ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 754/10384/19
провадження № 51-3250км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, та прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100030003427 за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 122 КК - на строк 1 рік; ч. 4 ст. 296 КК - на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначеноостаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 6960,51 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн - моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 07 травня 2019 року приблизно о 18:35, перебуваючи на території ЖКГ № 303, розташованого біля будинку № 26-А на вул. Кубанської України в м. Києві, порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, у присутності інших людей, які були поряд, металевим прутом, що був заздалегідь заготовлений почав вибивати вхідні двері та бити вікна ЖКГ № 303. На зауваження сторонніх осіб, зокрема ОСОБА_7, не реагував, а продовжував учиняти хуліганські дії, прагнучи показати свою зневагу до установлених правил і норм поведінки в суспільстві, супроводжуючи свої дії голосною нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_7 й інших. Далі ОСОБА_8, почувши щодо себе зауваження ОСОБА_7, металевим прутом умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, що виразилося у прагненні показати свою зневагу до установлених правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися шляхом приниження інших, безпричинно завдав ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_8 цього ж дня та часу, перебуваючи на тому ж місці, під час словесного конфлікту з ОСОБА_7 завдав останньому одного удару металевим прутом по руці, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у виді уламкового перелому діалізу 4-ї п`ясної кістки зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани кисті.
Київський апеляційний суд ухвалою від 09 березня 2023 року змінив вирок місцевого суду та виключив з його мотивувальної частини висновки суду про вчинення ОСОБА_8 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Захисник ОСОБА_6, посилаючись наневідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання захисника, апеляційний суд, частково відхиляючи подану в інтересах ОСОБА_8 апеляційну скаргу, не надав усіх відповідей на доводи, викладені у скарзі, внаслідок чого рішення цього суду не відповідає вимогам статей 2, 7, 370, 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зокрема, вказує про залишення апеляційним судом поза увагою тверджень стосовно порушення місцевим судом порядку допиту потерпілого і свідків, що вплинуло на тактику допиту зі сторони захисту.
Також вважає, що суд проігнорував доводи про неточний виклад місцевим судом показань потерпілого та свідків.
На переконання скаржника, апеляційний суд, залишаючи без змін вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 296 КК, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки вказаною нормою закону не встановлюється відповідальність за ознакою виняткової зухвалості.
Стверджує про відсутність у діянні засудженого обов`язкових ознак об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної - мотиву явної неповаги до суспільства.
Водночас захист зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів стосовно недопустимості доказів.
Зокрема, ОСОБА_6 уважає недопустимим протокол про здійснення перегляду та вивчення знятої інформації від 10 травня 2019 року, оскільки відеозаписи не містять даних про вчинення ОСОБА_8 протиправних дій. До того ж на відеозаписах відсутня дата і час подій, вони не отримані в порядку КПК, відсутні оригінали і джерела їх походження та порядок запису на компакт-диски, а також інформація про те, хто здійснював запис.
Також вказує про недопустимість протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 через те, що показання, надані останніми в ході слідчих дій, відрізняються від наданих безпосередньо в судовому засіданні.
Вважає неналежним доказом протокол огляду від 07 травня 2019 року, згідно з яким здійснено огляд земельної ділянки, де розташоване ЖКГ, оскільки в ньому відсутні відомості, які б підтверджували час (дату) пошкодження вікон. Крім того, на додатках до протоколу - фотознімках не зображено уламків скла, які могли утворитися від ударів засудженого.
На переконання захисника, матеріали справи підтверджують існування обставин, за яких можливо до засудженого застосувати положення ст. 75 КК, зокрема це те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має середню спеціальну освіту, перебуває в цивільному шлюбі й має на утриманні малолітню дитину, 2012 року народження, за місцем проживання підзахисного відсутні відомості про його негативну характеристику, він веде законослухняний спосіб життя після вчинених кримінальних правопорушень, на обліках у нарколога, психіатра не перебуває, відсутні обставини, які б обтяжували його покарання, ОСОБА_8 шкодує, що заподіяв потерпілому тілесні ушкодження і визнає винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Також ОСОБА_6 не погоджується з розміром визначеної судом моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь потерпілого. Вважає, що цей розмір не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування апеляційним судом закону, який підлягав застосуванню, - ч. 4 ст. 296 КК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Сторона обвинувачення вважає рішення суду апеляційної інстанції незаконним, оскільки мотивувальна його частина суперечить резолютивній.
Як указує прокурор, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що виключає кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК за ознакою виняткового цинізму, а в резолютивній його частині виключив повністю диспозицію ст. 296 КК, а саме грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом. На думку прокурора, це є неприпустимим.
Стверджує, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що обов`язковою умовою кваліфікації дій за ст. 296 КК завжди є посягання на громадський порядок, а особливістю мотиву хуліганства - є явна неповага до суспільства, а тому виключаючи в резолютивній частині рішення диспозицію ст. 296 КК, суд надав неправильну кримінально-правову оцінку діям ОСОБА_8 та не виклав конкретного обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 повністю підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора підтримав лише в частині вимог.
Прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника. Таку ж позицію щодо касаційних скарг висловив і потерпілий ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновків, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник і прокурор не оскаржують.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого (ст. 438 КПК).
Разом з тим суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевими та апеляційними судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Доводи захисника ОСОБА_6 щодо неповноти судового розгляду, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Аргументи сторони захисту щодо недоведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Під час перевірки судового рішення не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:
- ОСОБА_8 (засудженого), який винуватість не визнав та вказав, що, коли він прийшов до приміщення ЖКГ, у нього з потерпілим розпочався конфлікт, під час якого він узяв металевий прут і став відмахуватися ним від ОСОБА_7, при цьому вдарив ним останнього по руці;
- ОСОБА_7 (потерпілого), який пояснив, що, коли він побачив зламані двері чорного входу будівлі ЖКГ і через чорний вхід вийшов ОСОБА_8, він зробив йому зауваження, однак засуджений нічого не відповів та пішов. Потім йому повідомили, що вибивають вікна будівлі. Він побачив, що ОСОБА_8, тримаючи в руках металевий прут, йде на нього тому почав тікати, однак упав, і засуджений вдарив його прутом по руці;
- ОСОБА_11 (працівника ЖКГ), який бачив сутичку між ОСОБА_8 та потерпілим і чув крики нецензурної лайки. Указав, що, коли вони з ОСОБА_10 підбігли до ОСОБА_7, то побачили, що рука потерпілого була в крові. Зазначив, що коли вони з ОСОБА_7 зачинилися від ОСОБА_8 у службовому приміщенні, останній стояв біля дверей і кричав до ОСОБА_7 : "Я тебе дістану", "Ти більше додому не підеш";
- ОСОБА_10 (працівника ЖКГ), який пояснив, що був свідком бійки між ОСОБА_8 і потерпілим, ініціатором якої був засуджений. Вказав, що бачив, як ОСОБА_8 розмахував металевим прутом та, тримаючи в руках ніж, погрожував ОСОБА_7 ;
- ОСОБА_12 (очевидиці подій), яка вказала, що бачила, як ОСОБА_8 бив вікна господарства та вдарив прутом потерпілого по руці;
- ОСОБА_13 (очевидиці подій), яка пояснила, що, коли ОСОБА_8 підійшов до будівлі ЖКГ і вдарив металевою трубою по решітці, встановленій на вікні, з нього посипалося скло.
Суд узяв до уваги письмові докази, серед яких: протокол огляду від 07 травня 2019 року, згідно з яким виявлено предмет, схожий на ніж, та металевий прут, а також було встановлено пошкодження скла будівлі АДРЕСА_2 ; протокол огляду від 14 травня 2019 року, відповідно до якого оглянуто належний ОСОБА_14 мобільний телефон "Xiaomi Redmi Note 6 Pro" та виявлено в папці "камера" від 07 травня 2019 року два відеофайли; протокол про здійснення перегляду та вивчення знятої інформації від 10 травня 2019 року, згідно з яким за участю ОСОБА_8 і його захисника було оглянуто диск CD-R із двома фрагментами відеозапису подій, які були зафіксовані ОСОБА_14 07 травня 2019 року, протоколи слідчих експериментів від 15 травня 2019 року за участю потерпілого та свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 та висновки експертів від 29 травня 2019 року № 042/1022-2019, від 23 травня 2019 року № 8-2/364.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
У свою чергу сторона захисту заперечувала правильність висновків суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, вважала, що вирок ґрунтується, зокрема, на недопустимих доказах. При цьому захист обґрунтовував свою позицію доводами, які захисник продублював у касаційній скарзі.
Апеляційний суд перевірив ці висновки в частині доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав їх правильними і належним чином умотивованими.
При цьому з рішення апеляційного суду випливає, що цей суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту, навів ґрунтовні мотиви їх відхилення.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними, а доводи захисника непереконливими, такими, що спростовуються вищенаведеними й дослідженими судом доказами, які є логічними, послідовними й узгоджуються між собою.
У касаційній скарзі захисника не міститься доводів, які б ставили під сумнів висновки суду апеляційної інстанції, наведені на спростування тверджень апеляційної скарги сторони захисту.
Щодо доводів захисника про відсутність у діях ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК
Захисник стверджує, що в діях ОСОБА_8 відсутні такі ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, як особлива зухвалість та винятковий цинізм, а також мотив явної неповаги до суспільства.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами захисника.
Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і цей порядок полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Під особливою зухвалістю необхідно розуміти нахабне поводження, буйство, поєднане з насильством, що спричинило завдання тілесного ушкодження чи знущання над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян тощо.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.
Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, у тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Так, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілого та свідків, місцевий суд з`ясував, що засуджений і потерпілий не були знайомі, неприязних стосунків між ними не було, водночас ОСОБА_8, маючи при собі заздалегідь заготовлений для вчинення хуліганських дій предмет - металевий прут у присутності сторонніх людей, почав пошкоджувати майно ЖКГ № 303, а саме вибивати вхідні двері та бити вікна цього господарства, після чого, не реагуючи на зауваження сторонніх осіб, зокрема потерпілого ОСОБА_7, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою як на адресу потерпілого, так і оточуючих, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися шляхом приниження інших, безпричинно заподіяв ОСОБА_7 вказаним предметом тілесні ушкодження.
Отже, такі дії ОСОБА_8 суди правильно визначили як грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю (з урахуванням, змін внесених апеляційним судом, щодо виключення виняткового цинізму), з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, і кваліфікували за ч. 4 ст. 296 КК.
У касаційній скарзі захисник, крім загальних тверджень, не навів доводів, які б спростовували зазначені висновки судів попередніх інстанцій.
Та обставина, що в тексті вироку під час викладу правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) КК місцевий суд указав про вчинення ОСОБА_8 вищезгаданих дій з "винятковою", а не з "особливою" зухвалістю, та зайво зазначив ознаку цинізму не є свідченням незаконності вироку і підставою для його скасування внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це зазначає захисник у касаційній скарзі, а вказує на допущення судом формальної описки.
Верховний Суд вважає, що ця описка жодним чином не позначилася на правах сторони захисту і її можливостях захищатися від висунутого обвинувачення, оскільки, як убачається з викладеного у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вчинене ОСОБА_8 хуліганство супроводжувалося саме особливою зухвалістю, й таке формулювання узгоджується з приписами ст. 296 КК.