Постанова
Іменем України
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 357/9482/21
провадження № 61-12596св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що 29 квітня 2008 року між сторонами зареєстровано шлюб, який у подальшому розірвано на підставі рішення суду від 23 травня 2019 року.
Під час перебування сторін у шлюбі за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2013 року була придбана двокімнатна квартира загальною площею 49,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
Згідно зі звітом від 06 серпня 2021 року № 082/08-21 вартість квартири становить 720 759,00 грн.
ОСОБА_1 просив здійснити поділ спільного майна подружжя та виділити йому у власність 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Зміст вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на спірну квартиру.
Зустрічний позов мотивований тим, що в період шлюбу ОСОБА_2 за особисті кошти, які були отримані за відчуження квартири, за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Вигівською О. С., придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, посвідченим державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Вигівською О. С.
Покупцем у договорі купівлі-продажу вказано ОСОБА_2, ОСОБА_1 коштів на придбання спірної квартири не надавав.
У період із 2008 року до 2013 року ОСОБА_1 майже увесь час був безробітним, а тому не мав власного доходу.
З періоду укладення шлюбу до теперішнього часу ОСОБА_2 самостійно здійснює утримання спірної квартири, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт.
Натомість ОСОБА_1 участі в утриманні спірної квартири не приймає.
У спірній квартирі ОСОБА_2 проживає разом зі спільною дитиною сторін.
ОСОБА_2 вважає, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, оскільки придбана нею за власні кошти.
ОСОБА_2 просила визнати квартиру АДРЕСА_2, її особистою приватною власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати у справі, понесені позивачем за первісним позовом, покладено на останнього.
Судові витрати у справі, понесені відповідачем за первісним позовом, пов`язані за сплатою судового збору в розмірі 7 207,60 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
спірна квартира АДРЕСА_4 придбана під час перебування сторін у шлюбі 04 жовтня 2013 року за ціною 149 070,00 грн;
у день купівлі цієї квартири ОСОБА_2 продала належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 за ціною 149 540,00 грн;
вказане підтверджує обставини, викладені в зустрічному позові ОСОБА_2, про те, що при купівлі спірної квартири нею було витрачено особисті кошти, виручені від продажу іншої квартири, яка належала їй на праві приватної власності;
судом враховано, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2013 рік ОСОБА_1 жодних доходів не отримував, у 2012 році отримав дохід у розмірі 329,07 грн, що спростовує твердження ОСОБА_1, висловлене в його позові, поясненнях у судовому засіданні та заяві, адресованій нотаріусу, про використання для купівлі квартири спільних грошових коштів подружжя;
тому суд дійшов висновків, що ОСОБА_2 спростовано презумпцію спільності майна подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року задоволено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Здійснено поділ спільного майна подружжя та виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 603,81 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 613,31 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції не взяв до уваги подану представником позивача за первісним позовом заяву ОСОБА_1 (а. с. 113) про те, що він підтверджує нотаріусу, що гроші, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю, а придбана ними квартира буде об`єктом права спільної сумісної власності, як така, що набувається за час шлюбу, так як ця заява згідно з частиною третьою статті 65 СК України є обов`язковою умовою для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. У цій заяві висловлена лише позиція ОСОБА_1, яка в судовому засіданні була спростована ОСОБА_2 . Безпосередньо в договорі купівлі-продажу квартири, укладеному ОСОБА_2 (а. с. 41), не зазначено, що грошові кошти, за які ОСОБА_2 було придбано квартиру, є спільними коштами подружжя;
судом першої інстанції неправильно застосовано норму статті 65 СК України, оскільки вказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності, яке здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком за їх взаємною згодою різноманітних правочинів з іншими особами;
відповідно до наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Вигівською О. С., подружжя набуло у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, та, яка є предметом цього правочину, і вона не стосується розпорядження спільним майном подружжя;
висновок суду першої інстанції щодо того, що нотаріально засвідчена згода ОСОБА_1 є обов`язковою умовою для укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог підпункту 4.2 пункту 4 глави І розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, лише при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім`я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена;
згідно з заявою ОСОБА_1 про згоду на укладення договору купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, справжність підпису на якій 04 жовтня 2013 року засвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Вигівською О. С. за реєстровим № 2-4472, ОСОБА_1 цією заявою дав згоду дружині ОСОБА_2 на укладення договору про купівлю квартири під АДРЕСА_4, за гроші, які є спільною сумісною власністю, а придбана квартира буде об`єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається за час шлюбу. Зміст вказаної заяви не відповідає висновкам суду першої інстанції, викладеним у судовому рішенні, про те, що ОСОБА_6 спростувала презумпцію спільності майна подружжя, а також про придбання ОСОБА_6 спірної квартири за її особисті кошти, оскільки в такому випадку ОСОБА_1 надав би нотаріусу заяву про те, що майно набувається в особисту приватну власність дружини за кошти, які належать їй особисто;
сторони між собою узгодили, що грошові кошти, які витрачаються на придбання спірної двокімнатної квартири, є спільною сумісною власністю, а придбана квартира також буде об`єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається за час шлюбу.
Аргументи учасників
У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що при розгляді справи апеляційний суд не врахував, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Апеляційний суд неправильно застосував положення статті 60 СК України до спірних правовідносин. Згода її чоловіка на придбання спірної квартири не свідчить про те, що вона придбана саме за кошти подружжя. Натомість ОСОБА_2 належними доказами довела, що придбала спірну квартиру за кошти, отримані від продажу іншої квартири, належної їй на праві особистої приватної власності. Відповідач не мав доходів, достатніх для купівлі житла, що було встановлено судом першої інстанції. У договорі купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року відсутні будь-які застереження про те, що спірна квартира набута за спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя. Наявні у справі докази в сукупності спростовують презумпцію спільності майна подружжя. У порушення частини третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд прийняв як новий доказ у справі заяву ОСОБА_1, складену 04 жовтня 2013 року, нотаріально засвідчену державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської держаної нотаріальної контори Вигівською О. С., зареєстровану у реєстрі за № 2-4472.
У лютому 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив, мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначення у договорі купівлі-продажу спірної квартири про те, що цей правочин вчиняється за згодою іншого з подружжя ( ОСОБА_1 ), свідчить про використання саме спільних грошових коштів, оскільки останній надавав згоду на вчинення цього правочину, вважаючи, що купівлю вказаної нерухомості буде здійснено за спільні грошові кошти і означена квартира стане їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 зловживає своїми правами, що відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України може бути підставою для відмови у захисті права. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розмір і докази про понесення яких будуть надані до суду протягом п`яти днів після прийняття постанови суду касаційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 335/1576/20, від 14 вересня 2022 року у справі № 534/1728/20, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 09 липня 2021 року у справі № 161/8116/19, від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15, від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17, від 24 березня 2021 року у справі № 127/26398/16-ц, постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що сторони у справі перебували у шлюбі з 29 квітня 2008 року до його розірвання рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року, яке набрало чинності 25 червня 2019 року.