Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 369/4378/22
провадження № 61-7818св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просив визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,7 кв.м., визнати за ним право власності на частину житлового будинку загальною площею 497,5 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 та на частину земельних ділянок під ним площею 0,0396 га, кадастровий номер 3222485901:01:019:5050, та площею 0,0374 га, кадастровий номер 3222485901:01:019:5051, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2008 року. У 2015 році відповідачкою за кошти позивача було придбане спільне майно: об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку під ним площею 0,0770 га. У наступному за кошти позивача житловий будинок був повністю побудований та введений в експлуатацію, за відповідачкою було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 497,5 кв.м. та видане відповідне свідоцтво. У 2015 році відповідачка здійснила поділ земельної ділянки на дві нові земельні ділянки. У 2021 році на земельній ділянці 3222485901:01:019:5051 за кошти позивача було побудовано ще один житловий будинок загальною площею 174 кв.м. 11 серпня 2017 року за кошти позивача відповідачкою було придбано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м.
Оскільки майно було придбане в період шлюбу, воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити майно шляхом визнання за ним частки в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції слугувало порушення судом норм процесуального права, відсутність у справі підтвердження про повідомлення позивача про розгляд справи.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що між сторонами дійсно існує спір за умови перебування їх у зареєстрованому шлюбі; поділ майна подружжя в обраний спосіб порушує майнові права та інтереси третіх осіб як стягувачів й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають своїми правами.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 11 000,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що представником ОСОБА_3 - адвокатом Лаухіною В. В. доведено заявлений розмір витрат на правничу допомогу, і такий розмір є співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 725/1776/18, від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц, від 04 березня 2020 рок в справі № 761/22696/17, від 06 березня 2019 року в справі № 317/3272/16-ц, від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року в справі № 6-486цс16, від 14 вересня 2016 року в справі № 334/5907/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що недобросовісність поведінки подружжя під час поділу спільного майна подружжя, зловживання правами й існування негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах, чого третьої особою зроблено не було.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У червні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Лаухіна В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача, а оскаржувані судові рішення апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав доказів і не обґрунтував у чому полягає порушення його прав та чому необхідно визнати спірне нерухоме майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Дії, які спонукали позивача ініціювати цей позов, зумовлені невиконанням судових рішень, що набрали законної сили та є обов`язковими до виконання, про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів. Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створили штучний позов з метою умисного невиконання судового рішення про стягнення боргу та уникнення його сплати.
Щодо додаткової постанови апеляційного суду про стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на правничу допомогу зазначає, що апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_3, зважаючи на обгрунтованість, доведеність та співмірність витрат третьої особи на правничу допомогу.
У серпні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу задовольнити, прийняти визнання нею позову. Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не існує спору щодо спірного майна. Указує на те, що позов визнає, оскільки не може заперечувати те, що спірне майно купувалось сторонами за спільні кошти подружжя, а відтак позивач має право на половину спірного майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/4378/22 та витребувано цивільну справу з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 01 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який на час розгляду справи не розірвано.
За час перебування сторін у шлюбі ними було придбано: 11 серпня 2017 року квартиру АДРЕСА_1 ; 9 лютого 2015 року об`єкт незавершеного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, а саме житловий будинок (готовністю 92%), що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0770 га, кадастровий номер 3222485901:02:019:0032; 09 лютого 2015 року земельну ділянку площею 0,0770 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222485901:01:019:0032.
Що стосується квартири АДРЕСА_1, то квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2017 року, в якому зазначено (пункт 5.5.), що грошові кошти, які ОСОБА_2 витрачає на придбання вказаного нерухомого майна, є її особистою приватною власністю, придбана квартира також буде її особистою приватною власністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 911 240,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 10 510 грн.
На момент звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на частину вищезазначеного нерухомого майна перебуває виконавче провадження № 68518412 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.