Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 727/6687/22
провадження № 61-3174св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуакціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2022 року у складі судді Байцар Л. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 07 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Лисака І. Н.,
Височанської Н. К., Литвинюк І. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Крамар Ірина Іванівна, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до кредитного договору
від 20 квітня 2006 року № E/V06669 ОСОБА_2 отримав від банку кредит в сумі 35 000 євро зі сплатою 14% річних на суму залишку заборгованості
з кінцевим терміном повернення до 20 квітня 2009 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") укладено договір іпотеки № E/V06669-1, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме будинок на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував,
у зв`язку з чим станом на 11 липня 2022 року виникла заборгованість
у розмірі 97 636,94 євро.
Оскільки законодавством не передбачено обов`язково вимагати від боржника повернення усієї суми, кредитодавець на свій розсуд заявив до стягнення заборгованість у розмірі 41 468,20 євро, з яких:
10 165,33 євро - заборгованість за тілом кредиту;
31 302,87 євро - заборгованість за процентами за користування кредитом.
В рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, банк просив суд звернути стягнення на будинок
на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах, а також виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 листопада
2022 року у позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що банк із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся 15 липня 2022 року з пропуском строку позовної давності. Враховуючи відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки, суд відмовив у виселенні ОСОБА_1 з будинку, який нею придбаний не за кредитні кошти.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2022 року
в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки скасовано
та в цій частині ухвалено нове судове рішення.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 20 квітня 2006 року
№ E/V06669 у розмірі 41 468,20 євро, з яких: 10 165,33 євро - заборгованість за кредитом, 31 302,87 євро - заборгованість за процентами за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами
на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право особистої власності від 14 травня 1990 року, виданим Чернівецьким міським житловим управлінням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів на підставі рішення
від 24 квітня 1990 року № 130/6, шляхом реалізації (продажу) предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 листопада
2022 року в частині відмови у виселенні ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку на
АДРЕСА_1 змінено з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду.
Зупинено виконання постанови в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.
Звернувши стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 зобов`язання за кредитними договором не виконував,
а відповідачка не заперечила існуючої заборгованості та її розміру.
Оскільки в іпотеку був переданий житловий будинок, який придбаний (набутий) не за рахунок кредитних коштів, а позивач не запропонував інше приміщення, яке відповідало б вимогам "житлового" в розумінні ЖК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для виселення відповідачки.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у виселенні скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Крамар І. І., просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
03 березня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з касаційною скаргою на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 листопада
2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 лютого
2023 року в частині вирішення вимог про виселення.
03 березня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Крамар І. І., звернулася з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк", та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Крамар І. І.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ КБ "ПриватБанк" зазначає те, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц,
від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року
у справі № 344/12708/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для виселення відповідачки та інших осіб з іпотечного майна без надання їм іншого постійного житла, оскільки неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 2 окремих об`єкта житлової нерухомості, а саме предмет іпотеки - будинок на
АДРЕСА_1, а також житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (частка власності - 18/25).
Отже, у відповідачки наявна частка (18/25) у праві власності на інше житло, окрім предмета іпотеки, тому вона може бути безперешкодно виселена
з будинку, що є предметом іпотеки.
Суд апеляційної інстанції, застосовуючи статтю 109 ЖК України, не перевірив наявність житлової нерухомості, яка перебуває у власності відповідачки, та чи є предмет іпотеки єдиним її житлом.
За встановлених обставин вимоги частини другої статті 109 ЖК України не покладають на банк обов`язку надавати відповідачці інше постійне житло
і зазначати його у позовній заяві.
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених
у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 737/771/20, від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16,
від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, від 25 березня 2019 року
у справі № 161/19329/13-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 128/2176/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15-ц, від 07 червня 2018 року
у справі № 668/8830/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі
№ 161/15679/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16, від 10 лютого 2016 року у справі
№ 6-2830цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16,
від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16, від 23 листопада
2016 року у справі № 6-2104цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що відзив на апеляційну скаргу не надходив, оскільки відзив наявний у матеріалах справи. Крім того у постанові апеляційного суду не зазначено про участь представника відповідачки у судовому засіданні, а отже не враховано її пояснення щодо апеляційної скарги.
Апеляційний суд не звернув увагу, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2009 року стягнуто солідарно
з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку борг за кредитним договором від 20 квітня 2006 року № E/V06669 в розмірі 112 202, 39 грн.
Пред`явивши позов про стягнення кредитної заборгованості банк на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і з цього моменту почався перебіг позовної давності.
Однак із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся до суду 15 липня 2022 року, тобто з пропуском позовної давності, на що звернув увагу суд першої інстанції при відмові у позові.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з кредитним договором від 20 квітня 2006 року № E/V06669, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 35 000 євро зі сплатою 14 % за користування кредитом,
з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2009 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між
ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 20 квітня 2006 року укладено договір іпотеки № Е/V06669-1, згідно з яким відповідач передала в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок, розташований на АДРЕСА_1,
за ціною предмета іпотеки 205 746 грн.
Згідно з пунктом 22 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 19.8.1, 19.8.2, 19.8.3 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволенні вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Відповідно до пункту 27 договору іпотеки термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем та іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором, та всіма додатковими угодами до нього.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня
2009 року року стягнуто солідарно із ОСОБА_2 (позичальника) та ОСОБА_3 (поручителя) на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" борг за кредитним договором від 20 квітня 2006 року № E/V06669 в розмірі
112 202,39 грн, судові витрати 1 210,63 грн, а всього 113 413,02 грн.
21 травня 2009 року Першотравневим районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист № 2-863/09, який було повернуто постановами державного виконавця від 10 грудня 2015 року та від 25 червня 2019 року.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області
від 07 березня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року, визнано виконавчий напис № 2995, виданий 24 липня 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балицьким О. О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" суми боргу
14 263,74 євро та 2 417,65 грн таким, що не підлягає виконанню та скасовано його. В іншій частині позовних вимог відмовлено
за безпідставністю. Скасовано арешт на будинок
АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
За розрахунком банку заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2006 року № E/V06669 становить 97 636,94 євро.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним іобґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Предметом спору у розглядуваній справі є зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки згідно зі статтею 41 Закону, тобто шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
При вирішенні спору перед судами зокрема постало питання, чи було перервано строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок поданням позову про стягнення боргу за основним зобов`язанням.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону (в редакції на час укладення договору іпотеки) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника