Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/41927/18-ц
провадження № 61-217св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", державний реєстратор Попова Олександра Валеріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Головачова Я. В., Вербової І. М., Нежури В. А., від 29 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кредитні ініціативи", державного реєстратора Попової О. В. про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування реєстрації прав та визнання припиненим права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком (далі - АКБ) "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2706/0806/88-329, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 15% річних, строком до 16 серпня 2013 року.
В забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 16 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено договір іпотеки за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
03 травня 2018 року державним реєстратором Поповою О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кредитні ініціативи" на підставі вказаного договору іпотеки.
Позивач вважав такі дії неправомірними, оскільки оцінка предмета іпотеки не проводилась; він не отримував письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі є недійсним; ТОВ "Кредитні ініціативи" не доведено право вимоги за іпотечним договором; стягнення на майно здійснено всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора
Попової О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40920782
від 03 травня 2018 року на квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 31,5 кв. м, за ТОВ "Кредитні ініціативи";
- визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кредитні ініціативи";
- визнати припиненим право власності ТОВ "Кредитні ініціативи" на спірну квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді
Остапчук Т. В., від 26 липня 2022 року у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що вимога про усунення порушень була вручена позивачу з дотриманням іпотекодержателем статті 35 Закону України "Про іпотеку"; факт набуття ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитним договором позивачем не спростований; Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання і не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно; застереження у договорі іпотеки і є згодою іпотекодавця на відчуження (стягнення) іпотечного майна з визначених у застереженні підстав.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Скасовано рішення державного реєстратора Попової О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40920782 від 03 травня 2018 року на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,5 кв. м, за ТОВ "Кредитні ініціативи". Визнано припиненим право власності ТОВ "Кредитні ініціативи" на спірну квартиру. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів, частково задовольняючи позовні вимоги, виходила з того, що на момент переходу права власності до ТОВ "Кредитні ініціативи" оцінка майна (предмету іпотеки) проведена не була, що є суттєвим порушенням, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем є істотною обставиною.
Крім того, спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання, а отже згідно із Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на неї не могло бути звернуто примусове стягнення.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсною та скасування реєстрації права власності відповідача на спірну квартиру, апеляційний суд врахував приписи статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими не було передбачено обраного позивачем в цій частині способу захисту.
Крім того, колегія суддів вказала, що позов в частині вимог до державного реєстратора Попової О. В., задоволенню не підлягає, оскільки за цими вимогами належним відповідачем є ТОВ "Кредитні ініціативи".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, залишивши в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 січня 2023 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада
2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у постановах Верховного Суду
від 15 вересня 2021 року у справі № 643/18202/18, від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі
№ 6-969цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності подавати державному реєстратору звіт про оцінку предмета іпотеки перед його набуттям у власність в порядку, передбаченому
статтею 37 Закону України "Про іпотеку", з врахуванням пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1127, в редакції від 01 березня 2018 року, яка діяла на момент проведення реєстрації (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки відмітка у паспорті позивача про місце проживання за адресою предмета іпотеки проставлена у 2003 році та не є належним доказом такого проживання на час звернення стягнення у 2018 році.
Звернення стягнення на предмет іпотеки проведено в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, відповідно до умов якого позивач надав свою безумовну згоду на звернення стягнення.
Вважає, що рішення та записи про державну реєстрацію права власності не впливають на права позивача, а належним способом захисту прав є витребування нерухомого майна.
Стверджує, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки державному реєстратору не потрібно було надавати звіт про оцінку предмета іпотеки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Наголошує, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Вказує, що більшість висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначає, що станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки спірна квартира була його єдиним житлом, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями про реєстрацію його місця проживання. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній звіт про оцінку іпотечного майна, а ТОВ "Кредитні ініціативи" не спростовує відсутності такого звіту на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.
Фактичні обставини справи
16 серпня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2706/0806/88-329, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит на споживчі цілі в розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 15% річних, строком до 16 серпня 2013 року.
В цей же день між позичальником та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., за яким ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, що був укладений із ОСОБА_1 .
Крім того, в той же день між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, за яким ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення, зокрема за кредитним договором, що був укладений з ОСОБА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня
2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 757/14736/13-ц).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 листопада
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 28 січня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" (справа
№ 756/9968/15-ц)
03 березня 2018 року ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало
ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, в якому зазначило, що якщо боржник у тридцятиденний строк з моменту одержання вимоги не сплатить суму заборгованості за кредитним договором, буде розпочата процедура звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
З листа представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, адресованого приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловському В. А., вбачається, що вимога ТОВ "Кредитні ініціативи"
від 03 березня 2018 року була отримана ОСОБА_1 у березні
2018 року.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 03 травня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Київської області Поповою О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на належну ОСОБА_1 квартиру за
ТОВ "Кредитні ініціативи" на підставі договору іпотеки.
Підставою набуття права власності зазначено: договір іпотеки серія та номер 15006, виданий 16 серпня 2006 року, видавник Морозова С. В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, договір про передачу прав за іпотечним договором, серія та номер 2187, виданий
28 листопада 2012 року, видавник Морозова С. В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, письмова вимога від 06 березня 2018 року, видавник ТОВ "Кредитні ініціативи", рекомендоване поштове повідомлення, видане 06 березня 2018 року, видавник ПАТ "Укрпошта".
Апеляційним судом встановлено, що на час звернення стягнення на предмет іпотеки, спірна квартира використовувалась ОСОБА_1 як місце постійного проживання.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.