Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 295/4526/14
провадження № 61-11058св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал", яке є правонаступником публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк";
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ;
відповідач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 червня 2021 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк"), яке змінило назву на ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 575-006/08Р (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 350 000 доларів США зі сплатою 17,99 процентів річних на строк до 24 жовтня 2013 року. Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 03 вересня 2009 року між сторонами була досягнута домовленість про реструктуризацію заборгованості шляхом встановлення нового графіка погашення кредиту. В подальшому між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 26 січня 2011 року, умовами якого визначено, що кредит надається з 24 жовтня 2008 року до 15 листопада 2010 року під 17,99 процентів річних, а з 15 листопада 2010 року до 24 жовтня 2013 року - під 12 процентів річних. При цьому відповідач зобов`язалася погашати реструктуризовані проценти за кредитом у загальній сумі 40 304 доларів США, починаючи з 01 січня 2012 року до 10 грудня 2012 року щомісячно до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, згідно з орієнтованим графіком щомісячних платежів, який вказаний в додатку № 1 до договору. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 24 червня 2014 року в неї утворилася заборгованість у розмірі 589 193,02 доларів США, з яких: 335 332 доларів США - за тілом кредиту; 135 935,02 доларів США - за процентами за користування кредитом; 54 324 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 63 602 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Враховуючи викладене, ПАТ КБ "Правекс-Банк" просило стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Протокольною ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 10 вересня 2019 року до участі у справі за первісним позовом залучено правонаступника ПАТ КБ "Правекс-Банк" - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал").
У червні 2021 року ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" подало суду письмові пояснення, в яких уточнило позовні вимоги та просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 411 267,02 доларів США, з яких: 291 738 доларів США - за тілом кредиту; 119 529,02 доларів США - за процентами за користування кредитом.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до акціонерного товариства "Правекс-Банк" (далі - АТ "Правекс-Банк"), ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - ТОВ "ФК "Авістар"), про визнання правочинів недійсними.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2017 року між ПАТ КБ "Правекс-Банк" (продавець), яке змінило назву на АТ "Правекс-Банк", та ТОВ "ФК "Авістар" (покупець), було укладено договір купівлі-продажу прав вимог, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі. У додатку 1 переліку кредитних договір та договорів забезпечення зазначені, зокрема Кредитний договір та договір про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф, укладені між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 . В подальшому 13 березня 2018 року між ТОВ "ФК "Авістар" (продавець) та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" (покупець) було укладено договір № 13032018/3 купівлі-продажу прав вимог, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцеві право вимоги до боржника за кредитними договорами, а покупець зобов`язується прийняти зазначене право вимоги та сплатити продавцеві грошові кошти. В додатку № 1 до цього договору знаходиться реєстр прав вимоги, що передаються продавцем покупцю, серед яких вказано Кредитний договір та договір про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф, укладені між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 . Зазначені договори купівлі-продажу прав вимог за своєю правовою природою є договорами факторингу, однак ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11. Оскільки ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" на час вчинення зазначених правочинів не мали генеральної та/або індивідуальної ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою, то ці договори є недійсними відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги від 26 травня 2017 року, укладений між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ТОВ "ФК "Авістар", а також договір купівлі-продажу прав вимог від 13 березня 2018 року, укладений між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" в частині купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 01 березня 2021 року первісний та зустрічний позови об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16 червня 2021 року, з урахуванням ухвали цього суду від 14 липня 2021 року про виправлення описки, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимог від 13 березня 2018 року № 13032018/3, укладений між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" в частині купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором та за договором про відкриття кредитної лінії від 24 жовтня 2008 року, укладених між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 . У задоволенні інших вимог за зустрічним позовом відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність заборгованості за Кредитним договором станом на 24 червня 2014 року в сумі 480 137 доларів США, яка складається із 345 145 доларів США заборгованості за тілом кредиту та 134 992 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом підтверджується належними та допустимим доказами. Однак ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 411 267,02 доларів США, з яких: 291 738 доларів США - за тілом кредиту; 119 529,02 доларів США - за процентами за користування кредитом, що розрахована як різниця між сумою переданих прав за договором купівлі-продажу прав вимог та вартістю відчуження предмета іпотеки. Оскільки ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу прав вимог не мали ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, то вказані правочини суперечать вимогам статей 203, 215 ЦК України. Тому договір купівлі-продажу прав вимог від 13 березня 2018 року № 13032018/3, укладений між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" в частині купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором та за договором про відкриття кредитної лінії від 24 жовтня 2008 року, укладених між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1, підлягає визнано недійсним. При цьому суд відмовив у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимог від 26 травня 2017 року, укладеного між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ТОВ "ФК "Авістар" в частині купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором та за договором про відкриття кредитної лінії від 24 жовтня 2008 року, укладених між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1, за спливом позовної давності, про застосування якої заявив позивач за первісним позовом. Вказаний висновок суду обґрунтований тим, що 07 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Польські зорі" (далі - ТОВ "Фірма Польські зорі") в порядку господарського судочинства звернулося до суду з позовом до ПАТ КБ "Правекс-Банк", ТОВ "ФК "Авістар", третя особа - ОСОБА_1, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26 травня 2017 року. Цей позов був поданий за підписом ОСОБА_1 як директора ТОВ "Фірма Польські зорі". Ухвалою суду від 05 грудня 2017 року позов ТОВ "Фірма Польські зорі" повернутий без розгляду, а тому саме з цього часу розпочався відлік позовної давності за вимогами ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26 травня 2017 року. В цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом в лютому 2021 року, пропустивши трирічну позовну давність. За таких обставин часткове задоволення зустрічного позову (визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимог від 13 березня 2018 року) призвело до відсутності у ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" прав кредитора, у зв`язку з чим первісний позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" задоволено. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 червня 2021 року та ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 14 липня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 411 267,02 доларів США, з яких: 291 738 доларів США - тіло кредиту; 119 529,02 доларів США - проценти за користування кредитом. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" є фінансовими установами, які на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу прав вимог мали право здійснювати фінансові послуги, зокрема надавати послуги факторингу, без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства. Суд першої інстанції правильно встановив, що на час укладення цих договорів ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" не мали ліцензій на здійснення валютних операцій, але помилково виходив із обов`язковості наявності таких ліцензій на час укладення договорів. У даному випадку 26 травня 2017 року між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ТОВ "ФК "Авістар" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, а 13 березня 2018 року між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" укладений договір купівлі-продажу прав вимог, тобто договори про переуступку права вимоги, які за своїм змістом є договорами факторингу. Укладення таких договорів не передбачає наявності генеральної або індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, оскільки ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору. ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" не укладали з ОСОБА_1 (боржником) кредитного договору. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги зустрічного позову є доведеними. Натомість ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" мали право на укладення оспорюваних договорів від 26 травня 2017 року та 13 березня 2018 року, за якими право вимоги законно переуступлено без наявності ліцензій на здійснення валютних операцій. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 752/18402/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі №562/3925/18. За таких обставин відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26 травня 2017 року та купівлі-продажу прав вимог від 13 березня 2018 року в частині Кредитного договору та договору про відкриття кредитної лінії від 24 жовтня 2008 року №575-005/08Ф, оскільки під час укладання оспорюваних договорів були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо їх змісту та форми вчинення, а тому висновки суду першої інстанції з приводу доведеності зустрічного позову є помилковими. Наведене свідчить про те, що зустрічний позов не доведений, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, відтак відсутня необхідність обговорювати заяву ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 . Висновком експерта від 20 вересня 2018 року № 14691 документально підтверджується заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором в розмірі 480 137 доларів США, яка складається із 345 145 доларів США заборгованості за тілом кредиту та 134 992 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом. При цьому внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" задовольнило вимоги за Кредитним договором в сумі 60 000 доларів США (зарахувавши на погашення заборгованості за тілом кредиту - 43 594 доларів США та за процентами за користування кредитом - 16 406 доларів США), за рахунок вартості предмета іпотеки 1 500 000 грн. Тобто, вартість іпотечного майна не покрила вимог позивача за первісним позовом в повному обсязі. За умовами договору іпотеки, позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачає недійсність наступних вимог. Отже, у спірних правовідносинах позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки не вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя, яким є ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", щодо виконання саме боржником ОСОБА_1 основного зобов`язання та після завершення позасудового врегулювання кредитор у даному випадку може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання і вартістю предмета іпотеки. Розмір заборгованості, який відступлено ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" складав 471 267,02 доларів США, з яких 335 332 доларів США - за тілом кредиту та 135 935,02 доларів США - за процентами за користування кредитом. Отже, різниця між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки складає 411 267,02 доларів США (471 267,02 - 60 000), яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 291 738 доларів США (335 332 - 43 594) та заборгованості за процентами за користування кредитом - 119 529,02 доларів США (135 935,02 -16 406). ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту до 30 липня 2012 року (дата останнього погашення). До цього часу позичальник періодично вносила кошти на погашення кредиту, інтервали за якими не перевищували загальної позовної давності. Первісний позов пред`явлений до суду 18 березня 2014 року. Отже, заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом нараховані у межах загальної позовної давності, а тому первісний позов підлягає задоволенню, а з боржника належить стягнути на користь кредитора заборгованість у сумі 411 267,02 доларів США, що складається з тіла кредиту та процентів за користування кредитом, яка є різницею між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 16 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову, а постанову Житомирського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року - повністю та ухвалити нове судове рішення, яким її вимоги за зустрічним позовом задовольнити.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18),від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21), в постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11 (провадження № 61-2309св18), від 11 серпня 2021 року у справі № 520/8982/18-ц (провадження № 61-8498св21), а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Богунського районного суду міста Житомира, клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення задоволено та зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків викладених:
- в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) щодо розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги;
- в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11 (провадження № 61-2309св18), аналіз якої свідчить про те, що фінансова установа зобов`язана була мати ліцензію на здійснення валютних операцій при укладенні договору факторингу, якщо право вимоги, відчуження якого є предметом договору факторингу, визначене у іноземній валюті;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), в якій зазначено, що у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини перша та друга статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг");
- в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21), згідно з якими після завершення позасудового врегулювання спору та звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними й підстав для звернення стягнення на інше майно, що перебуває в іпотеці, або стягнення коштів із боржника немає;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) та в постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 520/8982/18-ц (провадження № 61-8498св21) про те, що ціна, за якою відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, має істотне значення.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося саме на підставі висновку від 18 травня 2018 року, яким визначено вартість об`єкта оцінки в сумі 1 500 000 грн. Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" задовольнило вимоги за Кредитним договором в сумі 60 000 доларів США за рахунок вартості предмета іпотеки 1 500 000 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" подало до Верховного Суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 жовтня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", яке змінило назву на ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 350 000 доларів США зі сплатою 17,99 процентів річних на строк до 24 жовтня 2013 року.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20 вересня 2018 року № 14691 в бухгалтерському обліку ПАТ КБ "Правекс Банк" документально підтверджується видача готівкової іноземної валюти (кредиту) із банківського рахунку для обліку довгострокових кредитів в розмірі 350 000 доларів США за Кредитним договором до каси шляхом оформлення видаткового касового документа - заяви про видачу готівки (кредиту) в сумі 350 000 доларів США на користь ОСОБА_1 . Висновок експерта наявними у матеріалах справи доказами не спростований.
За умовами Кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 5 834 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця включно (пункт 4.1 Кредитного договору). Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування відсотків.
Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 03 вересня 2009 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про реструктуризацію заборгованості шляхом встановлення нового графіка погашення кредиту.
26 січня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, умовами якого визначено, що кредит надається з 24 жовтня 2008 року до 15 листопада 2010 року під 17,99 процентів річних, а з 15 листопада 2010 року до 24 жовтня 2013 року - під 12 процентів річних. При цьому ОСОБА_1 зобов`язалася погашати реструктуризовані проценти за кредитом у загальній сумі 40 304 доларів США, починаючи з 01 січня 2012 року до 10 грудня 2012 року щомісячно до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, згідно з орієнтованим графіком щомісячних платежів, який вказаний в додатку № 1 до договору.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором 24 жовтня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", яке змінило назву на ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 575-006/08Р, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: нежилі приміщення (група нежилих приміщень № 1-2 кафе піцерія (в літ. А): приміщення № 1 площею 3,2 кв. м, приміщення № 2 площею 57,3 кв. м; приміщення № 3 площею 5,8 кв. м; приміщення № 4 площею 2,3 кв. м; приміщення № 5 площею 1,8 кв. м; приміщення № 6 площею 1,1 кв. м; приміщення № 7 площею 6,6 кв. м; приміщення № 8 площею 4,1 кв. м; приміщення № 9 площею 2,8 кв. м; приміщення № 10 площею 2,9 кв. м; приміщення № 11 площею 1,7 кв. м; приміщення № 12 площею 21,6 кв. м; приміщення № 13 площею 1,3 кв. м, загальною площею 112,50 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
26 травня 2017 року між ПАТ КБ "Правекс-Банк" (продавець), яке змінило назву на АТ "Правекс-Банк", та ТОВ "ФК "Авістар" (покупець), було укладено договір купівлі-продажу прав вимог, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі. У додатку 1 переліку кредитних договір та договорів забезпечення зазначені, зокрема Кредитний договір та договір про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф, укладені між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 .
В подальшому 13 березня 2018 року між ТОВ "ФК "Авістар" (продавець) та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" (покупець) було укладено договір № 13032018/3 купівлі-продажу прав вимог, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцеві право вимоги до боржника за кредитними договорами, а покупець зобов`язується прийняти зазначене право вимоги та сплатити продавцеві грошові кошти. В додатку № 1 до цього договору знаходиться реєстр прав вимоги, що передаються продавцем покупцю, серед яких вказано Кредитний договір та договір про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф, укладені між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
У частині першій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як зазначено у частині першій статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає в тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, в якому виникло таке зобов`язання.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Разом з тим, з огляду на частину першу статті 1077 ЦК України та частину п`яту статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.