ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 714/115/21
провадження № 51-2528км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 27 січня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260070000176, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком тривалістю один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за епізодом крадіжки майна потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в нічз 22 на 23 листопада 2020 рокута виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю, що саме ним вчинено дане кримінальне правопорушення.
Також указаним вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 27 січня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасовано та ухвалено свій вирок, яким визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком тривалістю два роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім того, цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2020 року.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, в червні 2020 року в невстановлений час, переслідуючи мету особистого збагачення, маючи при собі ключ від вхідних дверей, проник до приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_8, звідки таємно викрав чотири стільці з металевими ніжками та дерев`яними спинками марки "Чернігівське" вартістю 155 грн кожен, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 620 грн.
Крім того, в період часу з 08 по 10 серпня 2020 року в невстановлений час ОСОБА_6 повторно, переслідуючи мету особистого збагачення, маючи при собі ключ від вхідних дверей, проник до приміщення вказаного магазину, звідки таємно викрав холодильну вітрину марки "Інтертехніка", модель "Інтер-501", об`ємом 370 л, вартістю 5156,67 грн, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Також ОСОБА_6 у період часу з 22 по 23 листопада 2020 року в невстановлений час, повторно, переслідуючи мету особистого збагачення, маючи при собі ключ від вхідних дверей, проник до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" по
АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_8, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1800 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 50 862,96 грн, і продукти на загальну суму 8535,10 грн, що належать ОСОБА_8, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 58 108,36 грн., а також продукти, що належать ОСОБА_9, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1289,70 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього і направити справу на новий розгляд в суд другої інстанції в іншу область. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на фальсифікацію доказів і непричетність до вчинення крадіжок чужого майна. Зазначає, що апеляційний суд, провівши часткове судове слідство, не досліджував відеозапис вилучення ключів з його автомобіля відповідно до протоколу обшуку від 12 грудня 2020 року. При цьому стверджує, що з протоколу обшуку автомобіля та відеозапису до нього вбачається, що з автомобіля марки "Фольксваген Кадді", н.з. НОМЕР_1, не вилучалась зв`язка з трьома ключами, але слідство надало на дослідження судової трасологічної експертизи № СЕ-19/126-20/8488-ТР/2022-К від 22 грудня 2020 року дану зв`язку, в якій був ключ, що підходить до замка від вхідних дверей магазину. Посилається на порушення апеляційним судом положень ст. 17 КПК і вважає, що питання фальсифікації доказів слідством не було предметом дослідження в апеляційному провадженні.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 проситьскасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і направити справу на новий розгляд в суд другої інстанції в іншу область. На обґрунтування наводить такі ж доводи, як і засуджений. Також вважає помилковим посилання апеляційного суду на те, що відсутність звернення стороною захисту із заявою про вчинення злочину не свідчить про фальсифікацію доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав подані касаційні скарги, просив скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду та надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.