Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 369/9460/20
провадження № 61-332св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство "ОТП Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про захист прав споживача.
Позов обґрунтований тим, що 30 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та АТ "ОТП Банк" укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб шляхом підписання заяви-анкети про надання банківських послуг та заяви на відкриття та обслуговування банківського рахунку.
13 травня 2020 року у ОСОБА_1 закінчився строк розміщення грошових коштів в облігаціях внутрішньої державної позики (ОВДП), які за його дорученням Депозитарна установа АТ КБ "ПриватБанк" перерахувала на рахунок в АТ "ОТП Банк".
13 травня 2020 року грошовий переказ для позивача на загальну суму
6 523 889,45 доларів США надійшов відповідачу, однак в день надходження до АТ "ОТП Банк" платіжних доручень від 13 травня 2020 року грошові кошти були зараховані на транзитний рахунок банку, а не на рахунок ОСОБА_1
15 травня 2020 року позивач прибув до АТ "ОТП Банк", підписав опитувальний лист, надав пояснення та документи.
29 травня 2020 року грошові кошти в сумі 6 523 689,50 доларів США були повернуті до АТ "КБ "ПриватБанк" та зараховані на рахунок позивача, що на 199,95 доларів США менше від суми переказу 13 травня 2020 року.
Листом № 32/2/2/160 АТ "ОТП Банк" повідомив, що позивач обіймав посаду Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, віднесену до переліку, що визначає належність до політично значущої особи.
ОСОБА_1 вважав, що своїми діями відповідач порушив зобов`язання за договором банківського рахунку, протиправно не зарахував в день надходження до банку грошові кошти на рахунок позивача, неправомірно позбавив його права розпоряджатися коштами у період з 13 до 29 травня 2020 року та завдав збитки на суму 199,95 доларів США.
Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив суд визнати дії АТ "ОТП Банк" щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами неправомірними; зобов`язати АТ "ОТП Банк" вчинити дії щодо належного виконання умов договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб та РКО (публічний) від 25 лютого 2020 року; стягнути з АТ "ОТП Банк" збитки
у розмірі 199,95 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 01 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано дії АТ "ОТП Банк" щодо не зарахування коштів та позбавлення права розпоряджатися коштами
у розмірі 6 523 889,45 дол. США у період з 13 до 29 травня 2020 року неправомірними. Зобов`язано АТ "ОТП Банк" вчинити дії щодо належного виконання умов договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб та РКО (публічний) від 25 лютого 2020 року. Стягнуто з АТ "ОТП Банк" на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 199,95 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ "ОТП Банк" не надало доказів на підтвердження правомірності підстав для
не зарахування коштів на рахунок позивача 13 травня 2020 року та утримання їх у період із 13 до 29 травня 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ "ОТП Банк" задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд виходив з того, щопозивач не надав документи на підтвердження джерела походження коштів, які надійшли на транзитний рахунок, тому банк правомірно відмовив йому у здійснені операції
з перерахування коштів. Вимоги щодо зобов`язання належного виконання
АТ "ОТП Банк" договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку є необґрунтованими, оскільки порушень банком умов вказаного договору суд не встановив. Спірні кошти, визначені позивачем, як збитки,
є комісією одного із банків за здійснення переказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити
в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою
на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 948/393/20, від 21 жовтня 2022 року у справі № 910/13595/20, від 22 грудня 2020 року у справі № 234/10688/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/28762/18, від 16 лютого 2022 року
у справі № 591/1717/20, від 26 лютого 2020 року у справі № 201/16367/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 712/580/16-ц, від 13 квітня 2020 року
у справі № 263/3736/17, від 17 червня 2020 року у справі № 460/5096/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 164/1047/16-ц, від 30 січня 2019 року
у справі № 235/5583/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 545/338/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмова банку зарахувати 13 травня 2020 року на рахунок позивача кошти
у розмірі 6 523 889,45 доларів США свідчить про неналежне виконання банком зобов`язань за договором, наслідком чого є відшкодування завданих позивачу збитків.
Стверджує, що апеляційним судом не спростовано встановлених судом першої інстанції обставин, що у період з 13 до 29 травня 2020 року позивач був позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися своєю власністю без законних на те підстав.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент звільнення позивача
з посади був чинним Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28 листопада 2002 року № 249-IV (далі - Закон № 249-IV), який втратив чинність 06 лютого 2015 року.
Отже, позивач, звільнившись 21 січня 2015 року із посади Голови Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, відповідно до чинної редакції Закону України № 249-IV, перестав бути національним публічним діячем.
Суд апеляційної інстанції протиправно не застосував частину першу
статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон
№ 1702-VII) набрав чинності через 90 днів з дня його опублікування,
а саме - 06 лютого 2015 року, а позивач звільнився 21 січня 2015 року під час дії Закону № 249-IV, що передбачав зі звільненням втрату статусу національного публічного діяча.
Крім того, згідно з роз`ясненням Національного банку України відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з травня 2016 року змінено список категорій осіб, яких віднесено до публічних діячів (замість першої та другої категорій посад встановлено категорію "А" (вищий корпус державної служби), тому державні службовці, посади яких віднесені до першої або другої категорії посад, із 01 травня 2016року не є національними публічними діячами.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на невиконання позивачем вимог частини дванадцятої статті 9 та частини другої статті 10 Закону № 1702-VII, який втратив чинність 28 квітня
2020 року, та не спростував встановлених судом першої інстанції обставин, що позивачу не направлялася письмова вимога про надання документів на підтвердження джерела походження коштів.
Суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 23 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон № 361-IX)
(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та помилково визнав дії відповідача щодо не зарахування коштів на рахунок позивача 13 травня 2020 року та повернення їх 29 травня 2020 року правомірними.
Апеляційний суд не взяв до уваги, що банк неналежно виконав обов`язок як суб`єкт фінансового моніторингу щодо повідомлення правоохоронних органів про фінансові операції, щодо яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників
у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, і не довів належними та допустимими доказами правомірність тримання коштів позивача на своєму транзитному рахунку
з 13 до 29 травня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що заявлені позивачем збитки
199,95 доларів США є комісією банку за перерахунок коштів, проте ці висновки є помилковими, оскільки згідно з договором банківського рахунку такі банківські послуги є безкоштовними.
Спірні правовідносини виникли з укладеного договору банківського рахунку з фізичною особою, отже Законом України "Про захист прав споживачів" врегульовані договірні відносини за участі споживача, тому висновок апеляційного суду щодо незастосування цього Закону є помилковим.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року АТ "ОТП Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначало, що 21 січня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, яку віднесено до переліку, що визначає належність до політично значущої особи, а саме національного публічного діяча.
30 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та АТ "ОТП Банк" укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку.
Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону № 1702-VII національні публічні діячі це фізичні особи, які виконують або виконували
в Україні визначені публічні функції протягом останніх трьох років, а саме: перші заступники та заступники міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники і заступники.
Отже, на момент відкриття рахунку клієнтом чинною була вказана норма,
а не пункт 29 частини першої статті 11 Закону № 249-IV, який втратив чинність 06 лютого 2015 року, тому банк правомірно застосував підпункт 3 пункту 13 статті 11 Закону № 361-IХ.
Позивач помилково тлумачить підпункт 3 пункту 13 статті 11
Закону № 361-IХ.
Оскільки, протягом тривалогочасу не проводились жодні операції за рахунками позивача, у банку виникла необхідність в додатковому аналізі фінансових операцій клієнта та проведення перевірки, що не суперечить вимогам статті 21 Закону № 361-IХ.
В опитувальному листі фінансового моніторингу від 15 травня 2020 року клієнт підтвердив, що є колишнім керівником Державної інспекції України
з безпеки на наземному транспорті та звільнився/склав повноваження. Однак у додатку до заяви про відкриття рахунку фізичної особи
від 30 листопада 2017 року, позивач не зазначав що являвся публічним діячем, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Крім того, Національний банк України листом від 21 липня 2020 року
№ 25-0006/35943 надав відповідь позивачу на його письмовий запит щодо правомірності дій АТ "ОТП Банк", згідно з яким роз`яснено, що банки встановлюють факти належності до політично значущих осіб самостійно,
в порядку, встановленому у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу, які суб`єкти первинного фінансового повинні розробити та запровадити згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1702-VII. Вимоги щодо змісту внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу містяться в Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України
від 19 травня 2020 року № 65.
Позивач не надав документів, які б підтверджували джерело походження всієї суми переказу, що і стало підставою для прийняття службових розпоряджень АТ "ОТП Банк" від 19 травня 2020 року № 129, 130, 131, 132 про відмову у проведенні спірних фінансових операцій.
Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ініційований спірний платіж позивача на рахунки, що відкриті в АТ "ОТП Банк" не було зараховано, оскільки кошти потрапили на транзитні рахунки банку, однак були повернуті до банку-кореспонденту у зв`язку з невиконанням позивачем вимог статті 15 Закону № 1702-VII, згідно з якою банк зобов`язаний відмовитись від проведення фінансових операцій у разі ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної правової оцінки клієнта документів чи відомостей, тому твердження позивача про зупинення/призупинення операцій по рахунках клієнта банком є хибним із чим погодився суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги щодо не направлення позивачу вимоги про надання інформації та документів є безпідставними, оскільки банк не здійснював зупинення фінансових операцій та не зобов`язаний був направляти клієнту будь-які встановлені банком письмові вимоги, оскільки керувався виключно вимогами абзацу 2 частини першої статті 15
Закону № 361-IХ.
Жодних підозр у фінансових операціях які містять ознаки вчинення кримінального правопорушення у банку не виникало, будь-які вимоги
щодо цього ОСОБА_1 не пред`являлись. Банк проводив лише перевірку відповідно до статті 15 Закону № 361-IХ, тому висновки суду першої інстанції щодо необхідності звернення до спеціально уповноваженого органу у разі виявлення підозри є помилковими.
Жодної комісії чи інших витрат пов`язаних із зарахуванням на транзитний рахунок відповідача і повернення спірної транзакції АТ "ОТП Банк" не отримувало. Крім того, АТ "ОТП Банк" кошти було повернуло 20 травня
2020 року, а не 29 травня 2020 року, як помилково стверджував позивач.
Відповідно до пункту 12.3. Публічних правил банку визначено, що клієнт розуміє і цим погоджується з тим, що банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу і зобов`язаний надавати відповідному уповноваженому органу держави інформацію про фінансові операції Клієнта, що підлягають фінансовому моніторингу, та здійснювати інші передбачені законодавством дії, пов`язані з моніторингом фінансових операцій клієнта, в тому числі відмовити в здійсненні обслуговування клієнта та/або в здійсненні фінансової операції клієнта, якщо у банку, на його власний розсуд, виникла підозра, що така операція містить ознаки такої, що згідно із законом підлягає фінансовому моніторингу та/або порушує законодавство щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. У таких випадках банк звільняється від відповідальності (в тому числі від сплати пені та збитків) за відмову від здійснення обслуговування та/або виконання відповідної фінансової операції клієнта.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь відзив на касаційну скаргу, в якій вважає відзив необґрунтованим, просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Стверджує, що відповідач не спростував доводи касаційної скарги,
а аргументи банку зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки та містять посилання на докази, які не були предметом дослідження судів.
Обставини справи, встановлені судами
Позивач перебував на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті з 12 березня 2014 року до 21 січня 2015 року згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 12 березня
2014 року № 188-р та від 21 січня 2015 року № 21-р.
21 січня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.
30 листопада 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб шляхом підписання заяви-анкети про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк"№ 001/003790/17 та заяви
на відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній
та національній валюті та відкрито рахунок № НОМЕР_1 (за стандартом IBAN НОМЕР_2 ). Невід`ємною частиною договору є Правила користування рахунками АТ "ОТП Банк", розміщені на Офіційному сайті Банку (далі - Публічні правила).
Згідно з пунктом 1.1 Публічних правил, правила користування рахунками
АТ "ОТП Банк" є невід`ємною частиною заяви-анкети про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк"(далі - Заява-анкета), договору про банківський вклад, договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб та РКО (Публічний), договору про надання банківських послуг, пов`язаних
із банківськими металами (публічного), що укладаються між банком та клієнтом, який є фізичною особою, а також договору про розміщення вкладу на вимогу "Вільний" для фізичних осіб-підприємців, Генерального договору про розміщення Депозитної лінії фізичної особи-підприємця та договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг, що укладаються між банком та клієнтом, який є фізичною особою-підприємцем (далі - договір).