Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 753/4440/20
провадження № 61-2085св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна шляхом стягнення грошової компенсації вартості частки такого майна, стягнення майнової компенсації за володіння і користування частиною у спільній частковій власності та припинення права власності на частку у спільному майні.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Протягом більше 10 років у вказаній квартирі проживає ОСОБА_5 (рідний брат відповідача ОСОБА_2 та син відповідача ОСОБА_4 ) разом зі своєю сім`єю, які безоплатно користуються належною йому частиною квартири. Відповідач ОСОБА_4 жодного дня в цій квартирі не проживала, однак була зареєстрована в ній та в подальшому отримала право власності на її 1/4 частину в процесі приватизації, так як хворіла і для її лікування була необхідна реєстрація в місті Києві. Такими діями відповідачів була штучно зменшена його частка в праві власності на спірну квартиру, яку в свій час отримала відповідачка ОСОБА_2 на сім`ю з трьох чоловік ( ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ). Через численні конфліктні ситуації з липня 2015 року він не може користуватися належною йому часткою у квартирі та вимушений був шукати інше житло. Крім того, він з відповідачем ОСОБА_2 в період шлюбу придбав квартиру АДРЕСА_2, а 04 травня 2018 року він та відповідач ОСОБА_2 за взаємною згодою подарували цю квартиру спільній доньці - відповідачу ОСОБА_3 . В цей же день відповідач ОСОБА_2 виплатила 1/2 частину обумовленої між ними компенсації за набуте в шлюбі майно та пообіцяла найближчим часом компенсувати решту грошей за умови відчуження належної йому 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на користь доньки - відповідача ОСОБА_3 . Він не міг проживати у квартирі АДРЕСА_2, оскільки там проживають відповідачі та співмешканець відповідача ОСОБА_2 . Фактично відповідачі, будучи зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1, без його згоди вселили в це житло свого родича - ОСОБА_5 разом із сім`єю, а самі проживають у квартирі АДРЕСА_2 . Частки співвласників квартири АДРЕСА_1 в натурі не можуть бути виділені, оскільки площі жилих кімнат не відповідають ідеальним часткам співвласників, а відповідачі використовують квартиру повністю, при цьому він не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном, зокрема проживати у спірній квартирі або отримувати кошти за користування належною йому часткою. На його неодноразові пропозиції продати квартиру та поділити грошові кошти від її реалізації відповідачі відмовляються. Отже, маючи у власності 1/4 частину спірної квартири, він не має можливості користуватись і розпоряджатись своєю власністю на власний розсуд. Це зумовлено тією обставиною, що спільна квартира є неподільною та в ній зі згоди відповідачів тривалий час безоплатно проживають сторонні для нього особи. Таким чином, між сторонами в добровільному порядку не досягнуто згоди про сплату грошової компенсації вартості його частки квартири АДРЕСА_1, відповідачі, на відміну від нього, забезпечені житлом і спроможні виплатити йому компенсацію. Також відповідачі повинні сплатити йому матеріальну компенсацію за володіння та користування належною йому 1/4 частиною у спільній частковій власності, у вигляді частини коштів від орендної плати квартири, яка в середньому по місту Києву складає 14 000 грн. Відтак вартість оренди його 1/4 частини квартири складає 3 500 грн на місяць. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах на свою користь грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 532 295,75 грн;
- стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах на свою користь матеріальну компенсацію за володіння та користування 1/4 частиною квартири АДРЕСА_1 в сумі 131220 грн;
- припинити його право спільної часткової власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 з дня отримання ним грошової компенсації та визнати з цієї дати за відповідачами в рівних частинах право спільної часткової власності на 1/4 частину вказаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у складі судді Сирбул О. Ф. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторона позивача не надала доказів на підтвердження того, що відповідачі чинять позивачу перешкоди у проживанні в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідачі не з`являлися у судові засідання, відзив на позов не надали та відповідно не висловили про бажання здійснити компенсацію позивачу вартості 1/4 частки спірної квартири, а нормами Цивільного кодексу України не передбачено примусового стягнення з інших співвласників грошової компенсації у разі їх незгоди на таку компенсацію. Тому суд дійшов висновку про те, що відповідачами не порушено право позивача на частину спільного майна. Оскільки у задоволенні первісної вимоги про стягнення компенсації вартості частки квартири судом відмовлено, то похідні позовні вимоги про припинення права ОСОБА_1 про припинення його права спільної часткової власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 з дня отримання ним грошової компенсації та визнання з цієї дати за відповідачами в рівних частинах права спільної часткової власності на 1/4 частину вказаної квартири, також не підлягають задоволенню. Крім того, в матеріалах відсутні будь-які докази використання (оренди) спірної квартири іншими особами на платній основі, тому суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідачів в рівних частинах на користь позивача матеріальної компенсації за володіння та користування 1/4 частиною спірної квартири.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 952,72 грн, або документів, що можуть підтверджувати звільнення від такої сплати. Крім того, доводи заявника про неможливість сплатити судовий збір у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем не підтверджено належними та допустимими доказами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено заявнику 20 грудня 2022 року, однак конверт із вкладенням та рекомендованим повідомленням повернувся на адресу апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" і станом на 10 січня 2023 року недоліки апеляційної скарги не усунуто. Крім того, ОСОБА_1 не подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з поважних причин, зокрема у зв`язку із введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.
04 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в апеляційній скарзі на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року він зазначив, що зареєстрований, однак не проживає в спірній квартирі АДРЕСА_1 . Тому з метою вчасного ознайомлення з усіма процесуальними документами та судовими рішеннями у справі він вказав в тексті апеляційної скарги адресу електронної пошти та контактний номер телефону. Про існування ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху йому не було відомо з поважних причин, а внаслідок не направлення вказаної ухвали суду на його офіційну електронну адресу та не повідомлення за вказаним телефоном були порушені його права та охоронювані законом інтереси на апеляційне оскарження судового рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 952,72 грн, або документи, що можуть підтверджувати звільнення від такої сплати.
20 грудня 2022 року Київський апеляційний суд направив копію вищевказаної ухвали на адресу, яку заявник зазначив в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_3 ).
Однак 04 січня 2023 року конверт з копією ухвали від 19 грудня 2022 року було повернуто апеляційному суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.