Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 761/10620/22
провадження № 61-2379св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що 04 березня 2020 року позивач в інтересах ОСОБА_2 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив повідомити, чи включена ОСОБА_2 до переліку рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду, який складено уповноваженою особою Фонду; надати витяг чи інший документ, що підтверджує включення ОСОБА_2 до такого переліку; надати засвідчену копію листа, яким ОСОБА_2 повідомлялась про передачу приймаючому чи перехідному банку або спеціалізованій установі її грошових коштів, що знаходились під арештом; повідомити про банківській рахунок, на який перераховані кошти ОСОБА_2 та установу, у якій такий рахунок відкритий та надати копію банківського платіжного доручення, що підтверджує перерахування депозитних коштів ОСОБА_2, що перебували під арештом, на відкритий банківський рахунок.
Розпорядником запитуваної позивачем інформації є саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки його уповноважена особа під час процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку складає перелік вкладників неплатоспроможного банку, на рахунки яких за рішенням суду накладений арешт, та передає з письмовим повідомленням особи, в інтересах якої накладено обтяження, тобто ОСОБА_2, на розпорядження, перехідному/приймаючому банком.
У відповіді на запит від 11 березня 2020 року директор - розпорядник Фонду Рекрут С. В. повідомила, що ОСОБА_2 включена до загального реєстру вкладників Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та кредит") і може отримати гарантовану суму відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у наведеному у відповіді переліку банків.
Викладене свідчить, що за своїм змістом відповідь, надана директором - розпорядником Фонду, не містить інформації на сформовані адвокатом запитання, яка необхідна останньому для надання правової допомоги ОСОБА_2 .
Крім цього, заступник директора розпорядника Фонду Новіков В. В. не надав інформації на адвокатський запит від 15 грудня 2020 року № 6220, за що постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі № 761/7079/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
До цього часу відповіді на адвокатський запит від 15 грудня 2020 року № 6220 позивач не отримав, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
У зв`язку з чим, просив суд визнати незаконним рішення Фонду про ненадання інформації на адвокатський запит адвоката Осики С. О. від 15 грудня 2020 року № 6220, зобов`язати відповідача надати інформацію на адвокатський запит від 15 грудня 2020 року № 6220.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту є неефективним та не призведе до відновлення його порушеного права, як на цьому наполягає позивач, оскільки рішення відповідачем по суті не приймалось, відповідь на адвокатський запит була надана, а зобов`язання надання інформації, яка містить банківську таємницю, у такий спосіб є неприпустимим. При цьому, суд зазначив, що адвокат Осика С. В. не позбавлений можливості звернутися до відповідача повторно з адвокатським запитом з урахуванням положень щодо розкриття інформації, що становить банківську таємницю.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року. Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі та розглядаючи справу, не звернув уваги на те, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з порушенням норм процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у лютому 2023 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 зазначає наступні підстави касаційного оскарження:
- неврахування судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- неврахування судом обставин, встановлених у справі № 761/7079/21 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У березні 2023 року до Верховного Суду від Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки воно є законним.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 761/10620/22 із Шевченківського районного суду міста Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2023 року матеріали справи № 761/10620/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2, як адвокат, звернувся 15 грудня 2020 року до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із запитом № 6220, в якому просив надати наступну інформацію і документи: 1) витяг чи інший документ з переліку рахунків, вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду, який було складено відповідно Уповноваженою особою, згідно зі статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", де зазначено про включення ОСОБА_2 до такого переліку; 2) якщо ОСОБА_2 до такого переліку не включена та/або такий перелік не було складено, повідомити письмово та вказати конкретні підстави з яких ці дії не були вчинені; 3) повідомити коли, на який конкретно банківський рахунок, якої установи (Банку) із зазначенням посадової особи за вказівкою якої були перераховані кошти ОСОБА_2, які знаходилися на зазначених вище рахунках в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; 4) надати копію банківського платіжного доручення, що свідчить про перерахування коштів з арештованих судом рахунків на іншій банківський рахунок.
16 січня 2021 року Фондом надано відповідь на зазначений адвокатський запит, за підписом заступника директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Новікова В. В., зі змісту якої, у Фонду відсутні первинні банківські документи по вкладникам (копії платіжних доручень, інформація про рух коштів по рахункам тощо), інформація про банківські рахунки клієнтів банку, рух коштів по ним та платіжні доручення, які б підтверджували ту чи іншу банківську операцію є інформацією, яка становить банківську таємницю (інформація з обмеженим доступом), перелік вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду є документом уповноваженої особи Фонду, а тому за вказаною інформацією звертатись необхідно до уповноваженої особи Фонду.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі № 761/7079/21 ОСОБА_3, який займає посаду заступника директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 212-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу за те, що в порушення вимог пункту 1 частини першої статті 20 та частини другої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" листом від 16 січня 2021 року за № 60-682/21 неповно надав інформацію у відповідь на адвокатський запит адвоката Осики С. В. від 15 грудня 2020 року вихідний № 6220.
Позивач вважав рішення відповідача, що виразилися у неповному наданні відповіді на запит адвоката протиправними, що встановлено у судовому рішенні про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, та такими, що порушують його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.