ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/26236/19
адміністративне провадження № К/9901/43786/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,
представника позивача Войкової С.В.,
представників відповідача Бельського-Панасюка О.О., Мартинюк К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"
до Кабінету Міністрів України,
треті особи: Фонд державного майна України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства,
про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Добрянської Я.І, Головань О.В., Федорчука А.Б. від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І. від 4 листопада 2021 року,
У С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - АТ "ОГХК", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач), треті особи: Фонд державного майна України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - треті особи), в якому просило: визнати пункт 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 4 грудня 2019 року № 1015, яка набрала чинності 17 грудня 2019 року, незаконним та скасувати.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що фактично відповідачем зобов`язано, в тому числі позивача, здійснити відрахування частки чистого прибутку у розмірі базового нормативу 90% на виплату дивідендів з порушенням строків, визначених законом та Статутом і вже після того, як останнім виконано свій обов`язок в повному обсязі шляхом сплати частки чистого прибутку за 2018 рік у розмірі, визначеному законодавством на момент сплати. Також позивач посилається на порушення встановленого порядку прийняття спірної постанови.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні зміни до постанови КМУ від 24 квітня 2019 року № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" встановлюють відрахування у 2019 році частки чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, тобто чинність даної постанови обмежена 2019 роком.
5. На цій підставі, суди дійшли висновку, що дія спірного нормативного акта у часі завершилася з визначеного у ньому моменту припинення його дії - завершенням року, на який розповсюджувалася його дія, а відтак, такий акт фактично втратив чинність станом на час розгляду і вирішення спору в суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, АТ "ОГХК" звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У касаційній скарзі зазначається, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 55 Конституції України та статті 264 КАС України, оскільки суди не врахували, що згідно відомостей, що містяться на офіційному сайті Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua) спірна постанова КМУ як на момент звернення до суду, так і на час ухвалення оскаржуваних судових рішень визначена як чинна. Скаржник також зауважує, що КМУ у спірній постанові не визначав її дії у часі та не вказав, що вона припиняє свою чинність в 2019 році.
8. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень АТ "ОГХК" посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення без урахування правових висновків Верхового Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13 березня 2020 року у справі № 826/27282/15 та від 15 квітня 2020 року у справі № 1440/2398/18.
9. Від представника КМУ надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "ОГХК", в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, - безпідставними, оскільки правові висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, викладені у правовідносинах, що не є подібними до тих, що мають місце у цій справі.
10. Також представник відповідача зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що дія спірного нормативного акта у часі завершилась з визначеного у ньому моменту припинення його дії, а саме - завершення року, на який розповсюджувалася його дія, а відтак, такий акт фактично втратив чинність станом на час розгляду та вирішення спору у суді.
11. З огляду на таке, представник КМУ просить залишити касаційну скаргу АТ "ОГХК" без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року - без змін.
12. Від АТ "ОГХК" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач посилається на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 21 вересня 2022 року у справах № 640/11144/21 та № 640/10694/19, в яких суди розглянули та вирішили по суті питання щодо законності спірного пункту постанови КМУ у частині, що стосується інших суб`єктів, зокрема ПАТ "Укргідроенерго" та ПАТ "Укрнафта", та просить врахувати ці правові висновки під час касаційного розгляду цієї справи.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 29 листопада 2021 року.
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 грудня 2021 року для розгляду цієї справи було визначено склад колегії суддів: ОСОБА_1, Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/26236/19, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу АТ "ОГХК".
16. Разом з тим, з огляду на звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку, 13 червня 2023 року було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, в результатів якого для розгляду справи № 640/2638/21 було визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року справу № 640/2638/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 вересня 2023 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що АТ "ОГХК" є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
19. Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим КМУ.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
20. 24 квітня 2019 року КМУ прийнято постанову № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", пунктом 1 якої постановлено: "Затвердити базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти господарювання), які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків.
Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків.
Для публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" затвердити базовий норматив у розмірі 30 відсотків".
21. На виконання вищезазначених вимог законодавства позивачем здійснено сплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі базового нормативу, а саме 30 % чистого прибутку (34 466 100, 00 грн), що підтверджується копією платіжного доручення від 25 червня 2019 року № 183.
22. Водночас, постановою КМУ від 4 грудня 2019 року № 1015 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", а саме пунктом 3 "Змін, що вносяться до постанов КМУ" (далі - Постанова № 1015), серед іншого, до пункту 1 постанови КМУ від 24 квітня 2019 року № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" (Офіційний вісник України, 2019 року, № 37, ст. 1309) внесено зміни, а саме:
1) в абзаці першому слова і цифри "які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків" замінити словами і цифрами "у розмірі 90 відсотків";
2) абзац другий виключити;
3) в абзаці третьому слова "приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" виключити;
4) доповнити пункт абзацом такого змісту:
"Суб`єктам управління корпоративними правами держави разом із суб`єктами господарювання забезпечити сплату до державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту".
23. Позивач, вважаючи, що ним виконано обов`язок з виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в порядку та строки визначені станом на момент такої сплати, а відтак пункт 3 Змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ" від 4 грудня 2019 року № 1015, є протиправним та підлягає скасуванню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
28. У касаційній скарзі зазначається про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 55 Конституції України та статті 264 КАС України з огляду на неврахування при цьому правових висновків Верхового Суду, викладених у постановах від 13 березня 2020 року у справі № 826/27282/15 та від 15 квітня 2020 року у справі № 1440/2398/18, що зумовило, на думку скаржника, необґрунтованість висновків про припинення дії спірної постанови КМУ на момент розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій.
29. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить за наступного.
30. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
31. Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
32. Згідно з пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.
33. Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
34. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
35. Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України" викладені, зокрема у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 826/8986/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 440/1658/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 640/19903/19, від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11008/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 0940/2217/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 320/950/19, від 16 березня 2021 року у справі № 640/9677/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 та від 1 грудня 2022 року у справі № 640/7578/20.
36. Згідно зі статею 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтями 2 та 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", відповідно до яких до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки; забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
38. Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
39. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
40. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України.
41. Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.