Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 760/9441/22
провадження № 61-3134св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: головний державний виконавець Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Євген Володимирович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчук Наталії Петрівни на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у складі судді Калініченко О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В.,
Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - Бойчук Н. П. звернулася до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є. В., заінтересована особа: ОСОБА_2, у якій просила визнати незаконною та скасувати постанову від 13 грудня 2021 року про передачу виконавчого провадження № 60640079 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Скарга мотивована тим, що передаючи виконавче провадження, державний виконавець дійшов висновку про непроживання боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі (акт державного виконавця від 19 жовтня 2020 року). Адресою місця проживання боржника є: АДРЕСА_1 (акт державного виконавця від 09 грудня 2021 року, заява представника боржника
Лихвара В. А. від 01 грудня 2021 року).
Однак заявник вважає, що державний виконавець не виконав обов`язку щодо перевірки наявності боржника, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до іншого відділу державної виконавчої служби шляхом здійснення доручення відповідному органу державної виконавчої служби щодо перевірки місця проживання/перебування боржника у виконавчому провадженні за вказаною адресою.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник неодноразово надавав інформацію про зміну місця проживання, зокрема, боржник на адресу державного виконавця надсилав повідомлення про неможливість виконання рішення у зв`язку з перебуванням дочки на навчанні або їхнім відпочинком в м. Одеса.
В той же час, згідно виконавчого документу місцем проживання боржника, за яким рішенням суду визначене місце проживання доньки, є: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою боржнику надсилається поштова кореспонденція як державним виконавцем, так і стягувачем, яка ним отримується.
До того ж, в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", з яких державний виконавиць міг би встановити місце проживання боржника у с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області.
Постановлення державним виконавцем оскаржуваної постанови призвело до штучного затягування виконання судового рішення, чим порушуються права ОСОБА_1 як стягувача у виконавчому провадженні, а також права доньки на спілкування з матір`ю та участь останньої у вихованні доньки.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог законодавства, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Права заявниці жодним чином не були порушені на момент як звернення до суду, так і розгляду скарги навіть з урахуванням того, що постановою головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленевича О.В. виконавче провадження № 60640079 було передано Солом`янському відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Бойчук Н. П. на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук Н. П., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі
№ 380/9335/20, від 30 січня 2023 року у справі № 569/6883/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що Інструкція з організації примусового виконання рішень визначає порядок передачі виконавчих проваджень іншому відділу ДВС у випадку зміни місця проживання, перебування, роботи боржника або місця знаходження його майна, але право вибору між кількома органами державної виконавчої служби у випадку коли майно боржника чи його місце проживання, чи місце роботи останнього розташовані на територіях, на які поширюється компетенція різних органів державної виконавчої служби, належить саме стягувачу.
Саме таке тлумачення положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання надає юридичної визначеності та дотримання прав сторін у виконавчому провадженні.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що лише стягувачу належить право вибору пред`явлення виконавчого документа до виконання та лише за заявою стягувача допускається передача виконавчого документа для виконання іншому виконавцю, органу тощо. Передача виконавчого документа без згоди стягувача є порушенням прав стягувача при примусовому виконанні.
Крім того, суди не врахували, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо фізичної особи-боржника має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення.
Також зазначає, що суди попередніх інстанцій при оцінці дій державного виконавця не застосували до спірних правовідносин положення наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України №628/6 від 03 червня 2021 року "Про затвердження переліків населених пунктів у межах відповідних районів Київської області", статті першої Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до невірних висновків про законність оскаржуваної постанови.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Лихвар В. А. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що державний виконавець встановив, що боржник разом з дитиною проживає за іншою адресою, ніж адреса його реєстрації, а також врахував, що спілкування та виховання доньки у будь-якому випадку має розпочинатись за місцем проживання доньки з врахуванням її інтересів, а тому оскаржувана постанова державного виконавця є законною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Л. Р. від 19 листопада 2019 року за заявою стягувача на його вибір саме за місцем проживання боржника було відкрито виконавче провадження №60640079 з примусового виконання виконавчого листа №760/18121/16-ц, виданого 13 листопада 2019 року Київським апеляційним судом, яким визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення зустрічей з дитиною.
Згідно відомостей, вказаних у виконавчому документі, місцем проживання боржника є адреса: АДРЕСА_2 .
01 грудня 2021 року представником боржника ОСОБА_2 -
Лихварем В. А. повідомлено Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю, у тому числі з донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у будинку, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Відповідно до акту державного виконавця від 19 жовтня 2020 року встановлено, що ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_2 не проживає.
За змістом акту державного виконавця від 01 грудня 2021 року,
ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю проживає за адресою:
АДРЕСА_1 на постійній основі. Факт проживання підтвердили ОСОБА_7, ОСОБА_8
09 грудня 2021 року в.о. начальника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Москаленко Ольга направила до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлення №173203 (173205), в якому зазначила, що при проведенні виконавчих дій, зокрема щодо виконання виконавчого листа
№760/18121/16-ц, виданого 13 листопада 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва, у виконавчому провадженні №60640079 встановлено зміну місця проживання боржника.
Постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є. В. від 13 грудня 2021 року виконавче провадження №60640079 передано до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 лютого
2022 року матеріали виконавчого провадження №60640079 передано до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 вересня 2022 року матеріали виконавчого провадження №60640079 передано до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за заявою стягувача.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.