Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 463/10631/20
провадження № 61-10570св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа - Львівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просили суд визнати їх членами сімʼї ОСОБА_3, визнати за ними право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача укласти з ними договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 замість ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог зазначали, що вони з народження по цей час зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Наймачем вказаної квартири була ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у квартирі був зареєстрований та проживав їх батько ОСОБА_4, який на підставі рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної Ради народних депутатів м. Львова від 14 червня 1988 року був призначений піклувальником ОСОБА_3 і проживав у спірному житлі до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Їх батько, вони та ОСОБА_3 проживали разом як одна родина, вели спільне господарство, ОСОБА_3 була їм як рідна баба. Батько, а згодом і вони, несли витрати з оплати комунальних платежів, прибирали, займались ремонтом житла.
Вказані обставини свідчать про те, що вони є членами сім`ї основного квартиронаймача ОСОБА_3, у встановленому законом порядку набули право користування квартирою АДРЕСА_1, яка є єдиним та постійним місцем їх проживання.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 рокув задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі як сини ОСОБА_4, який проживав у спірній квартирі тимчасово для виконання обов`язків опікуна ОСОБА_3 .
Надані позивачами докази про оплату комунальних послуг, довідки з місця навчання та інші документи підтверджують лише факт проживання їх у спірній кватирі у якості дітей опікуна, який вселявся у спірну квартиру тимчасово.
За життя батько позивачів ОСОБА_4 не порушував питання про визнання за ним права користування спірною квартирою внаслідок того, що він поселився у спірну квартиру у якості члена сім`ї ОСОБА_3, або набув таке право згодом, проживаючи разом однією сім`єю і ведучи спільне господарство, маючи спільний бюджет.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року скасовано рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 членом сім`ї колишнього наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради винести розпорядження про укладення з ОСОБА_1 договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі як постійні мешканці, іншого житла у них немає, а відтак, незалежно від підстав їхньої реєстрації, вони не можуть вважатися такими, що не мають права на спірне житло.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував преюдиційні обставини, встановлені у рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2021 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення. Зокрема, судом встановлено, що позивачі проживали у спірній квартирі як члени сім`ї колишнього квартиронаймача, набули прав наймача на квартиру, утримують її у належному стані, сплачують комунальні послуги на особовий рахунок, відкритий на покійного батька ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржено одним із позивачів ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду лише в частині вирішення його позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,у якій вона просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 465/9412/13 (провадження № 61-18212св18), від 29 січня 2020 року в справі № 463/5520/16-ц (провадження № 61- 13015св19), від 05 лютого 2020 року в справі № 572/17/15-ц (провадження № 61-49038св18), від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 09 грудня 2020 року в справі № 522/9354/17 (провадження № 61-2074св20), від 02 листопада 2021 року в справі № 753/11869/18 (провадження № 61-9894св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, застосував до спірних правовідносин статті 64, 65, 106 ЖК України, хоча позивач не є членом сімʼї колишнього основного квартиронаймача ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції встановив, що будинок, у якому розташована спірна квартира, належить до комунальної власності, перебуває на обслуговуванні Львівського комунального підприємства "Господар", основним квартиронаймачем була ОСОБА_3, сім`я якої складалася з однієї особи.
Апеляційний суд безпідставно здійснив переоцінку доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.
26 грудня 2022 року матеріали справи № 463/10631/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності та її основним квартиронаймачем на підставі рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області № 437 від 15 листопада 1983 року була ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням цієї ж ради № 387 від 14 червня 1988 року ОСОБА_3 як особі похилого віку призначено піклувальника ОСОБА_4 - батька позивачів, який був зареєстрований у спірній квартирі з 19 липня 1988 року та знятий з реєстрації 03 жовтня 2017 року у зв`язку зі смертю.