ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 161/8087/18
провадження № 61-236св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Торчинська селищна рада Луцького району Волинської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 грудня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Торчинської селищної ради про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - його мати ОСОБА_7, після яких залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що він є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, прийняв спадщину. Інших спадкоємців у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 немає.
Для оформлення спадкових прав позивач звернувся до нотаріальної контори, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на спадкове майно.
За таких обставин просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами
на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 9 жовтня 2018 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Не погоджуючись із заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 жовтня 2018 року, особи, які не брали участі у справі, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4, оскаржили вказане рішення суду в апеляційному порядку.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 2 грудня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 та за апеляційною скаргою неповнолітньої ОСОБА_5, поданою в її інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 жовтня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_5 не вирішувалося, що вважав підставою для закриття апеляційного провадження за їх апеляційними скаргами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У січні 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 грудня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами
на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 купила у ОСОБА_8, що підтверджується рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 жовтня 2013 року
у справі № 161/1114/13-ц та апеляційного суду Волинської області від 5 вересня 2012 року у справі № 2-5970/07.
Заявники вказують, що вони проживають у вказаному житловому будинку з 1995 року. В постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року
у справі № 754/613/18 (провадження № 61-1634св19) зазначено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі.
Зазначають, що ОСОБА_1 вже звертався з позовом про визнання права власності на вказане майно та рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 жовтня 2013 року у справі № 161/1114/13-ц і апеляційного суду Волинської області від 5 вересня 2012 року
у справі № 2-5970/07 відмовлено у задоволенні вказаних позовів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Встановлені судом апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_8 є спадкоємцем майна своїх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які за життя заповіту не складали.
Після ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилося спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований
на АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1, вступивши у фактичне володіння спадковим майном, прийняв після ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спадщину, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих на АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі
пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.