Постанова
Іменем України
29 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 279/402/20
провадження № 61-6175св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Акціонерне товариство "Аграрний фонд",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 грудня 2020 року у складі судді Коваленко В.П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", яке у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд", АТ "Аграрний фонд"), у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Аграрний фонд" № 550-к від 09 грудня 2019 року в частині його звільнення з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього і малого бізнесу ПАТ "Аграрний фонд" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України; поновити його на цій посаді; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2019 року по 24 листопада 2020 року в сумі 591 681,51 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 03 серпня 2015 року відповідно до наказу ПАТ "Аграрний фонд" № 243-к від 31 липня 2015 року він прийнятий на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу по роботі в Житомирській області управління співробітництва з клієнтами СМБ комерційного департаменту товариства.
07 листопада 2018 року йогопереведено на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ "Аграрний фонд" згідно наказу товариства № 446-к від 06листопада 2018 року.
09 грудня 2019 року він подав заяву на звільнення згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України, посилаючись на несвоєчасне отримання заробітної плати. Цього ж числа наказом № 550-к його звільнено із займаної посади відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України. Зазначив, що заяви про звільнення за власним бажанням він не подавав і не підписував.
Посилаючись на те, що жодних підстав для звільнення його з роботи за частиною першою статті 38 КЗпП України відповідач не мав, наказ про звільнення підлягає скасуванню, а він - поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали цього суду від 29 грудня 2020 року, залишеним постановою Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Аграрний фонд" від 09 грудня 2019 року № 550-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього і малого бізнесу ПАТ "Аграрний фонд" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ "Аграрний фонд" з 09 грудня 2019 року.
Стягнуто з ПАТ "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2019 року по 01 грудня 2020 року в сумі 603957,06 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з займаної посади згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України, тому відповідач незаконно звільнив його відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 09 грудня 2019 року по 01 грудня 2020 року у розмірі 603 957,06 грн (середньоденна заробітна плата за жовтень та листопад 2019 року у розмірі 2 455,11 грнх 246 робочих днів).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року АТ "Аграрний фонд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що ОСОБА_1 у законний спосіб звільнений із займаної посади на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, а його позов спрямований на бажання отримати відповідні грошові компенсації. Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року, провадження № 6-34цс13 та у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 741/1128/17, провадження № 61-13588св18, не встановили, чи було порушено роботодавцем законодавство про працю, не досліджували докази, що стосуються спірного питання.
Суди не надали оцінку твердженням відповідача про те, що ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ про звільнення виключно у зв`язку з тим, що не погоджується з формулюванням причини звільнення. Згідно зі законодавством працівник може бути поновлений на посаді, якщо його звільнено без законної підстави і тільки у цьому разі такому працівнику може бути присуджено до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Незгода з формулюванням причини звільнення не тягне за собою поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд не встановив наявності перешкод у працевлаштуванні позивача через неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці.
Суд залишив поза увагою факт проведення повного розрахунку з позивачем у строки, визначені законодавством, що підтверджено випискою із рахунку банку (розрахунок проведено 09 грудня 2020 року).
При стягненні середнього заробітку суд вийшов за межі позову.
Крім того, позивач з 10 травня 2020 року перебував на обліку у Житомирському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю.
Суд першої інстанції неправомірно відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без доказів сплати судового збору.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не виплатив йому премію за листопад 2019 року, тому 09 грудня 2019 року він подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Проте роботодавець неправомірно звільнив його на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
У порядку статті 235 КЗпП України суд може змінити формулювання лише причини звільнення, а не підстави, якою у цій справі є порушення роботодавцем законодавства про працю, а не власне бажання працівника.
При стягненні середнього заробітку суд правомірно керувався частиною другою статті 235 КЗпП України, за якою орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Перебування на обліку у Житомирському міському центрі зайнятості не впливає на вирішення цього спору.
Він сплатив судовий збір за подання позовної заяви в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.
Суд першої інстанції припустився арифметичних посилок при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого становить 616 788,70 грн, а не 603 957,06 грн.Просив змінити рішення суду першої інстанції та стягнути середній заробіток у розмірі 616 788,70 грн.
Фактичні обставин справи, встановлені судами
Відповідно до наказу ПАТ "Аграрний фонд" № 243-к від 31 липня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки ПАТ "Аграрний фонд".
07 листопада 2018 року позивача переведено на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Житомирській області департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ "Аграрний фонд".
09 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з займаної посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки ПАТ "Аграрний фонд" та розірвання трудового договору згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України.
Цього ж дня 09 грудня 2019 року наказом № 550-к позивач звільнений за власним бажанням з 09 грудня 2019 року відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права