ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/5470/15
адміністративні провадження №К9901/45572/21, №К/990/5422/22, №К/990/13518/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 826/5470/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про скасування наказу, поновлення на публічній службі, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року, ухвалене у складі судді-доповідача Арсірія Р.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Сорочка Є.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач-3), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач-4) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів від 16 березня 2015 року №191-0, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві;
- зобов`язати Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві ДПС України або на рівнозначній посаді в органах ДПС України з 17 березня 2015 року;
- стягнути з рахунків ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 1 267 685,53 грн;
- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві: нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески (єдиний соціальний внесок), пов`язані з виплатою заробітної плати, за період вимушеного прогулу; подати до органу Пенсійного фонду України та відповідного органу ДПС України скореговані відомості про помісячні суми заробітку ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу та сплачені за нього страхові внески; внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис про поновлення на роботі з моменту неправомірного звільнення; зобов`язати ДПС України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктом 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. На обґрунтування позову позивачка зазначає, що застосована до неї процедура люстрації суперечить конституційним принципам верховенства права та індивідуальної відповідальності.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 04.06.2013 обіймала посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у м. Києві.
4. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади".
5. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 № 191-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві з підстав, передбачених частиною третьою статті 4 Закону України "Про очищення влади", пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
6. Не погоджуючись з указаним наказом, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів від 16.03.2015 № 191-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві;
- стягнуто з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 520 188,52 грн;
- у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції, у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, звернуто до негайного виконання.
9. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, звільнивши позивачку з посади лише з підстав зайняття нею у певний період окремо визначеної посади, застосувавши до неї міру колективної відповідальності за формальними ознаками, Міндоходів України порушено норми Конституції України та діяло не у спосіб, та не з метою, що встановлені Законом України "Про очищення влади".
10. Вирішуючи питання поновлення позивачки на посаді, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ГУ Міндоходів у м. Києві, звідки було звільнено позивачку, - припинено 10.11.2015, а його правонаступником є ГУ ДПС у м. Києві, де і має бути поновлена позивачка на аналогічній посаді.
11. Суди також вирішили, що на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Водночас суди попередніх інстанцій не погодилися з аргументами позивачки про те, що розмір середнього заробітку необхідно обчислювати, застосовуючи механізм, передбачений пунктом 10 Порядку № 100, відповідно до якого середній заробіток збільшується на коефіцієнт підвищення посадового окладу.
12. Суди попередніх інстанцій зазначили, що пункт 10 Порядку № 100 застосовується у випадку, коли за працівником зберігається середній заробіток, а не у випадку обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Від позивачки 13.12.2021 надійшла касаційна скарга, у якій вона просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 374 100,09 грн.
14. За доводами позивачки, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, судами попередніх інстанцій застосовано пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.06.2021 (справа №826/17606/14); від 15.04.2020 (справа №826/15725/17); від 15.10.2020 (справа №826/17601/14); 28.10.2020 (справа №826/17807/14); від 04.03.2021 (справа №826/17605/14); від 26.02.2021 (справа №813/7563/14).
15. Як зазначає позивачка, у цих судових рішеннях Верховний Суд зазначив, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає збільшенню на коефіцієнт підвищення посадових окладів.
16. 09 лютого 2022 року та 02 червня 2022 року до Суду надійшли касаційні скарги ДПС та ГУ ДПС у Київській області, у яких скаржники просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
17. За доводами відповідачів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, судами попередніх інстанцій застосовано статтю 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та постанову Кабінету Міністрів України № 1200 щодо визначення належного відповідача у справі, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 та від 13.10.2021 в справі №803/130/16.
18. Скаржники також зазначають про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема, від 29.01.2020 в справі № 825/1017/17 та від 03.06.2020 у справі №817/3431/14.
19. Відповідачі наполягають на тому, що у вказаних судових рішеннях викладено правову позицію, відповідно до якої ДПС та її територіальні органи не є правонаступниками Міндоходів та його територіальних органів, у зв`язку з чим позивачка, за наслідками розгляду справи, не могла бути поновлена в ГУ ДПС у м. Києві, куди вона у встановленому законом порядку не переводилося.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
21. Ухвалами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, від 28 квітня 2022 року та 25 липня 2022 року відкрито провадження за вказаними касаційними скаргами.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів" ліквідовано Міндоходів і відновлено діяльність Державної податкової служби України та Державної митної служби України.
23. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби України" визнано такою, що втратила чинність, постанову від 01 березня 2014 року № 67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів" і вирішено реорганізувати Міндоходів у ДФС України шляхом перетворення.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 "Про Державну фіскальну службу України" затверджено Положення про ДФС України, відповідно до якого ДФС є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
25. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 № 651-р "Питання Державної фіскальної служби України" підтримано пропозицію голови ДФС України про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міндоходів, що припиняється.
26. Наказом ДФС України від 18.07.2014 № 2 розпочато виконання ДФС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 "Про Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Міндоходів.
27. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 (далі - Постанова КМУ № 1200) утворено ДПС України та Державну митну службу України, реорганізувавши ДФС України шляхом поділу.
28. Цією ж постановою встановлено, що: 1) ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; 2) Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства; 3) ДПС України та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності; 4) забезпечення діяльності ДПС України та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених ДФС України; 5) ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС України та Державної митної служби.
29. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 №682-р (далі - Розпорядження КМУ №682-р) вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень ДФС України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС України.
30. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
31. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
32. Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
33. Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
34. Пунктом 10 Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати й інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
35. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).