Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 522/18098/19
провадження № 61-3034св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Лариса Савеліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дячук Павло Миколайович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Абухіна Р. Д. від 20 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 17 січня 2023 року.
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С., про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію прав.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у
2009 році він вирішив придбати для себе квартиру, загальною площею
150 кв. м, за адресою: квартира, АДРЕСА_1, з оформленням її на тітку своєї дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 .
3. 15 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_6 на підставі довіреності, було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, відповідно до якого власником квартири стала ОСОБА_7 . Після укладення правочину він провів розрахунок з ОСОБА_2 .
4. Зазначав, що на підставі усної домовленості з ОСОБА_2 він надав останній тижневий строк на вивіз особистих речей з квартири, через що не забрав у неї ключі від квартири. Згодом виявилося, що отримати доступ до квартири він не може, оскільки ця квартира не могла бути проданою ОСОБА_2, з огляду на її перебування за межами України.
5. Посилався позивач на те, що в межах кримінального провадження №12014160500002813 від 04 квітня 2014 року, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, за результатами почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис
від імені ОСОБА_2 у договорі купівлі-продажу від 15 червня 2009 року виконаний не ОСОБА_2 .
6. Крім того, під час здійснення досудового розслідування неодноразово накладався арешт на спірну квартиру, зокрема на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2019 року у справі № 522/874/19. Станом на дату звернення до суду з позовом зазначений арешт не скасовано.
7. Однак 25 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 249629551101), відповідно до якого кожен із зазначених покупців набув право власності на 1/3 частини квартири.
8. Позивач вважає, що цей правочин було вчинено ОСОБА_2 умисно, з метою приховання майна.
9. Одразу після укладення спірного правочину, а саме 07 травня 2019 року, новими власниками квартири було здійснено поділ квартири на чотири приміщення: нежитлове приміщення, загальною площею 39,5 кв. м, приміщення 2/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1825833151101; нежитлове приміщення, загальною площею 44,6 кв. м, приміщення 2/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1825933251101; нежитлове приміщення, загальною площею 50,2 кв. м, приміщення 2/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826013851101; нежитлове приміщення, загальною площею 31,7 кв. м, приміщення 2/4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826092551101.
10. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: квартира, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 249629551101) від 25 квітня 2019 року, серія та номер 433, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С.; скасувати рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О.
від 10 травня 2019 року №46794307, №46794022, №46788196, №46794207, №46788196, №46789434, №46788986, №46788196, №46790299, №46791475, №46790959, №46790299, №46792049, №46793456, №46792413, №46792049, №46793766, №46794207, №46794022, №46793766, як такі, що прийняті на підставі недійсного договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: квартира, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 249629551101) від 25 квітня 2019 року, серія та номер: 433, укладеного між вказаними сторонами.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
11. ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що оспорюваним правочином жодним чином не порушено права та інтереси позивача. Зауважував, що про арешт нерухомого майна від 06 березня 2019 року, накладений в межах кримінального провадження, на наявність якого посилається ОСОБА_1 як на підставу недійсності правочину, сторони правочину не були обізнані, а дані про цей арешт на момент укладення оспорюваного договору були відсутні в Державному реєстрі речових прав та обтяжень. Крім того, на дату подачі ОСОБА_1 позову ухвалами від 02 жовтня 2019 року та 21 жовтня 2019 року зазначений арешт було скасовано з посиланням на те, що набувачі майна (квартири АДРЕСА_1 ) є добросовісними набувачами та по суті не мають відношення до кримінального провадження.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанцій
12. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси
від 06 листопада 2019 року.
13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки оспорюваний договір виконаний сторонами, він не стосується прав та інтересів позивача, з огляду на відсутність будь-яких договірних відносин між ним та відповідачами. Протиправності дій відповідачів не доведено.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанцій
14. Постановою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_1 не був стороною правочину від 15 червня 2009 року, який в судовому порядку визнано недійсним за позовом власника, що не відчужував квартиру. Судом не встановлено підстав для висновку про порушення прав позивача у зв`язку з укладенням оспорюваних договорів. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не має процесуального статусу, відтак потенційно на її майно у вигляді спірної квартири не може бути звернуто стягнення, або за рахунок цього майна забезпечено цивільний позов. Докази визнання квартири речовим доказом не надані, кримінальна справа порушена за ознаками шахрайства.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 05 березня 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Дячук П. М., через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Дячук П. М., зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 19 жовтня
2016 рокуу справі № 6-1873цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16,
від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17 та у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 535/578/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правочин щодо відчуження спірного майна, яке перебуває під забороною відчуження на підставі судового рішення, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того чи було зареєстровано таке обтяження відповідно до Закону України "Про державні реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, ураховуючи, що ОСОБА_2, як власнику майна, було достеменно відомо про встановлену судом заборону його відчуження.
19. Заявник зосереджує увагу на тому, що він визнаний потерпілим в межах кримінального провадження, в його інтересах накладено арешт на спірну квартиру, а тому визначення ступеня порушення його прав щодо спірного майна повинно бути встановлено в межах кримінального провадження. Водночас вважає, що судами попередніх інстанцій його позбавлено доступу до правосуддя та порушено принцип обов`язковості судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
21. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/18098/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 30 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
23. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 27 квітня 2023 року ОСОБА_5 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дячук П. М., на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 20 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
24. Відзив ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат Софронкова Н. О., на касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтований тим, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено відсутність порушених прав позивача внаслідок укладення оспорюваного договору, оскільки він не був стороною договірних відносин щодо відчуження спірного майна, йому достеменно відомо про те, що підпис у договорі від 15 червня 2009 року виконано не ОСОБА_2 . Натомість остання як законний власник спірного майна правомірно розпорядилася своїм правом на користь добросовісних набувачів. Зосереджує увагу на тому, що наведений позивачем, як підстава для оспорення договору купівлі-продажу, арешт є штучним, накладений без повідомлення та участі представників власника майна, а також умисно не внесений до державного реєстру речових прав. Водночас ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2019 року та
від 21 жовтня 2019 року зазначений арешт було знято. Жодних доказів обізнаності ОСОБА_2 про накладення цього арешту, що б підтверджувало недобросовісність її дій з відчуження майна, матеріали справи не містять.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 25 квітня 2019 року між ОСОБА_2, в якості продавця, з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якості покупців, з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С. за реєстровим номером 433, право власності покупців було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 25 квітня 2019 року.
26. Відповідно до пункту 2 договору вказана квартира належала продавцю ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М. 02 серпня
2002 року, за реєстровим № 3438, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М. 04 березня 2009 року за реєстровим № 347. Право власності ОСОБА_2 було зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3968821.
27. Згідно з пунктом 4 договору, квартира придбана за 2 999 990,00 грн, які продавець отримала в повному обсязі від покупців.
28. Нотаріусом встановлено відсутність заборони на відчуження квартири, а також відсутність її обтяження іпотекою. Також встановлено відсутність інформації щодо сторін договору у санкційному списку, відсутність податкової застави активів платників податків продавця та покупців (пункт 7 договору).
29. Відповідно до пункту 10 договору сторони засвідчили звільнення квартири продавцем та передачу її покупцям до підписання цього договору.
30. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2012 року у справі № 1522/6844/12 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В. та зареєстрований в КП "ОМБТІ та РОН" 17 липня 2009 року за № 26820755. Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2012 року.
31. Судовими рішеннями у справі № 1522/6844/12 встановлено, що власник квартири ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири не підписувала.Постановою прокуратури Одеської області від 26 січня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та справа для організації досудового слідства направлена до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області. Згідно з витребуваним судом висновком експерта №5516/02 від 09 липня 2010 року, складеним в рамках кримінальної справи №051201000009, встановлено, що підпис ОСОБА_2 у договорі виконано іншою особою.
32. В межах кримінального провадження №12014160500002769, у якому ОСОБА_1 визнано потерпілим, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року за його клопотанням було накладено арешт на спірну квартиру.
33. 20 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року, з посиланням на те, що арешт було накладено в закритому постановою слідчого від 26 грудня 2014 року кримінальному провадженні, тому відсутні потреби подальшого обтяження.
34. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси
від 06 березня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12014160500002813 від 04 квітня 2014 року накладено арешт на спірну квартиру.
35. 25 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, за умовами якого ОСОБА_4 набув 1/3 частини квартири, ОСОБА_5 набув 1/3 частини квартири та ОСОБА_3 набув 1/3 частини квартири.
36. 07 травня 2019 року новими власниками квартири було здійснено поділ квартири на чотири приміщення: нежитлове приміщення загальною площею 39,5 кв. м, приміщення 2/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1825833151101; нежитлове приміщення загальною площею 44,6 кв. м, приміщення 2/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1825933251101; нежитлове приміщення загальною площею 50,2 кв. м, приміщення 2/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826013851101; нежитлове приміщення загальною площею 31,7 кв. м, приміщення 2/4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826092551101.
Позиція Верховного Суду
37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
38. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.