Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 487/7770/21
провадження № 61-2497св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Миколаївська обласна фітосанітарна лабораторія,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
02 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії від 05 жовтня 2021 року № 20-ОС;
- поновити позивача на посаді головного фахівця-юрисконсульта в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії з 05 жовтня 2021 року;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2021 року до дня поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 грудня 2012 року працював на посадах головного юрисконсульта, головного фахівця-юрисконсульта в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії, а відповідач наказом від 05 жовтня 2021 року № 20-ОС звільнив позивача з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 вважає наказ про його звільнення з займаної посади протиправним, звільнення незаконним, таким, що здійснено без законної підстави, з порушенням порядку, встановленого законом, а також здійсненим за дискримінаційною ознакою.
Так, відповідач всупереч вимог закону і колективного договору не звертався до профспілкової організації за три місяці з часу прийняття рішення про скорочення штату працівників та заплановані вивільнення; не видавав накази про зміну в організації виробництва і праці про скорочення штату працівників; відповідачем не видавався наказ про виведення посади головного фахівця-юрисконсульта поза штатний розпис; відповідачем не було запропоновано позивачу всупереч вимог закону одночасно з попередженням про звільнення вакантні посади, які існували на момент попередження; подання відповідача до голови профспілкового комітету не містить об`єктивного та розумного обґрунтування скорочення посади, яку займав позивач, оскільки така посада існувала в структурі та штатному розписі з дня створення підприємства; відповідачем звільнено ОСОБА_1 - члена профспілкового комітету профспілкової організації без згоди вищого виборного органу та після спливу одного місяця з дня отримання згоди профспілкового комітету первинної організації. До того ж кількість посад при скороченні штату працівників не змінилась.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 14 вересня 2022 року під головуванням судді Кузьменко В. В. позов задовольнив.
Визнав незаконним та скасував наказ Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії від 05 жовтня 2021 року № 20-ОС. Поновив ОСОБА_1 на посаді головного фахівця-юрисконсульта в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії з 05 жовтня 2021 року. Стягнув з Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 жовтня 2021 року по 14 вересня 2022 року в розмірі 264 320,72 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази про прийняття відповідачем рішення про скорочення штату працівників та про виведення посади головного фахівця-юрисконсульта за штатний розпис. Реальних змін в організації виробництва і праці не відбулось. Кількість штатних посад при скороченні штату працівників не змінилась. Відповідач не мав права вивести поза штат посаду головного фахівця-юрисконсульта, оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору.
Відповідач одночасно із попередженням про звільнення і до дня звільнення не запропонував ОСОБА_1 жодної із 8 вакантних посад, які існували у штатному розписі, чим не виконав обов`язку по працевлаштуванню. Докази відмови позивача від переведення на іншу роботу в матеріалах справи відсутні. Докази того, що відповідач не мав можливості перевести ОСОБА_1 на іншу роботу, матеріали справи не містять. Відповідач, маючи письмову заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2021 року, якою висловлено згоду працювати на іншій вакантній посаді, та маючи вакантні посади, не виконав обов`язку щодо його працевлаштування.
Відповідач порушив місячний строк на звільнення позивача після одержання згоди профспілкової організації. Крім того відповідач всупереч вимог закону звільнив його без згоди вищого виборного органу профспілкової організації відповідача.
Подання відповідача до голови профспілкового комітету від 06 серпня 2021 року № 14/01-05/142 не містить жодного об`єктивного та розумного обґрунтування скорочення посади головного фахівця-юрисконсульта. Натомість в ньому формально зазначено лише про те, що відповідач просить згоду профкому на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату працівників.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії задовольнив частково. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2022 року скасував, ухвалив у справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання позивача на ту обставину, що відповідач не приймав наказу про скорочення штату працівників є помилковими, адже зміни в організації праці та виробництва відповідача було оформлено шляхом затвердження уповноваженим органом нових структури та штатного розпису та наказом відповідача від 03 липня 2021 року № 46-ОД "Про вивільнення (звільнення) працівників у зв`язку із скороченням штату працівників". Разом із тим не було встановлено, що наказ про скорочення штату було скасовано чи визнано незаконним, за таких обставин він є чинним.
Апеляційний суд вважав помилковими висновки місцевого суду про незмінність чисельності працівників, адже змінились кількість та склад посад, а відтак зміни у виробничому процесі відповідача не передбачали скорочення чисельності працівників.
ОСОБА_1 не повідомив відповідача про бажання зайняти якусь із посад, які були вільними, про що могло б свідчити подання ним заяви із зазначенням конкретної посади, яку він має намір обіймати. Також позивач не посилався на те, що на день його звільнення вільними були й інші посади у Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії, а матеріали справи не містять доказів цього.
Крім того апеляційний суд здійснив запит до профспілкового комітету Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії та вищого профспілкового органу - Миколаївської міської організації профспілки працівників агропромислового комплексу харчової, переробної та хлібопекарської промисловості на отримав рішення про згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в якій просив оскаржену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що апеляційний суд не врахував правових позицій Верховного Суду, викладених у таких постановах: від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17; від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17; від 17 червня 2022 року у справі № 357/1330/21; від 20 жовтня 2021 року у справі № 537/935/19; від 18 листопада 2020 року у справі № 522/20826/18; від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а; від 26 січня 2022 року у справі № 359/3507/20; від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18; від 21 квітня 2021 року у справі № 235/5611/19; від 12 січня 2021 року у справі № 480/724/18; від 22 вересня 2021 року у справі № 280/82/18; від 20 січня 2021 року у справі № 577/3997/15-ц; від 07 жовтня 2019 року у справі № 475/9/17.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що звільнення позивача із посади, яке мало місце 05 жовтня 2021 року відбулось з неіснуючої посади, адже нова структура та штатний розпис були введені в дію на підприємстві відповідача 01 серпня 2021 року, отже відбулось звільнення з посади, яка не існувала, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17.
Апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось у тому, що він прийняв до уваги лист від 12 липня 2021 року № 14/01-05/113, який разом із іншими доказами протокольною ухвалою від 31 січня 2023 року повернув відповідачу без розгляду.
Вказує також, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що в матеріалах справи відсутні накази про скорочення штату працівників та посади, на якій працював позивач. Також апеляційний суд не дослідив та не надав жодної оцінки письмовому доказу - листу управління Держпраці у Миколаївській області від 26 листопада 2021 року № К-411-21 в якому підтверджується факт порушення відповідачем приписів частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у березні 2023 року до Верховного Суду відзиві представник Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії - в. о. директора А. Чорноус просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
У поданому відзиві представник відповідача зазначав, що скорочення штату супроводжується звільненням працівників, посади яких не увійдуть до нового або зміненого штатного розпису, а фактично новий штатний розпис починає діяти після звільнення працівників за скороченням штату.
Наявні вакантні посади не відповідали кваліфікації позивача, адже підприємство відповідача спеціалізується на проведенні випробувань з метою перевірки та аналізу об`єктів регулювання в лабораторних умовах на предмет наявності чи відсутності регульованих чи шкідливих організмів у зв`язку із чим потребувало додаткових лаборантів, а разові послуги для отримання правової допомоги доцільніше отримувати шляхом укладення окремих договорів з юристами.
Крім того ОСОБА_1 не повідомив відповідача про намір зайняти якусь із вакантних посад, а тому підстави для задоволення позову з цих міркувань відсутні. Зазначає, що касаційна скарга лише містить перелік рішень Верховного Суду з предметом позову про поновлення на посаді, проте не доводить помилковості висновків апеляційного суду.
Зауважує, що попередня згода профспілкового органу вичерпала свої дію лише у зв`язку із тим, що позивач на підставі наказу від 15 липня 2021 року у період часу з 16 серпня 2021 року по 03 жовтня 2021 року був у відпустці.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Заводського районного суду м. Миколаєва справу № 487/7770/21.
12 квітня 2023 року справа № 487/7770/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на посадах головного юрисконсульта, головного фахівця-юрисконсульта в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії з 29 грудня 2012 року до 05 жовтня 2021 року, що підтверджується наказом від 29 грудня 2012 року № 24-ОС, довідкою від 05 жовтня 2021 року № 14/01-05/184 та особовою карткою ОСОБА_1 (а. с. 27, 56 том 1).
12 липня 2021 року директором Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії було направлено лист голові Держпродспоживслужби № 14/01-05/113 про необхідність приведення до вимог діючого законодавства та фактичного виробничого процесу штатного розпису установи в межах існуючої штатної чисельності працівників (а. с. 107, 108 том 1).
29 липня 2021 року голова Держпродспоживслужби затвердив нову структуру Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії із загальною чисельністю штату працівників - 57, в якій відсутня посада головного фахівця-юрисконсульта, яку обіймав позивач (а. с. 40 том 1).
30 липня 2021 року заступником голови Держпродспоживслужби затверджено нові штатні розписи Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії, введені в дію - 01 серпня 2021 року, за загальним фондом (36 штатних одиниць) та за спеціальним фондом (21 штатна одиниця), у яких відсутня посада головного фахівця-юрисконсульта (а. с. 113 - 115 том 1).
03 серпня 2021 року відповідач видав наказ № 45-ОД про введення в дію з 01 серпня 2021 року структури Миколаївської обласної фітолабораторії.
Також того ж дня відповідач видав наказ № 46-ОД "Про вивільнення (звільнення) працівників у зв`язку із скороченням штату працівників", яким у зв`язку із затвердженням Держпродспоживслужбою нової структури та штатного розпису на підставі пункту 11 Положення про Миколаївську обласну фітосанітарну лабораторію наказав завідувачу відділу кадрової роботи попередити 9 осіб, серед яких головний фахівець-юрисконсульт ОСОБА_1, про наступне вивільнення (звільнення) з 05 жовтня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників (а. с. 141 том 1).
03 серпня 2021 року відповідач письмово попередив ОСОБА_1 про вивільнення з 05 жовтня 2021 року (а. с. 48 том 1).
06 серпня 2021 року директор Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії звернувся до голови профспілкового комітету Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії з поданням № 14/01-05/142 від 06 серпня 2021 на отримання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке було розглянуто на засіданні 12 серпня 2021 року (а. с. 49 том 1).
16 серпня 2021 року профспілковий комітет за результатами розгляду подання листом № 14/11-07/24 повідомив відповідача про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 51 том 1).
12 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву, якою повідомив роботодавця - Миколаївську обласну фітосанітарну лабораторію про бажання і готовність працювати у відповідача на іншій вакантній посаді та надіслав інформаційний запит щодо надання переліку усіх вакантних посад (а. с. 52, 53 том 1).
17 серпня 2021 року директор Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії листом №14/01-05/148 повідомив про наявність станом на 03 серпня 2021 року 8 вільних посад: заступник директора - завідувач відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів; заступник завідувача відділу фітосанітарного аналізу; технік загального відділу; провідний економіст загального відділу (2 штатні одиниці); провідний інженер з охорони праці загального відділу; провідний бухгалтер відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності (2 штатні одиниці) (а. с. 54 том 1).
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не повідомив відповідача про бажання зайняти якусь із вказаних відповідачем у відповіді посад, які були вільними, про що могло б свідчити подання ним заяви із зазначенням конкретної посади, яку він має намір обіймати.
05 жовтня 2021 року наказом № 20-ОС ОСОБА_1 був звільнений з посади головного фахівця-юрисконсульта згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 31 том 1).
З метою виконання вимог частини 9 статті 43 КЗпП України Миколаївський апеляційний суд звернувся до профспілкового комітету Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії та вищого профспілкового органу - Миколаївської міської організації профспілки працівників агропромислового комплексу харчової, переробної та хлібопекарської промисловості для розгляду питання щодо надання згоди роботодавцеві - Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії на звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця-юрисконсульта за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі наказу від 03 серпня 2021 року № 46-ОД.
Розглянувши звернення апеляційного суду, профспілковий комітет Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії та Миколаївська міська організація профспілки працівників агропромислового комплексу харчової, переробної та хлібопекарської промисловості надали згоду на звільнення ОСОБА_1 з Миколаївської обласної фітосанітарній лабораторії за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Рішення про надання згоди на звільнення позивача оформлені протоколом № 13 від 26 грудня 2022 року та протоколом засідання президії від 04 січня 2023 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).