Постанова
Іменем України
29 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 520/11999/17
провадження № 61-9473св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрасова Алла Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С. від 23 травня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрасова А. М., про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов`язання повернути частину домоволодіння.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що
27 квітня 2004 року він та ОСОБА_3 в присутності представника
ТОВ "Атланта" Горленка Д. О. підписали угоду про укладення договору та передачу завдатку, за умовами якої продавець ОСОБА_3 зобов`язався продати, а він, як єдиний покупець, зобов`язався купити об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 . На виконання умов зазначеної угоди він сплатив ОСОБА_3 завдаток у розмірі 23 985,00 грн. Решту суми від ціни продажу зазначеного нерухомого майна (495 690,00 грн) ОСОБА_3 отримав від нього 02 червня 2004 року в присутності свідків, що засвідчено у розписці.
3. Посилався на те, що під час оформлення угоди про відчуження спірного домоволодіння між сторонами замість договору купівлі-продажу було підписано договір дарування домоволодіння з включенням до кола обдарованих крім нього ще ОСОБА_4 . Зазначав, що це було викликане бажанням спростити оформлення документів, а також наявністю у нього переживань щодо можливих протиправних дій, пов`язаних із відібранням у нього нерухомості, як у літньої людини в складних життєвих обставинах. Водночас ОСОБА_4 він довіряв, на першу вимогу останній мав повернути йому 1/2 частину домоволодіння.
4. Зосереджував увагу на тому, що зазначеним домоволодінням він користується особисто, у тому числі проводить богослужіння у храмі-каплиці. Крім того, за указаною адресою зареєстрована релігійна громада.
5. Зазначав, що незважаючи на одноособове придбання ним спірного домоволодіння та погоджений порядок користування ним, 03 вересня 2017 року ОСОБА_4 повідомив, що має намір використати на свій розсуд належну йому 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
6. З огляду на відсутність правової підстави для набуття ОСОБА_4 права власності на спірне домоволодіння, оскільки він не брав участі у його купівлі, позивач вважав, що спірна частина домоволодіння підлягає поверненню на його користь, як така, що набута безпідставно.
7. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2004 року між ОСОБА_3, з однієї сторони, і ним та ОСОБА_4, з другої сторони, удаваним правочином; визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ним; визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_4 повернути йому 1/2 частину зазначеного вище домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
8. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
9. Визнано удаваним правочином договір дарування домоволодіння на АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2004 року між ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А. М., зареєстрований в реєстрі за №1712.
10. Визнано дійсним договір купівлі-продажу продажу житлового будинку літ. "А" загальною площею 64 кв. м, в тому числі житловою площею 49,5 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами у вигляді сараю літ. "В", льоху літ. "Г", огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,584 га
на АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
11. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. "А" загальною площею 64 кв. м, в тому числі житловою площею 49,5 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами у вигляді сараю літ. "В", льоху літ. "Г", огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,584 га на АДРЕСА_1 .
12. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір дарування спірного нерухомого майна вчинено сторонами з метою приховування договору купівлі-продажу, зокрема з метою ухилення від сплати податків, що підлягають сплаті при оформленні договору купівлі-продажу. Водночас судом першої інстанції враховано, що договір дарування є безоплатним, а наявні у матеріалах справи письмові докази свідчать, що позивач сплатив ОСОБА_3 реальну вартість будинку по АДРЕСА_1, а тому договір дарування зазначеного майна
від 02 червня 2004 року є удаваним.
14. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із правомірності набуття права власності позивачем на спірне домоволодіння за договором купівлі-продажу, а також відсутності доказів вступу ОСОБА_5 у володіння та користування його 1/2 частиною, яку позивач просить повернути.
15. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Київського районного суду
м. Одеси від 14 червня 2018 року залишено без задоволення.
16. Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
17. Визнано удаваним правочином договір дарування домоволодіння на АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2004 року між
ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А. М., зареєстрований в реєстрі за №1712.
18. Визнано дійсним договір купівлі-продажу продажу житлового будинку літ. "А" загальною площею 64 кв. м, в тому числі житловою площею 49,5 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами у вигляді сараю літ. "В", льоху літ. "Г", огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,584 га на АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2004 року між
ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що дійсна спрямованість волі сторін при укладанні договору дарування від 02 червня 2004 року була спрямована на приховування договору купівлі-продажу, що свідчить про його удаваність. Водночас при застосуванні наслідків визнання договору дарування удаваним судом першої інстанції не враховано, що такий договір укладався між трьома сторонами, а положеннями Цивільного кодексу України не передбачено правових підстав для визнання удаваним чи недійсним правочину в частині його сторони. З цих підстав визнані такими, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне домоволодіння та повернення йому 1/2 частини зазначеного нерухомого майна.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. 21 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року та залишити в силі заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року.
21. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі
Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року
у справі № 346/2238/15-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного розгляду цієї справи, а при прийнятті оскаржуваної постанови не надав правову оцінку ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року. Заявник указує, що справу розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Також звертає увагу, що повний текст оскаржуваної постанови складено поза межами строків, встановлених законом (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував відмінність обставин справи, що переглядається у касаційному порядку, та справи № 346/2238/15-ц, у якій було викладено правовий висновок Верховного Суду, що був застосований судом при вирішенні спірних правовідносин. Зазначає, що у спірних правовідносинах волевиявлення надійшло від всіх сторін, які приймали участь у правочині. ОСОБА_4 не приймав майно у дар, не сплачував за нього кошти.
23. Зосереджує увагу на тому, що він особисто користується спірним домоволодінням та несе витрати з його утримання. Надані ОСОБА_4 докази здійснення утримання спірного домоволодіння не відповідають дійсності та є недопустимими.
24. Вважає, що суд апеляційної інстанції, визнавши дійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 з однієї сторони і ним та ОСОБА_4 з другої сторони, вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві не ставилось питання про визнання прав покупця за ОСОБА_4 .
25. Зауважує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи без його участі та належного повідомлення. Зазначає, що судову повістку про виклик до суду він отримав на 13 жовтня 2023 року, повістку із датою судового засідання на 23 травня
2023 року він не отримував, а участь його представника при ухваленні оскарженого рішення зумовлена виключно випадковим характером. Посилається на те, що мав намір особисто прийняти участь у судовому розгляді справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/11999/17, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постановиОдеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
27. 31 липня 2023 року матеріали цивільної справи № 520/11999/17 надійшли на адресу Верховного Суду.
28. 16 серпня 2023 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, тобто з пропуском встановленого судом строку для його подання (21 липня 2023 року).
29. Відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
30. Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
31. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
32. Ураховуючи, що в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 30 червня 2023 року було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21 липня 2023 року, копію зазначеної ухвали ОСОБА_4 отримав 10 липня 2023 року, що підтверджується відповідним зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відзив на касаційну скаргу подав лише 16 серпня 2023 року та не просить продовжити йому встановлений строк для його подання, з обґрунтуванням причин неможливості подання відзиву у встановлений судом строк, зазначений відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. 27 квітня 2004 року між ОСОБА_1, (покупець) та
ОСОБА_3 (продавець), в присутності представника ТОВ "Атланта" Горленко Д. О., було складено угоду про укладання договору та передачу завдатку, за умовами якої продавець ОСОБА_3 зобов`язувався продати, а ОСОБА_1 зобов`язувався купити в строк до 27 травня
2004 року об`єкт нерухомості, який розташований по АДРЕСА_1 . Також угодою передбачено, що в якості забезпечення виконання зобов`язань по цій угоді покупець вносить продавцю завдаток в розмірі 23 985,00 грн, що в еквіваленті складає 4 500,00 дол. США.
34. 02 червня 2004 року між ОСОБА_3 з однієї сторони та
ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 і ОСОБА_1 прийняли в дар в рівних частках домоволодіння з надвірними спорудами за номером АДРЕСА_1 .
35. Відповідно до пункту 4 вказаного договору ціна договору склала 23 373,00 грн. Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А. М. та зареєстровано в реєстрі за