Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/15394/21-ц
провадження № 61-11056св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерство юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року в складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, у якому просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 966 288,28 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову зазначав, що з 19 квітня 2013 року є арбітражним керуючим відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 839, виданого Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України № 830/5 від 13 березня 2017 року анульовано видане йому свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Постановою Верховного Суду України від 23 липня 2020 року у справі № 806/928/17 визнано протиправним та скасовано вищезазначений наказ Міністерства юстиції України та зобов`язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про анулювання виданого йому свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Після винесення наказу від 13 березня 2017 року Господарським судом Житомирської області ухвалено рішення про усунення його від виконання повноважень ліквідатора наступних боржників (банкрутів): приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Котівське", КП "Благоустрій" територіальної громади селища Попільня, ТОВ "Селекційний центр "Україна", кооперативно-державного поліського науково-виробничого селекційного центру по м`ясному скотарству "Росія", Овруцького районного міжгосподарського об`єднання "Райагробуд".
Внаслідок прийняття Міністерством юстиції України протиправного наказу № 830/5 від 13 березня 2017 року він зазнав значних переживань та моральних страждань, було заподіяно шкоду його правам та інтересам, він був позбавлений будь-яких засобів для існування, не міг брати участь у справах про банкрутство як арбітражний керуючий, що негативно вплинуло на його ділову репутацію.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1175 ЦК України.
Позивач не довів обставини заподіяння йому моральної шкоди, а також протиправність дій відповідачів. Висновок експерта № СЕ-19/102-21/8693-ПС від 23 червня 2021 року є неналежним доказом заподіяння йому моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року і направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року в справі № 806/928/17, від 25 серпня 2020 року в справі № 357/14357/17 та від 27 серпня 2020 року в справі № 752/23814/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Тільки після прийняття Верховним Судом 23 липня 2020 року постанови про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, припинено триваюче порушення Міністерства юстиції України в частині позбавлення його права на працю як самозайнятої особи.
Суди безпідставно при вирішенні спору не врахували висновок експерта № СЕ- 19/102-21/8693-ПС від 23 червня 2021 року та відмовили у задоволенні клопотання про призначення судової психологічної експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
05 квітня 2023 року матеріали справи № 757/15394/21-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року призначено справу до судового розгляду.
Міністерство юстиції України направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом Міністерства юстиції України № 830/5 від 13 березня 2017 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 839 від 19 квітня 2013 року, видане ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання протиправним та скасування наказу, виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запису щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 830/5 від 13 березня 2017 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 19 квітня 2013 року, зобов`язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 839 від 19 квітня 2013 року, виданого ОСОБА_1 .