місцем роботи залишалася адреса реєстрації ТОВ "Керуюча компанія Мрія", фактично, будучи працівниками Товариства (позивача) виконували та виконують роботи з прибирання під`їздів та прибудинкових територій будинків, які, згідно з зареєстрованими податковими накладними, нібито виконувались ТОВ "Будівельна індустрія проект" та ТОВ "Стройгруп проект".
Усі перелічені фактичні обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, свідчить про невиконання послуг ТОВ "Будівельна індустрія проект" та ТОВ "Стройгруп проект", що обумовлені укладеними угодами з позивачем.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 17 грудня 2020 року у справі №826/6821/13-а щодо принципів добросовісності платника податку та належної обачності при виборі контрагента, відповідач зазначає, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Будівельна індустрія проект" та ТОВ "Стройгруп проект" суди попередніх інстанцій мали не лише констатувати наявність первинних документів, а й дослідити письмові докази, які б підтверджували прояв належної обачності при виборі контрагента, з наданням їм обґрунтованої оцінки.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з частиною другою статті 353 КАС України, скаржник зазначає про неналежне дослідження доказів у справі (пояснень гр. ОСОБА_1, пояснень співробітників ТОВ "Керуюча компанія Мрія", актів виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна індустрія проект" та ТОВ "Стройгруп проект", які є дефектними), що призвело до передчасного висновку судів про наявність підстав для скасування спірних актів індивідуальної дії по суті встановлених порушень.
Відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №280/3836/22, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
12 вересня 2023 року позивач надав суду відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Мрія" зареєстровано як юридична особа 08 квітня 2016 року, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис № 11031020000039849. Підприємство перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області як платник податків. (т. 34 а. с. 132-158).
Позивач, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які відповідають його Статуту, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року № 520 Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя, на підставі проведення конкурсних торгів та відповідно до рішення антимонопольного комітету ТОВ "Керуюча компанія Мрія" призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі з кількістю 900 будинків.
Позивач є суб`єктом господарювання приватного сектору економіки, який не фінансується за рахунок державного бюджету.
У період з 12 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року службовими особами Головного управління ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Керуюча компанія Мрія" за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 08 квітня 2016 року по 31 грудня 2020 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 13 липня 2021 року № 6204/08-01-07-01/40413159 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення Товариством:
- підпунктів 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, у результаті чого занижено до сплати податкове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 13 353 961 грн;
- підпунктів 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 895 000 грн;
- підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено до сплати податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 790 708 грн.
Не погодившись з вказаними висновками акта перевірки від 13 липня 2021 року № 6204/08-01-07-01/40413159, позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області з письмовими запереченнями, за результатами розгляду яких листом від 05 серпня 2021 року вих. № 47213/6/08-01-07-01-08 податковий орган повідомив про залишення висновків акта перевірки без змін.
10 серпня 2021 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0110590701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 16 652 176,25 грн (форма Р);
- № 0110600701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 559 000,00 грн (форма П);
- № 0110610701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 17 238 385,00 грн (форма Р) (т. 1 а. с. 15-21).
Правове регулювання
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України:
- господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
- фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до підпункту 140.4.2 пункту 140.4. статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об`єкт оподаткування відповідно до підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу.
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.
У разі якщо платник податку зобов`язаний зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, зазначених у цьому підпункті, а також відповідно до положень підпункту 140.4.3 цього пункту, коригування відповідно до положень цього підпункту не здійснюється.
За змістом пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Відповідно до пунктів 44.1., 44.2. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV):
Статтею 1 цього Закону визначено:
- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Позиція Верховного Суду
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
При цьому будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.