П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 334/7789/20
провадження № 51-3412км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Запорізького апеляційного суду від 01 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080050002928, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2019 року за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням на 1 рік іспитового строку, направленого для відбування покарання за вказаним вирокому виді позбавлення волі на строк 2 роки в зв`язку із скасуванням звільнення від його відбування ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2020 року та звільненого 08 листопада 2022 року за відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
2. На підставі ч. 6 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_6 під час досудового розслідування. Вирішено долю речових доказів. Постановлено самостійно виконувати вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року без застосування положень ч. 1 ст. 72 КК.
3. За вироком суду ОСОБА_6 03 листопада 2020 року з 05:00 по 05:40 відкрив люк кабельного колодязя, що на вул. Ладозькій, 14 у м. Запоріжжі, проник до підземної кабельної каналізації АТ "Укртелеком", де обрізав за допомогою ножівки та викрав кабелі телефонного зв`язку марки ТПП 200x2x0,4 довжиною 2 та 45 метрів, а також марки ТПП 100x2x0,4 довжиною 63 метри, чим спричинив ПАТ "Укртелеком" шкоду на суму 15 457, 34 грн. Після чого його затримали співробітники охоронного підприємства і передали поліції.
4. Запорізький апеляційний суд 01 березня 2023 року скасував вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ухвалив рахувати строк відбування покарання з моменту приведення вироку до виконання та зарахувати у строк призначеного ОСОБА_6 покарання період його перебування під вартою з 03 листопада 2020 року по 04 листопада 2022 року включно. Також апеляційний суд виключив з вироку посилання суду на самостійне виконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2022 року. У решті вирок щодо ОСОБА_6 апеляційний суд залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Захисник - адвокат ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6, застосувавши до засудженого правила статей 75 і 76 КК і звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з установленням іспитового строку. Скаржник вважає вирок апеляційного суду незаконним і несправедливим. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про застосування до засудженого положень ст. 75 КК, не врахував, що ОСОБА_6 із часу вчинення інкримінованого злочину повністю змінився, про що свідчить його дієве каяття, адже він постійно проживає за місцем реєстрації, працює, має міцні соціальні зв`язки, під час перебування на волі не скоїв жодного кримінального правопорушення, осудив свою протиправну поведінку, щиро розкаявся і бездоганною поведінкою довів, що його перебування на волі не загрожує інтересам суспільства, а отже, призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі, 2/3 частини якого останній вже відбув, є неактуальним і не може вважатися таким, що сприятиме виправленню та попередженню вчинення нових злочинів. Захисник наголошує, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином усіх обставин у справі, які свідчать про те, що ОСОБА_6 не є соціально небезпечною особою, і дають підстави для висновку про можливість його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства. Крім того, адвокат стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог ч. 3 ст. 415 КПК про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді. Звертає увагу, що в матеріалах провадження є ухвала Запорізького апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, якою скасовано вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2022 року з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, в якій зазначено, що відсутність ретельного дослідження судом першої інстанції ряду доказів з точки зору належності й допустимості і їх сукупності з точки зору всебічності, достатності та взаємозв`язку, є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Також, зауважує скаржник, апеляційний суд указав, що під час нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону ретельно перевірити всі докази кримінального провадження, з належною їх мотивацією, у тому числі взяти до уваги інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення відповідно до приписів статей 370, 374 КПК, проте суди першої та апеляційної інстанцій у своїх вироках від 03 листопада 2022 року і від 01 березня 2023 року не дотрималися вищевказаних висновків, наведених в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 29 серпня 2022 року.
Позиції учасників судового провадження
6. Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, змінити вирок Запорізького апеляційного суду від 01 березня 2023 року і застосувати до нього правила ст. 75 КК.
7. Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
8. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
9. Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. У касаційній скарзі захисник не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Не ставить скаржник під сумнів виконання судом вимог статей 50 і 65 КК у ході призначення покарання винуватому. Водночас вказує, що вирок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині застосування до засудженого правил ст. 75 КК є незаконним і немотивованим. Також стверджує про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, якими передбачено обов`язковість висновків і мотивів, з яких скасовані судові рішення, для суду першої інстанції під час нового розгляду.