Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 761/13667/21
провадження № 61-7217св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація в особі державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації в особі державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", про скасування рішень, державної реєстрації прав
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хасіна Ігоря Борисовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати як незаконне рішення Київської міської ради № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року в частині включення до об`єктів комунальної власності м. Києва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 1-3 групи приміщень № 104, літ "А", загальною площею 330,1 кв. м, проведену 29 березня 2017 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); скасувати як незаконне рішення Київської міської ради від 14 травня 2019 року № 532/7188 "Про затвердження переліку об`єктів комунального майна територіальної громади м. Києва, що підлягають приватизації" в частині включення вищевказаного нежитлового приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2, а також співвласником допоміжних приміщень цього будинку, у тому числі підвалів.
16 березня 2021 року до одного з підвалів будинку зайшли сторонні особи та повідомили, що вони є новими його власниками. У подальшому від третьої особи вона отримала інформацію, що приміщення підвалу площею 330,1 кв. м перебуває в стадії приватизації.
З інформації на сайті Prozorro вона дізналася, що підвальне приміщення під виглядом нежитлового приміщення виставлено для приватизації у 2019 році, а її представник отримав витяг з реєстру, з якого слідує, що допоміжне підвальне приміщення зареєстровано під виглядом нежитлового у комунальну власність. Підставою для державної реєстрації зазначено рішення Київської міської ради № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року".
В оголошенні на сайті "Державніторги.Онлайн" зазначено, що приміщення розміщуються у підвальному поверсі будинку. Приміщення виставлені на приватизацію за такими кодами: CAV-PS:04212000-7 - будівля складу, ангару тощо та їх частин; ДК 018:2000:125 - будівлі промисловості та склади. Однак підвал будинку не є такими приміщеннями.
Приватизація здійснюється на підставі рішення Київської міської ради від 14 травня 2019 року № 532/7188.
Вважає, що рішення про включення будинку до об`єктів комунальної власності та подальшу приватизацію підвалу є незаконними та підлягають скасуванню.
Незаконність рішення від 02 грудня 2010 року про включення окремого житлового багатоквартирного будинку до складу комунального майна встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2014 року у справі № 826/10086/14.
Зазначала, що нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку, так само як і житловий будинок в цілому, не можуть бути об`єктами малої приватизації. Не можуть бути об`єктами приватизації і допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, оскільки вони перебувають у спільній власності мешканців будинку. Спірне приміщення є підвалом, воно призначене для обслуговування будинку та його комунікацій, а тому є допоміжним приміщенням. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 08 червня 2022 року позов залишив без задоволення.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка не довела, що спірне приміщення є допоміжним.
Апеляційний суд розглядав справу неодноразово.
Київський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року скасував. Провадження у справі закрив. Роз`яснив позивачу, що розгляд спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Верховний Суд постановою від 18 січня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хасін І. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 461/889/13, від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15 та постановах Верховного Суду від 15 вересня 2019 року у справі № 904/5047/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 904/5047/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій поклали на позивачку обов`язок доведення того, що цей підвал є допоміжним приміщенням, водночас звільнили відповідачів від доведення того, що цей підвал не є допоміжним, а є звичайним нежитловим приміщенням. Такі дії суду суперечать принципу рівності сторін та свідчать про його упередженість, адже вся ця технічна документація зберігається саме у балансоутримувача, а позивачка як власник квартири в будинку не має її у своєму розпорядженні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І. С. за № 1846.
Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення.
Зокрема у додатку 10 до вказаного рішення визначено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, серед яких є будинок АДРЕСА_1 (загальна площа 10 147,00 кв. м, нежилих приміщень 241,00 кв. м).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна відомо, що 29 березня 2017 року державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) провів державну реєстрацію комунальної власності на нежилі приміщення № 1-3 групи приміщень № 104 в літ "А" загальною площею 330,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації зазначено рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", лист Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" від 29 березня 2017 року № 13, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23 березня 2017 року № 30-08/3338.
Рішенням Київської міської ради від 14 травня 2019 року № 532/7188, серед іншого, затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та підлягають приватизації згідно з додатком до цього рішення.
У додатку до рішення Київської міської ради від 14 травня 2019 року № 532/7188 зазначено нежиле приміщення (літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1, площею 330,1 кв. м.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.